Справа № 2-463/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2011 р. року Здолбунівський районний суд Рівненської області

під головуванням судді Калюжного А.Є.

при секретарі Мусаєвій Р.Б.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків від злочину та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1звернулась з позовом до суду,просить стягнути з відповідача ОСОБА_2на її користь 74600 грн.-матеріальної шкоди,яка полягає в слідуючому: вона не працює та не отримує щомісячну заробітну плату -1320 грн.;постійно, до повного одужання, лікується препаратами Са (кальцію) -100 грн.;лікується препаратами що містять хондроітин (300 грн.); лікує хворобу серця -100 грн.; має купувати необхідне ортопедичне взуття (зимове, осіннє, літнє )- 200 грн.;має покращувати своє харчування -300 грн. і таким чином близько 2320 грн. їй потрібно щомісячної матеріальної допомоги з 15 жовтня 2010 року до повного її одужання, на даний час загальна сума матеріальної допомоги складає 18400 грн. На лікування своїх травм, проживання, харчування та подальше життя вона витратила власні кошти, а саме: лікування, три операції, серцевий напад, покращене харчування - 17 000 грн.;пошкоджений при ДПТ одяг, взуття, годинник, мобільний телефон, сумка і т.д. 2000 грн.;лікування, цілодобовий догляд, покращене харчування 45 днів, амбулаторне лікування, нога в гіпсі - 6 000 грн.;транспортні витрати -1 500 грн; милиці, судно, вентилятор, засоби особистої гігієни - 1000 грн.;стаціонарне та амбулаторне лікування 60 днів - 3 000 грн.;юридична допомога (послуги адвоката) - 1 000 грн. наступна 4-та обов'язкова операція - 6 000 грн.; необхідність придбання інвалідного візка, реабілітаційних ваг, палиці - 5000 грн.; санаторне лікування при серцевих хворобах - 8 000 грн.; санаторне лікування при травмах кісток ноги - 8 000 грн..

Стверджує,що дана сума збитків підтверджується фіскальними та товарними чеками.

Крім матеріальної шкоди,їй завдана моральна шкода. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала узв'язку з пошкодженням здоров'я - тілесними ушкодженнями середньої ступені тяжкості,які спричинили втрату здоров'я і призвели до інвалідності 2-ї групи.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, вона отримала другу групу інвалідності,втратила працездатність, в неї постійний нервовий стрес, больовий шок, постійні болі по всьому тілі, невиконання робочих, наукових та особистих планів, неможливість самостійно пересуватися, загострення хронічних хвороб (особливо хвороби серця),особиста залежність від допомоги інших людей (купівля продуктів, харчування, готування їжі, прання, прибирання в квартирі і т. д.), необхідність позики грошових коштів,необхідність фізичної реабілітації, необхідність соціально-побутової реабілітації,необхідність носіння ортопедичного взуття.

Моральну шкоду вона оцінює у 100000 грн.

Оскільки відповідач не виконав покладених на нього зобов'язань - добровільно не запропонував та не відшкодував їй збитків за причинену моральну шкоду, хоча судом був визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ч.І ст. 286 КК України. завдану їй моральну шкоду протиправною поведінкою відповідача оцінює у 10 000 грн.

Загальну суму відшкодування завданої моральної шкоди вона оцінює у 110 000 грн.

Загальна сума заподіяних їй матеріальних та моральних збитків становить

186 900 грн.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги збільшила.Крім зазначених вимог в поданій до суду заяві просила стягнути з відповідача 22998 грн.на санаторно-курортне лікування..

Відповідач позов визнав частково.Згідний відшкодувати витрати на лікування в сумі 6500 грн.та 1500 грн.моральної шкоди.

