ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 р. Справа № 65264/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Святецький В.В.
суддів Пліша А.М., Сапіги В.П.,
при секретарі судового засідання Грицані З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2009 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області про визнання протиправним рішень про здійснення позапланових виїзних перевірок, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И Л А :
Приватний підприємець (надалі –ПП) ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (надалі-ДПІ) у місті Хмельницькому, в якому з врахуванням збільшення позовних вимог просив визнати протиправними рішення відповідача про здійснення позапланових виїзних перевірок за період з серпня по жовтень 2008 року за № 1597 від 11.11.2008 року, № 1731 від 01.12.2008 року та № 13 від 10.01.2009 року, оформлених відповідними наказами, виданими на підставі п.3 ч.6 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003561704/2/3212 від 10.04.2009 року, №0003561704/1/753 від 06.02.2009 року, № 0003561704/0/11204 від 24.12.2008 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 46180,0 грн. та №0000081704/2/3211 від 10.04.2009 року, №0000081704/1/823 від 10.02.2009 року, №0000081704/0/308 від 21.01.2009 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 7415,0 грн..
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому №0003561704/2/3212 від 10.04.2009 року, №0003561704/1/753 від 06.02.2009 року, № 0003561704/0/11204 від 24.12.2008 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 46180,0 грн. та №0000081704/2/3211 від 10.04.2009 року, №0000081704/1/823 від 10.02.2009 року, №0000081704/0/308 від 21.01.2009 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 7415,0 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ДПІ у місті Хмельницькому оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова в цій частині прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що приватний підприємець ОСОБА_1 використовує пільговий режим оподаткування з ПДВ, визначений пп. 6.2.4. п. 6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість", згідно якого за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг автомобільним транспортом з перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України.
Перевірками встановлено, що оскільки перевізник здійснює перевезення вантажу за маршрутом, що пролягає як за межами, так і в межах державного кордону України то відповідно та частина послуг з перевезення, яка надавалася за межами митного кордону України (від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішньою митного контролю України), має оподаткуватися за нульовою ставкою, а та частина, що надавалася в межах державного кордону України - за ставкою 20 %.
За результатами невиїзних документальних перевірок бюджетне відшкодування не підтверджено, оскільки платником не надано до податкового органу первинних документів, що підтверджують правомірність декларування обсягів поставки транспортних послуг, що оподатковуються за "0" ставкою та зроблено висновки, що у приватного підприємця ОСОБА_1 право на отримання бюджетного відшкодування виникне після проведення позапланових виїзних перевірок. Однак, приватний підприємець ОСОБА_1 працівників ДПІ у м. Хмельницькому до проведення позапланових виїзних перевірок з питання достовірності заявлених до відшкодування ПДВ в деклараціях за лютий-травень 2008 року та липень-вересень 2008 року не допустив. ПП ОСОБА_1 не надано документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та застосування "0" ставки та відновідно достовірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ, чим порушено пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому податковим органом у відповідності до вимог п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 цього Закону зменшено заявлені до бюджетного відшкодування суми ПДВ.
З врахуванням наведених обставин апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 09.01.1997 року зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради як фізична особа - підприємець, з 16.01.2006 року є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача є надання послуг з внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів.
В податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди лютий 2008 року – жовтень 2008 року (за винятком червня 2008 року) задекларував бюджетне відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 49994 грн. та обсяг операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість на загальну суму 1246145 грн..
Отримавши податкові декларації та встановивши в ході документальних невиїзних (камеральних) перевірок недостовірність даних у поданих деклараціях, ДПІ у м. Хмельницькому надіслала позивачеві письмові запити щодо надання на протязі 10- ти днів пояснень та завірених копій документів, які підтверджують правомірність декларування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та декларування нульової ставки з податку на додану вартість. Позивач лише частково виконав вимоги відповідача, надіславши копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних і платіжних доручень, що підтверджують факт оплати товарів (робіт, послуг) їх постачальникам та фактично відмовився надати документи, які підтверджують правомірність декларування нульової ставки з податку на додану вартість.
З метою перевірки достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість наказами начальника ДПІ в місті Хмельницькому № 1597 від 11.11.2008 року, № 1731 від 01.12.2008 року та № 13 від 10.01.2009 року призначені виїзні позапланові перевірки позивача та оформлені відповідні направлення на проведення цих перевірок. Однак, позивач не допустив працівників податкового органу до проведення виїзних позапланових перевірок. У зв'язку з цим ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальні невиїзні перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, про що складено акти №12551/17-4/НОМЕР_1 від 24.12.2008 року і №245/17-4/НОМЕР_1 від 16.01.2009 року. На підставі зазначених актів ДПІ у м. Хмельницькому прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003561704/0/11204 від 24.12.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 46180,0 грн. по деклараціям з лютого по вересень 2008 року та 0000081704/0/308 від 21.01.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 7415,0 грн. по декларації за жовтень 2008 року.
