ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"15" грудня 2011 р. Справа № 2-а-827/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області на постанову Богунського районного суду м.Житомира від "14" квітня 2011 р. у справі № 2-а-827/11 за позовом Заступника прокурора м.Житомира в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 14.04.2011 року (з урахуванням ухвали від 15.04.2011 року) позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира щодо виплати ОСОБА_3 щомісячної додаткової пенсії у розмірах менших, ніж визначено ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.08.2010р. по 14.04.2011 року.

Зобов'язано ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період з 01 серпня 2010 року по 14 квітня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має першу групу інвалідності, що пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомирі, про що свідчать довідка до акта огляду МСЕК серії ЖИА №055135, посвідчення серії "А" №006329 та довідка ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира № 775 від 05.12.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 вказаного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам 1-ї групи, віднесеним до категорії 1, виплачується у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року відповідачем встановлені конкретні розмірі пенсії та додаткової пенсії, тоді як ст. ст. 62 та 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону, підвищувати розмір доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідності до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Частиною 4 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999р. №966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1261 від 24.10.2007р. , до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

У пункті 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001р. "Про Положення про Пенсійний фонд України" Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002р. №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" на органи Пенсійного фонду України покладено обов"язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Тому, беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мали проводитись нарахування та виплати, передбачені ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Законом, який встановлює певні виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, відповідач повинен діяти у відповідності з приписами діючих норм вказаного Закону та провести позивачу відповідні нарахування та виплати з врахуванням фактично виплачених сум.

Таким чином, колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача, яка полягає в нездійсненні позивачу передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплат, є протиправною, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з мотивами, наведеними в оскарженій постанові, для задоволення позову, виходячи з приписів ст.50 вказаного Закону.

За наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи ж відповідача не є переконливими, спростовуються наведеним вище та не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м.Житомира від "14" квітня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: В.В. Євпак

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10020

3- відповідачу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області вул. Перемоги,55,м. Житомир,10003

4 - прокур.