Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

ВИРОК

Іменем України

20 квітня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді........ОСОБА_1,

суддів........ОСОБА_2 і ОСОБА_3,

з участю

прокурора........ОСОБА_4

та засудженого........ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора Дубцова Д.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 січня 2010 року.

Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючий директором ДП „Коростишівській завод „Реммашторф”, одружений, проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий, засуджений до позбавлення волі:

-за ст.364 ч.2 КК України 3 роки з позбавленням права займати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік ;

-за ст.382 ч.2 КК України 2 роки з позбавленням права займати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік.

Згідно ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно засудженому ОСОБА_5 призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями, строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та йому встановлено іспитовий строк терміном 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_5 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-

виконавчу інспекцію про зміну місця роботи і проживання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_5 залишено попередній - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили постановлено :

-документи зведеного виконавчого провадження ДП „Коростишівській завод „Реммашторф” - повернути ВДВС Коростишівського РУЮ ;

-платіжні доручення та інші фінансові документи ДП „Коростишівській завод „Реммашторф” - повернути ДП „Коростишівській завод „Реммашторф” (далі - ДП „Реммашторф”).

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_5 засуджений за умисне, в особистих інтересах, використання службового становища всупереч інтересам служби та заподіянні тяжких наслідків охоронюваним законом інтересам держави у вигляді несплати сум страхових внесків до Пенсійного фонду України в сумі 96.009 грн. 74 коп. та охоронюваним законом інтересам працівників підприємств щодо не нарахування їм страхового стажу за відпрацьований час.

Крім того, ОСОБА_5, як службова особа, засуджений за невиконання постанов суду, що набрали законної сили та заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним інтересам у вигляді несплати сум страхових внесків до Пенсійного фонду України в розмірі 54.773 грн. 56 коп. та охоронюваним законом інтересам працівників підприємства щодо нарахування їм страхового стажу за відпрацьований час.

Злочини були вчинені за таких обставин.

Так, ОСОБА_5, працюючи директором ДП „Реммашторф”, будучи службовою особою та відповідно до п.6 Контракту з керівником ДП „Реммашторф” від 16 жовтня 2000 року, здійснюючи поточне (оперативне) керівництво заводом, організовуючи його виробничо-господарську, соціально- побутову і іншу діяльність, забезпечуючи виконання завдань заводу, та відповідно до п.7 вказаного Контракту, несучи відповідальність за своєчасну сплату поточної заробітної плати і прирівняних до неї виплат та цільове використання коштів, протягом 2009 року за основним місцем роботи в м. Коростишеві по вул. 19 буддільниця, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах, при наявності заборгованості по сплаті збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 96.009 грн. 74 коп.. При надходженні коштів у 2009 році в сумі 606.213 грн. 71 коп. приймав рішення про скерування коштів не на сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, а натомість, спрямував кошти на сплату матеріалів та послуг в сумі 156.814 грн. 49 коп., електроенергії - 104.816 грн. 73 коп., розрахунків з підзвітними особами за матеріали - 49.720 грн. 30 коп., а також на інші виробничі потреби підприємства, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у вигляді несплати сум страхових внесків до Пенсійного фонду України в сумі 96.009 грн. 74 коп., що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та охоронюваним

законом інтересам працівників підприємства щодо не нарахування їм страхового стажу за відпрацьований час.

Крім того Римар, працюючи директором ДП „Реммашторф” та будучи службовою особою, і відповідно до п.6 зазначеного Контракту від 16 жовтня 2000 року, здійснюючи поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовуючи його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечуючи виконання завдань заводу, та відповідно до п.7 Контракту, несучи відповідальність за своєчасну сплату поточної заробітної плати і прирівняних до неї виплат та цільове використання коштів, протягом 2009 року за основним місцем роботи в м. Коростишеві по вул. 19 буддільниця, будучи зобов’язаним відповідно до ст.124 Конституції України та ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України виконувати постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня, 19 травня і 31 серпня 2009 року, які набрали законної сили відповідно 16 березня, 01 червня і 11 вересня 2009 року, про стягнення на користь управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області відповідно 25.652 грн. 46 коп., 5.204 грн. 49 коп. і 23.916 грн. 61 коп. та при надходженні коштів у 2009 році в сумі 606.213 грн. 71 коп., усвідомлюючи злочинність своїх дій, приймав рішення про скерування коштів не на виконання судових рішень та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, а натомість, спрямував кошти на сплату матеріалів і послуг в сумі 156.814 грн. 49 коп., електроенергії - 104.816 грн. 73 коп., розрахунки з підзвітними особами за матеріали - 49.720 грн. ЗО коп., а також на інші виробничі потреби підприємства, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним інтересам у вигляді несплати сум страхових внесків до Пенсійного фонду України в сумі 54.773 грн. 56 коп., та охоронюваним законом інтересам працівників підприємства щодо не нарахування їм страхового стажу за відпрацьований час (а.с.23 8-241).

Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, але не оспорюючи доведеність вини засудженого ОСОБА_5 в інкримінованих йому злочинах та кваліфікацію його дій, прокурор Дубцов Д.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в апеляції просить скасувати вирок відносно Римара та постановити новий вирок, яким :

- визнати ОСОБА_5 винним у тому, що він, працюючи директором ДП „Реммашторф”, будучи службовою особою та відповідно до п.6 Контракту з керівником ДП „Реммашторф” від 16 жовтня 2000 року, здійснюючи поточне (оперативне) керівництво заводом, організовуючи його виробничо- господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечуючи виконання завдань заводу, та відповідно до п.7 вказаного Контракту несучи відповідальність за своєчасну сплату поточної заробітної плати і прирівняних до неї виплат та цільове використання коштів, протягом 2009 року за основним місцем роботи в м. Коростишеві по вул. 19 буддільниця, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах, при наявності заборгованості по сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 96.009 грн. 74 коп., та при надходженні в

2009 році коштів в сумі 606.213 грн. 71 коп. приймав рішення про скерування коштів не на сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, а натомість, спрямував кошти на матеріали та послуги - 156.814 грн. 49 коп.. електроенергію - 104.816 грн. 73 коп., розрахунки з підзвітними особами за матеріали - 49.720 грн. 30 коп., а також на інші виробничі потреби підприємства, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у вигляді несплати сум страхових внесків до Пенсійного фонду України в сумі 96.009 грн. 74 коп., що у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян та охоронюваним законом інтересам працівників підприємства щодо не нарахування їм страхового стажу за відпрацьований час.

- визнати ОСОБА_5 винним у тому, що він, працюючи директором державного підприємства ДП „Реммашторф”, будучи службовою особою та відповідно до п.6 Контракту з керівником ДП „Реммашторф” від 16 жовтня 2000 року, здійснюючи поточне (оперативне) керівництво заводом, організовуючи його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечуючи виконання завдань заводу, та відповідно до п.7 вказаного Контракту, несучи відповідальність за своєчасну сплату поточної заробітної плати і прирівняних до неї виплат та цільове використання коштів, протягом 2009 року за основним місцем роботи в м. Коростишеві по вул. 19 буддільниця, будучи зобов’язаним згідно ст.124 Конституції України, ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України виконувати постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня, 19 травня і 31 серпня 2009 року, які набрали законної сили відповідно 16 березня, 01 червня і 11 вересня 2009 року, про стягнення на користь управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області відповідно 25.652 грн. 46 коп., 5.204 грн. 49 коп. і 23.916 грн. 61 коп. та при надходженні коштів у 2009 році в сумі 606.213 грн. 71 коп., усвідомлюючи злочинність своїх дій, приймав рішення про скерування коштів не на виконання судових рішень та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, а натомість, спрямував кошти на сплату матеріалів і послуг в сумі 156.814 грн. 49 коп., електроенергії - 104.816 грн. 73 коп., розрахунки з підзвітними особами за матеріали - 49.720 грн. 30 коп., а також на інші виробничі потреби підприємства, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним інтересам у вигляді несплати сум страхових внесків до Пенсійного фонду України в сумі 54.773 грн. 56 коп., та охоронюваним законом інтересам працівників підприємства щодо не нарахування їм страхового стажу за відпрацьований час ;

• призначити ОСОБА_5 покарання : за ст.364 ч.2 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки ; за ст.382 ч.2 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік 6 місяців ; на підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити засудженому ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати

посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки ; на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, визначивши іспитовий строк терміном 3 роки.

