ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2011 р. < Текст >Справа № 26085/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Термінал” на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Термінал” до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В :
25 січня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Термінал” звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) Волинської області від 14 жовтня 2009 року №0001112399/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 61354,50 грн..
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Термінал” подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про те, що понесені на поліпшення орендованих об’єктів нерухомого майна витрати в загальній суму 200 908 грн. правомірно віднесено ТзОВ ,,Термінал” до складу валових витрат на підставі п. 5.1 ст. 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки вони підпадають під визначення витрат виробництва та обігу, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та є такими за своєю суттю. Так, проведення поліпшень орендованого майна було необхідною умовою для ефективного здійснення товариством господарської діяльності та отримання прибутку, а саме для подальшої здачі орендованих площ в суборенду (по об’єкту в м. Луцьку по вул. Рівненській 76-а), приведення стану приміщень до придатного до експлуатації та подальшого використання в господарській діяльності - розміщення офісів та здавання в суборенду (по об’єкту по вул. Ліскова, 20 в с. Зміїнець), а також для облаштування місця прибуття транспортних засобів- вантажних автомобілів (по об’єкту по вул. Ковельській, 177-В в с. Зміїнець).
Крім того, судом не надано оцінки тим умовам договорів оренди, згідно яких поліпшення основних фондів, що здійсненні власними коштами орендаря (ТзОВ ,,Термінал”) по закінченню термінів дії договорів (або їх дострокового розірвання) будуть в повному обсязі компенсовані орендареві, що, в свою чергу, зумовить віднесення вказаних сум до валових доходів.
З огляду на викладене, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статі 197 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановив, що за наслідками планової виїзної перевірки ТзОВ ,,Термінал” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року встановлено порушення товариством п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 50227 грн..
Висновки податкового органу базуються на тому, що ТзОВ ,,Термінал” згідно актів виконаних робіт безпідставно включено до складу валових витрат всі витрати по поліпшенню основних фондів у деклараціях з податку на прибуток підприємств за 1 та 3 квартали 2006 року, 4 квартал 2007 року в загальній сумі 170211 грн., зокрема, у 2006 році – в сумі 153650 грн., у 2007 році – 16561 грн..
На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2009 року № 0000172399/0, яким ТзОВ ,,Термінал” визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 75340,50 грн., з яких 50227,00 грн. основного платежу та 25113,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
За наслідками розгляду апеляційних скарг Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2009 року №0001112399/3, яким ТзОВ ,,Термінал” визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 61354,50 грн., з яких 40903,00 грн. основного платежу та 20451,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що норми Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств” дозволяють лише включати перевищені суми на поліпшення основних фондів до балансової вартості відповідної групи основних фондів, однак не дають право орендарю відносити всю суму витрат по поліпшенню основних фондів до складу валових витрат підприємства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У відповідності до вимог п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Відповідно до п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
З матеріалів справи суд вбачає, що сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на початок 2006 року становила 20798 грн., станом на початок 2007 року – 45212 грн..
Таким чином, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої, що позивач мав право включити до складу валових витрат витрати по поліпшенню основних фондів лише в сумі 6592 грн., в тому числі у 2006 році в сумі 2079,80 грн., у 2007 році в сумі 4512,20 грн..
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення та безпідставність позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не грунтуються на вимогах наведених нормативних актів.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Термінал” залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року у справі № 2а-295/10/0370 – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Р.Й. Коваль
ОСОБА_1