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт отримання позивачем запрошення з'явитись для проведення невиїзних документальних перевірок, результати яких оформлені актами від 24.12.2008 року та від 16.01.2009 року, не надано акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення, як це передбачено п.1.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (надалі Порядку). Крім того, накази на проведення невиїзних документальних перевірок, оформлених актами від 24.12.2008 року та від 16.01.2009 року не видавались.
Акти попередніх позапланових невиїзних перевірок позивача, накази на проведення позапланових виїзних перевірок та акти не допуску до проведення цих перевірок, на яких ґрунтуються висновки невиїзних документальних перевірок від 24.12.2008 року та від 16.01.2009 року, на переконання суду першої інстанції не належать до жодної з категорій визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документів, які можуть підтвердити факт порушення, оскільки не відповідають вимогам до первинного документу та не є іншими документами, зафіксованими обліком позивача.
Суд першої інстанції також дійшов до висновку, що акти про результати документальних невиїзних перевірок від 24.12.2008 року та від 16.01.2009 року не містять жодної вказівки на те, що під час проведення цих перевірок відповідачем визначалась сума бюджетного відшкодування, а відтак висновки, викладені в цих актах є недостовірними. Оскільки, невиїзна документальна перевірка, за результатами якої складені акти про результати документальних невиїзних перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, на думку суду першої інстанції, призначена та проведена відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства, а тому у відповідності до ч.3 ст.70 КАС України висновки перевірки не можуть слугувати доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, а прийняті на підставі цих актів податкові повідомлення-рішення є незаконними і підлягають скасуванню.
Колегія суддів визнає зазначені висновки суду першої інстанції помилковими та такими, що суперечать чинному законодавству.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що вимогу Закону України "Про податок на додану вартість" щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування податковим органом слід розуміти як узгодження платником податку суми такого відшкодування з податковим органом шляхом підтвердження заявленої до відшкодування платником суми податку на додану вартість актом проведеної документальної невиїзної (виїзної позапланової) перевірки згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 зазначеного Закону. Лише після виконання цих вимог сума бюджетного відшкодування вважається підтвердженою податковим органом.
Суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про правомірність вимог податкового органу щодо надання копій первинних документів, які підтверджують достовірність формування позивачем як податкових зобов’язань так і податкового кредиту, а також про правомірність призначення та проведення позапланових виїзних документальних перевірок.
Оскільки наявність належним чином оформлених податкових накладних не є безспірною підставою для бюджетного відшкодування сум ПДВ, податковим органом було вжито всіх можливих заходів щодо перевірки достовірності заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум ПДВ.
Однак, позивач не допустив представників податкового органу до проведення позапланової виїзної перевірки, копій первинних документів, які б підтвердили достовірність формування позивачем як податкових зобов’язань так і податкового кредиту не надав. Сума бюджетного відшкодування під час документальних невиїзних перевірок податковим органом не визначалась, оскільки позивачем не було надано первинних документів, на підставі яких можна було б провести таке визначення. Тому податковим органом було вирахувано всю заявлену позивачем до бюджетного відшкодування суму ПДВ.
Порушення податковим органом процедури призначення та проведення невиїзної документальної перевірки не є підставою для бюджетного відшкодування заявлених позивачем сум ПДВ, не підтверджених первинними документами та актом перевірки.
За таких обставин, колегія судді вважає, що ДПІ у м. Хмельницькому правомірно, у відповідності до вимог підпункту 7.7.7 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР винесено податкові повідомлення-рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування, а тому підстав для задоволення позову ПП ОСОБА_1 в частині скасування цих податкових повідомлень-рішень не має.
В силу п.4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч. 1 ст. 202 , ст. ст. 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області задовольнити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2009 року у справі № 2-а-3168/09/2270 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції в місті Хмельницькому – скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити приватному підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції в місті Хмельницькому №0003561704/2/3212 від 10.04.2009 року, №0003561704/1/753 від 06.02.2009 року, № 0003561704/0/11204 від 24.12.2008 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 46180,0 грн. та №0000081704/2/3211 від 10.04.2009 року, №0000081704/1/823 від 10.02.2009 року, №0000081704/0/308 від 21.01.2009 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7415,0 грн..
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді: М.А. Пліш
В..ОСОБА_2