Справа № 22 - ц - 2378/ 2009 р. Головуючий 1 інст. Лігус С.М.
Категорія: трудові Доповідач: Кіпенко І.С.
У Х В А Л А
Іменем України
21 квітня 2009р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Шаповал Н.М.,
суддів колегії - Кіпенка І.С., Хребтова В.П,
при секретарі - Татаріновій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Харківської виправної колонії №43 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 6 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської виправної колонії №43 про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, -
В С ТА Н О В И Л А:
В листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської виправної колонії №43 про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку.
В обгрунтування позову вказувала, що з 1983р. працювала у відповідача на посаді бухгалтера, 16.09.2008р. її було звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України. Остаточний розрахунок при звільненні в сумі 3768грн69к. проведено 23 жовтня 2008р., час затримки розрахунку склав 23 дні. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 2743 грн.20коп.
Відповідач, в особі свого представника, заперечував проти позову, посилаючись на відсутність коштів на рахунку бюджетної установи, відсутність вини установи.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 6 березня 2009 року позов задоволено. Суд стягнув з Харківської виправної колонії №43 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 2743 грн.20коп.; на користь держави судові витрати - 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 30 грн.
В апеляційній скарзі представник Харківської виправної колонії №43 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. ОСОБА_1 рішення суду не оскаржила, заперечень на апеляційну скаргу не надала.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що трудовий договір між сторонами розірвано 16.09.2008р. позивачку звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України.
При звільненні позивачки, у встановлений ст. 116 КЗпП України строк, відповідач не провів з нею кінцевого розрахунку.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач порушив законні права позивача.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розміри належних сум - спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.
Доводи апеляційної скарги, щодо звільнення установи від обов'язку відшкодування передбаченого ст. 116 КЗпП України у зв'язку з тим, що вони є бюджетною установою, відсутністю коштів на розрахунковому рахунку, не ґрунтуються на вимогах закону.
Пленум Верховного Суду України в абз. 5 п. 25 постанови від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» роз'яснив, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.
За встановлених обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності та розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні позивачки.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими і висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу представника Харківської виправної колонії №43 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 6 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -