ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.11 № 28534/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
при секретарі судового засідання Грицані З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства Лікувально-оздоровчий центр «Вікторія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства Лікувально-оздоровчий центр «Вікторія» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області, Державної податкової адміністрації Львівської області, прокуратури м. Трускавця Львівської області, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання дій та бездіяльності протиправними у зв’язку з невиконанням постанов суду, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
25 червня 2007 року Приватне підприємство Лікувально-оздоровчий центр «Вікторія» (надалі - ПП ЛОНЦ «Вікторія») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Дрогобицькому районі Львівської області, прокуратури м.Трускавця, Державної податкової інспекції у м.Трускавець у Львівській області, Державної податкової адміністрації (ДПА) у Львівській області, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, в якому з врахуванням уточнення позовних вимог просило: визнати дії та бездіяльність прокуратури м.Трускавця, ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області та ДПА у Львівській області у зв'язку із невиконанням постанов суду протиправними; визнати рішення ДПІ у м.Трускавець у Львівській області за №128/26-2/20798879/1463 від 26.05.1998 року нечинним та скасованим; зобов'язати прокуратуру притягнути до кримінальної відповідальності винних в незаконних діях та нанесенні матеріальної та моральної шкоди. Також, позивач просив стягнути з Державного бюджету України завдану йому матеріальну шкоду в сумі 20000000 грн. 00 коп. за втрату наукового матеріалу, і як наслідок, втрати можливості отримання Нобелівської премії; 12400 грн. 00 коп. неотриманої заробітної плати; 10085 грн. 83 коп. втрачених власних коштів при погашенні заробітної плати працівникам підприємства; 1198916 грн. 00 коп. неотриманого прибутку; 7290 грн. 49 коп. надмірно сплаченого податку на додану вартість; 32256 грн. 00 коп. вартості незаконно вилучених речових доказів; 558157 грн. 68 коп. пені за кожен місяць затримки виплати компенсації за знищені речові докази; 1000000 грн. 00 коп. моральної шкоди; 765 грн. 00 коп. витрат на добові у зв'язку з відвідуванням судових засідань з виїздом в інші міста.
Позовні вимоги мотивовані тим, що органами прокуратури та державної податкової служби не виконані постанови Трускавецького міського суду від 15.02.2000 року та від 11.11.2004 року, якими повернено позивачеві усі вилучені в нього речові докази. Окрім того, позивач вважає, що органом державної податкової служби неправомірно проведено перевірку та винесено податкове рішення за №128/26-2/20798879/1463 від 26.05.1998 року, яким його зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання в розмірі 7290 грн. 49 коп..
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю з підстав пропущення строку звернення до суду.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП ЛОНЦ «Вікторія» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд протиправно, безпідставно та незаконно застосував норми статтей 99, 100 КАС України, оскільки позивач процесуальних строків не пропустив. Суд безпідставно визначив початок процесуального строку з дати винесення ухвали Апеляційним судом Львівської області – 18.04.2005 року, не врахувавши, що дане рішення було оскаржене в касаційному порядку в межах визначеного ЦПК України двомісячного строку - 17.05.2005 року. На думку апелянта саме з часу винесення Апеляційним судом Хмельницької області( як судом касаційної інстанції) ухвали в даній справі від 14.09.2007 року мав рахуватись строк звернення до суду. Суд не врахував також ту обставину, що Львівським апеляційним адміністративним судом від 04.08.2008 року скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 09.10.2007 року та направлено справу для продовження розгляду, чим поновлено процесуальні строки у відповідності до вимог ст. 103 КАС України. Судом також не взято до уваги, що протиправні дії ДПІ м. Трускавець щодо неприйняття рішення по розгляду скарги на податкове рішення від 26.05.1998 року безперервно тривають по теперішній час.
З врахуванням наведених обставин апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду .
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Трускавецького міського суду від 16 листопада 1999 року ОСОБА_1 (президент ПП «ЛОНЦ «Вікторія») визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 148-2, ч.2 ст. 172 КК України 1960 року до одного року виправних робіт. На підставі Закону України «Про амністію» ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання. Цим же вироком постановлено повернути ОСОБА_1 речові докази. Крім того, постановами Трускавецького міського суду від 15.02.2000 року та від 11.11.2004 року ухвалено повернути ОСОБА_1 речові докази, які були вилучені у нього згідно протоколу обшуку від 05.02.1999 року по кримінальній справі та передані на зберігання у МГВПМ Дрогобицької МДПІ.
Враховуючи те, що дані судові рішення не було виконано, а речові докази не повернуто, ОСОБА_1 звернувся з цивільним позовом до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неповерненням офісної техніки, яка була вилучена в якості речових доказів під час досудового слідства в кримінальній справі. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2004 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2005 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу про закриття провадження в справі, оскільки спір підвідомчий господарському суду. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області( як суду касаційної інстанції) від 14.09.2007 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 18.04.2005 року залишено без змін.
25 червня 2007 року ПП «ЛОНЦ «Вікторія» звернулось до господарського суду Львівської області з даним адміністративним позовом. Ухвалою господарського суду Львівської області від 09 жовтня 2007 року провадження в справі закрито в зв’язку з непідвідомчістю справи господарському суду. Львівським апеляційним адміністративним судом від 04.08.2008 року скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 09.10.2007 року та направлено справу для продовження розгляду. 22 серпня 2008 року господарським судом Львівської області справу передано на розгляд Львівському окружному адміністративному суду.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено передбачений ст. 99 КАС України строк звернення до суду, на застосуванні наслідків якого наполягали представники відповідачів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 99 КАС України ( в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови) визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу ст. 100 КАС України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 10 ст. 103 КАС України встановлено, що зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.
Відповідно до ст. 231 Цивільного процесуального кодекс України 1963 року рішення суду, якщо воно не було оскаржене, набирає чинності після закінчення строку на апеляційне оскарження або на апеляційне подання. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно ст. 317 Цивільного процесуального кодекс України 1963 року рішення або ухвали за апеляційною скаргою, апеляційним поданням прокурора, постановлені судом апеляційної інстанції, набирають чинності негайно після їх ухвалення. З ухваленням рішення або ухвали судом апеляційної інстанції рішення або ухвала суду першої інстанції втрачають свою чинність.
На підставі наведеного, колегія суддів визнає доводи апелянта безпідставними, оскільки касаційне оскарження ухвали апеляційного суду, яка набрала чинності негайно після її ухвалення, не зупиняє перебігу процесуальних строків, визначених КАС України, який набрав чинності з 01 вересня 2005 року. Таким чином, звернувшись до суду з адміністративним позовом 25 червня 2007 року позивач пропустив передбачений ст. 99 КАС України річний строк звернення до суду. Тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в позові з підстав, визначених ч.1 ст. 100 КАС України, оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, причини пропущення строку звернення не є поважними, представники відповідачів наполягали на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду.
Посилання на п.10 ст. 103 КАС України також є безпідставними, оскільки даною нормою передбачено зупинення перебігу процесуальних строків лише у випадку зупинення провадження в справі. Провадження в даній справі не зупинялось, а тому перебіг строків також не зупинявся.
Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено, що у випадку скасування ухвали про закриття провадження в справі процесуальні строки поновлюються.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу приватного підприємства Лікувально-оздоровчий центр «Вікторія» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року у справі № 2а-5534/08/1370 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді М.А. Пліш
ОСОБА_2