Вислухавши сторони,їх представників,дослідивши матеріали справи,оцінивши наявні у справі докази,суд приходить до висновку,що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що вироком Рівненського міського суду від 25 жовтня 2010 року ОСОБА_2визнано винним в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України і обрано відносно нього покарання у виді 1 року і 6 місяців обмеження волі.На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено терміном на один рік.ОСОБА_2 визнано винним в тому,що 09 червня 2010 року, близько 15 год. 05 хв., керуючи автомобілем ,,ВАЗ 2102”, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Галицького в м. Рівне, зі сторони вул. Київська у напрямку вул. ОСОБА_4, зі швидкістю не менше 42,6-43,6 км/год., навпроти будинку № 9 вул. Галицького, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, що склалася, не впорався з керуванням транспортного засобу, випередивши з правого боку невстановлений транспортний засіб, що зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу по нерегульованому пішохідному переході, хоча мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом застосування екстренного гальмування з зупинкою керованого ним автомобіля до місця наїзду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, а пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого багатоуламкового внутрішньосуглобового перелому проксимального метаепіфізу правої гомілки, уламкового перелому внутрісуглобового проксимального метаепіфізу правої великогомілкової кістки зі зміщенням, уламкового перелому головки правої малогомілкової кістки зі зміщенням, осаднення правого колінного суглоба, гематоми правого стегна, закритої травми грудної клітки, забою грудної клітки справа, які відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довго тривалості розладу здоров'я.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі,що набрав законної сили,або постанова у справі про адміністративне правопорушення обов”язкові для суду,що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи,стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань,чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо ) володіє транспортним засобом, механізмом,іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст.60 ЦК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі.Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене,суд дійшов висновку,що позивачка правомірно заявила вимоги з приводу відшкодування шкоди в частині понесених нею витрат на лікування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,,а тому з відповідача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 8699 грн.63 коп.На дану суму витрати на лікування доведені позивачем долученими до справи фіскальними чеками.

Однак,суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодування витрати на: лікування, три операції, серцевий напад, покращене харчування - 17000грн.; пошкодження при ДТП одягу, взуття, годинника, мобільного телефону,сумки - 2000 грн.;лікування, цілодобовий догляд, покращене харчування 45 днів,амбулаторне лікування, нога в гіпсі - 6000 грн.;транспортні витрати 1500 грн.;милиці, судно, вентилятор, засоби особистої гігієни - 1000 грн.;стаціонарне та амбулаторне лікування 60 днів - 3000 грн.;наступна 4-та обов'язкова операція - 6000 грн.;необхідність придбання інвалідного візка, реабілітаційних ваг, палиці -5000 грн.; санаторне лікування при серцевих хворобах - 8000 грн.;санаторне лікування при травмах кісток ноги - 8000 грн.,22998 грн.на санаторно-курортне лікування, так як дані витрати будь-якими доказами не доведені.

Суму матеріальної допомоги 18400 грн.,на яку посилається позивач в позові, суд розцінює як припущення останнього.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав,в тому числі моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях,яких фізична особа зазнала у зв”язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з відповідними змінами ,,Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди/ видно,що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних,душевних,психічних тощо),яких зазнала позивач,характеру немайнових витрат (їх тривалості,можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд вважає,що відповідачем по справі,заподіяно ОСОБА_1 моральну шкоду,яка полягає у фізичному болю та страджданнях /при ДТП позивачка отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, не може самостійно пересуватися,з 09 червня 2010 року по даний час продовжує лікуватися,на даний час є інвалідом 2-ї групи/,в душевних стражданнях,позивачкою був змінений звичайний спосіб життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги,що відповідач скоїв необережний злочин,на утриманні має двох неповнолітніх дітей,не працює,частково відшкодував позивачці витрати на лікування-4000 грн.,а тому суд вважає суму моральної шкоди,яку просить стягнути ОСОБА_1 з відповідача завищеною і вважає за доцільне стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 15000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов про відшкодування матеріальної та моральної шюди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягає частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню матеріальна шкода в розмірі 8699 грн.63 коп та моральна шкода в розмірі 15000 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В порядку ст.88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст.10,60,61,88,213-215 ЦПК України,на підставі ст.ст. 23, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, п.5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах провідшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 8699 грн. 63 коп., моральну шкоду в розмірі 15000 грн., а всього на загальну суму 23699 грн.63 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та 120 грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ /спец фонд УДК в Рівненській області МФО 833 017 Код ЗКПО 22586360 р/р31214259700171/.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення через районний суд.

Суддя: