Справа №1-137-10

1-137-10

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Шаповал Н.В.

з участю прокурора Коропа С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, тимчасово проживаючого без реєстрації АДРЕСА_1, раніше не судимого,

У вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, -

в с т а н о в и в:

Підсудний ОСОБА_2, 3 грудня 2009 року, близько 16 год. 00 хв., поблизу гуртожитку Уманського професійно-аграрного ліцею, розташованого по вул. Володарського, 4-а, м. Умані, відкрито викрав у ОСОБА_3 мобільний телефон „ОСОБА_4 К-750і”, вартістю 550 гривень, з сім-картою мобільного оператора „Лайф”, вартістю 25 гривень, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 575 гривень.

Він же, повторно, 17 грудня 2009 року, близько 14 год. 30 хв., перебуваючи в будинку № 27, по завулку Котовського, м. Умані, таємно викрав мобільний телефон марки „Нокія-5300”, вартістю 700 гривень з сім-картою мобільного оператора „Лайф”, вартістю 25 гривень та картою пам’яті, об’ємом 1 Гб, вартістю 50 гривень, який належить ОСОБА_5, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 775 гривень.

10 січня 2010 року, близько 21 год. 00 хв., підсудний ОСОБА_2, повторно, біля будинку № 18, по вул. Чапаєва, м. Умані, відкрито викрав у ОСОБА_6 мобільний телефон марки „ОСОБА_4 W 200-І”, вартістю 385 гривень, з сім-картою мобільного оператора „Лайф”, вартістю 25 гривень, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 410 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2, свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та показав, що дійсно в грудні 2009 року, перебуваючи біля гуртожитку ліцею, відкрито викрав у ОСОБА_3 мобільний телефон, наміру повернути даний телефон не мав і втік, через деякий час, цього ж місяця, перебуваючи в будинку № 27, по зав. Котовського, м. Умані, де мешкає його знайомий, скориставшись відсутністю господаря, викрав мобільний телефон „Нокія”, який лежав на підвіконні прихожої в будинку. В січні 2010 року, по вул. Чапаєва, м. Умані, викрав мобільний телефон у ОСОБА_6, на вимоги потерпілого повернути телефон не відреагував, з викраденим телефоном втік.

Крім визнання вини підсудним, його вина у вчиненні злочину повністю підтверджується матеріалами справи.

Відповідно статті 299 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду не заперечують проти цього, правильно розуміють зміст цих обставин і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що пред’явлене обвинувачення доказано.

Дії підсудного суд кваліфікує по ч.1 ст.186 КК України, відкрите викрадення чужого майна (грабіж), по ч.2 ст.185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та по ч.2 ст.186 КК України, відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу підсудного, який по місцю навчання характеризується негативно, по місцю тимчасового проживання формально позитивно.

Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає: щире каяття, сприяння розкриттю злочинів та часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Враховуючи пом’якшуючі обставини, наслідки, особу підсудного, те, що він являється сиротою, суд вважає за можливе при призначенні покарання по ч.2 ст.186 КК України, застосувати ст.69 КК України та призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.

Враховуючи тяжкість злочинів, обставини справи, особу підсудного, який не має постійного місця проживання та те, що після порушення кримінальної справи в грудні 2009 року ОСОБА_2 вчинив злочин в січні 2010 року, передбачений ч.2 ст.186 КК України, тому суд не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України.

Заявлені цивільні позови потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_3 задоволити.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, –

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.186, ч.2 ст.185 та ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання:

-по ч.1 ст.186 КК України, 3 місяці арешту;

-по ч.2 ст.185 КК України, 6 місяців арешту;

-по ч.2 ст.186 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_2 покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим та остаточно визначити до відбуття – 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому, рахувати з дня затримання, з 23 січня 2010 року.

Міру запобіжного заходу засудженому залишити попередню - тримання під вартою.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 750 гривень, на користь ОСОБА_3 в сумі 575 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 262 гривні 92 копійки.

Речові докази по справі: мобільний телефон „ОСОБА_4 W 200”, сім-карту „Лайф” повернути потерпілому ОСОБА_6, сім-карту „Лайф” - потерпілій ОСОБА_5, по належності.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області, протягом 15 діб, з моменту його проголошення, учасниками процесу, а засудженим в той же строк, з моменту вручення копії вироку.

Головуючий-суддя .