Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Буравльової О.М.

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився, належним чином повідомлений;

Від відповідача: ОСОБА_2., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Миколаїв

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20 січня 2007 року

про вжиття заходів до забезпечення позову

по справі № 8/4/07

за позовом Приватного підприємства фірма „Емія”, м. Миколаїв

до Заявника апеляційної скарги

про стягнення коштів у сумі 7 992 грн. 53 коп.

ВСТАНОВИВ:

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, по що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника позивача.

Приватне підприємство фірма „Емія” (далі - Позивач) звернулось у місцевий господарський суд з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення з останньої коштів у сумі 7 992 грн. 53 коп., з яких: 3 000 грн. -подвійна плата за користування майном за час прострочення повернення орендованого майна;  1 992 грн. 53 коп. -штраф за затримку підписання акту повернення орендованого майна позивачеві; 3 000 грн. -недодержаний прибуток (втрачена вигода) у зв'язку з неповерненням відповідачем орендованого майна після закінчення строку його оренди, передбаченого договором оренди і судові витрати.

Одночасно з позовом ППФ „Емія” подано до суду заяву за  вих. № 12 від 19.01.2007 р., якою позивач звернувся  до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке знаходиться в орендованому останнім торговельному павільйоніНОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а саме: відповідач є приватним підприємцем, основним видом  господарської діяльності якого є реалізація товару, що  перебуває в орендованому у позивача торговельному павільйоніНОМЕР_1 розташованого за адресою: АДРЕСА_1, даний товар є єдиним майном відповідача, на яке може бути звернене стягнення по примусовому виконанню рішення суду.

Ухвалою місцевого господарського суду від 20.01.2007 р. заява позивача про забезпечення позову на підставі статтей 66 і 67 ГПК України задоволена з огляду на її обґрунтованість.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу суду скасувати і відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову як необґрунтовану належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права,  судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із позовної заяви Приватного підприємства фірми „Емія”, останнє стягує з приватного підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції в сумі 4 992,53 грн. за затримку повернення майна (торгового павільйону) і складання акту про його повернення, а також 3 000 грн. неотриманого доходу в зв'язку з неповерненням відповідачем цього майна.

В заяві про забезпечення позову ППФ „Емія” заявило клопотання про накладення арешту на майно приватного підприємця -відповідача, яке знаходиться в орендованому останнім павільйоні і реалізується ним, тобто є основним видом його господарської діяльності.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (з подальшими змінами) умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю. Заявник, звертаючись з письмовим клопотанням про забезпечення позову згідно ст. 66 ГПК України, зобов'язаний обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову з урахуванням вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, тобто подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття необхідних заходів, враховуючи при цьому рекомендації в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову”, а саме: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності  зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимог, імовірності утруднення виконання або невиконання  рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів тощо.

Але критеріям, зазначеним у цьому листі Вищого господарського суду України, оскаржена ухвала суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.

Вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги. Так, у разі стягнення грошей слід застосовувати накладання арешту на кошти, а арешт на майно треба застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання судового рішення про стягнення коштів неможливо.

В даному випадку позов до відповідача пред'явлений про стягнення коштів і, зокрема, про стягнення штрафних санкцій (основна сума позову) і неотриманих доходів, а тому накладення судом оскарженою ухвалою арешту на майно відповідача, а тим паче, реалізація якого є основним видом його господарської діяльності, слід визнати необґрунтованим.

Також заява ППФ „Емія” про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача (приватного підприємця) і про неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позову документально не підтверджена згідно статті 33 ГПК України, що свідчить також про необґрунтованість оскарженої ухвали суду.

Заходи, що застосовуються судом до забезпечення позову, повинні бути адекватними заявленим вимогам, тобто при оцінці останніх необхідно брати до уваги зміст і розмір позовних вимог, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті ухвали про забезпечення позову ППФ „Емія” на підставі статтей 66 і 67 ГПК України.

При таких обставинах не можна визнати, що оскаржена ухвала суду винесена з дотриманням норм процесуального законодавства, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні заяви ППФ „Емія” про забезпечення позову.

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-106  Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20 січня 2007 р. по справі № 8/4/07 задовольнити.

Зазначену ухвалу суду скасувати.

Заяву ПП Фірма „Емія” про забезпечення позову залишити без задоволення.

Справу передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                        В.М. Тофан

Судді:                                                                                            О.О.Журавльов                                                                                                                                  

                                                                                                       М.В. Михайлов