На обгрунтування поданої апеляції її автор зазначає, що призначене Римару мінімальне покарання є м’яким, оскільки він вчинив 2 умисні злочини, один з яких є тяжким, він є спеціальним суб’єктом злочину, оскільки вчинив злочини, будучи службовою особою - директором ДП „Реммашторф”.

При цьому апелянт посилається на норму матеріального права - ст.70 ЮС України та роз’яснення Верховного Суду України, які містяться у п.п.21, 22 ч.І постанови Пленуму „Про практику призначення судами кримінального покарання” від 24 жовтня 2003 року із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року № 18 та від 12 червня 2009 року № 8 (а.с.245-248).

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлева С.В., пояснення засудженого ОСОБА_5, який заперечив проти задоволення поданої апеляції, думку прокурора Філя С.В., який вважав подану апеляцію обгрунтованою, а вирок суду не відповідаючим вимогам закону з мотивів, наведених в апеляції, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, при обставинах, викладених у вироці, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів і автором апеляції не оскаржується, як і не оспорюється правильність кваліфікації його дій.

З висновками і оцінкою доказів суду першої інстанції погоджується й колегія суддів, так як докази вини засудженого, які наведені та проаналізовані у вироці, узгоджуються між собою і давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення по справі.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання - ст.65 КК України, і у відповідності з вимогами закону врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, обставину, яка пом’якшує покарання (ст.66 ч.І п.1 КК України) та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Разом з тим, суд, призначаючи остаточне покарання засудженому, не дотримався вимог ст.70 КК України, безпідставно поглинувши основне додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями, призначене в однакових розмірах.

Тому зазначений вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_5 покарання підлягає скасуванню, а допущена помилка - виправленню шляхом постановления свого вироку.

Посилання автора апеляції на м’якість призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості.

Апелянт не тільки не навів підстав для висновку, що призначене покарання є явно несправедливим за своїм видом чи розміром внаслідок його м’якості, але й взагалі не послався на вимогу закону, яка передбачає, що призначене судом покарання є явно несправедливим.

З вироку ж вбачається, що суд при призначенні покарання об’єктивно врахував, що Римар вчинив два злочини, один з яких є злочином середньої тяжкості, а інший - тяжким (ст.12 ч.ч.І, 3, 4 КК України), дані про особу винного, обставину, що пом’якшує покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Та обставина в апеляції, що Римар є спеціальним суб’єктом службового злочину не може розглядатись, так як у разі якщо б він не був таким, то у його діях був би відсутній склад інкримінованого йому злочину.

Керуючись ст.ст.365, 366, 378 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

ухвалила:

апеляцію прокурора Дубцова Д.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 січня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_5 скасувати.

Постановити свій вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.364 ч.2, 382 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі :

-за ст.364 ч.2 КК України 3 роки з позбавленням права займати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік 1 місяць;

-за ст.382 ч.2 КК України 2 роки з позбавленням права займати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік.

Згідно ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно засудженому ОСОБА_5 призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями, строком на 1 рік 1 місяць (один рік один місяць).

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк терміном 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_5 покласти обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально- виконавчу інспекцію про зміну місця роботи і проживання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_5 залишити попередній - підписку про невиїзд.

В решті даний вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесено касаційне подання до Верховного Суду України шляхом подачі касаційних скарг чи подання через апеляційний суд Житомирської області на протязі одного місяця з моменту його проголошення.

Судді: