Справа № 22-11544 Головуючий 1-ї інстанції - Блохін А.А.
Категорія - 11 Доповідач Могутова Н.Г.
УХВАЛА
іменем України
22 грудня 2006 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Гурової О.М.,
суддів: Могутової Н.Г.,
Шевченко В.Ю. при секретарі Миснянко М.П.
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача Лядвіна І.І., Єрмоленко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автозапчасть Плюс" на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 1 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Автозапчасть Плюс" про розірвання договору позички,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Автозапчасть Плюс" (далі - ТОВ „Автозапчасть Плюс") звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 1 серпня 2006 року, яким розірвано договір позички від 25 жовтня 2004 року, укладений між ОСОБА_1 та Горлівським колективним підприємством матеріально-технічного забезпечення; зобов"язано ТОВ „Автозапчасть Плюс" звільнити та передати позивачу за актом прийому-передачі частину будівлі під літ. „А-1" площею 201кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду, оскільки суд розглянув справу з порушенням норм матеріального права. Так, задовольняючи позов, суд передав ОСОБА_1 разом з приміщенням під лит. „А-1" газову котельну з обладнанням: 2 газовими котлами та бойлером для подання води, але такий висновок суду не грунтується на обставинах справи. Позивачем при укладенні договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2004 р. була придбана лише будівля під літ. „А-1" загальною площею 1241,2 кв.м.; про продаж йому газового обладнання в договорі мова не йде. Напроти, позивач бажав укласти договір позички саме на ту частину приміщення, де знаходилось належне відповідачу газове обладнання. Пізніше, ОСОБА_1 почав шукати привід, щоб позбавити його вказаного обладнання. З цією метою він безпідставно запросив працівників пожежної охорони, які перевірили ТОВ „Автозапчасть Плюс" та видали припис про усунення виявлених порушень, які на думку відповідача, є незначними і не можуть бути підставою для розірвання договору. Також надуманими є доводи позивача про необхідність в приміщенні для власних потреб - розміщення туалетного паперу для зберігання, бо частина складського приміщення під літ. „А-1" взагалі порожня, а ніби-то укладений між ОСОБА_1 та ТОВ „Торговий Дім „Європапір" договір поставки є фіктивним.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що 25 жовтня 2004р. між ОСОБА_1 та Горлівським колективним підприємством матеріально-технічного забезпечення був укладеним договір позички, згідно з яким позивач передав безоплатно у тимчасове користування для розміщення складу частину будівлі під літ. „А-1" площею 201 кв.м.,
розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір був належним чином посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу за НОМЕР_1 та зареєстрований в державному реєстрі правочинів за НОМЕР_2. В березні 2005 р. Горлівське колективне підприємство матеріально-технічного забезпечення припинило свою діяльність і було реорганізовано в ТОВ „Автозапчасть Плюс", яке і користувалось зазначеною частиною будівлі на підставі вказаного договору позички.
Оскільки судом встановлений факт невиконання відповідачем правил пожежної безпеки, що створювало реальну загрозу знищення або пошкодження належної позивачу на праві власності будівлі, а також той факт, що в зв"язку з непередбаченими обставинами (термінове розміщення товару, який ОСОБА_1 повинен отримати за договором поставки від 01.02.2006 р.) частка будівлі, яку займає відповідач, стала потрібною самому позивачу, суд прийшов до висновку про необхідність розірвання договору позички та зобов"язав ТОВ „Автозапчасть Плюс" звільнити та передати позивачу за актом прийому-передачі спірну частину будівлі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання договору позички та повернення частини спірної будівлі, суд 1-ї інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про необхідність задоволення позову. Враховуючи, що суттєвою відміною договору позички від, наприклад, договору оренди є безоплатність передачі речі позичкодавцем для користування відповідачу, законодавець передбачив і пріоритетне право позичкодавця вимагати розірвання договору і повернення речі у випадках, передбачених ч.2 ст. 834 ЦК України.
Укладеним сторонами договором позички від 25 жовтня 2004 р. також передбачено зобов"язання користувача дотримуватись санітарних, протипожежних та інших обов"язкових вимог (п.4.4). Крім того, згідно з п.5.3 цього ж договору відповідальність сторін у випадках, не передбачених даним договором, настає відповідно до чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2005 р. працівниками державного пожежного нагляду у присутності відповідача було проведено пожежно-технічне обстеження приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яким користується ТОВ „Автозапчасть „Плюс" за договором позички. За підсумками обстеження був складений припис, яким відповідачу запропонований цілий ряд заходів (всього 31 пункт) по усуненню виявлених при перевірці порушень встановлених законодавством норм та правил пожежної безпеки. Копія припису була вручена особисто директору ТОВ „Автозапчасть „Плюс" 24 грудня 2005 p., але вказані заходи не застосовані відповідачем до теперішнього часу.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія договору поставки НОМЕР_3, згідно з яким ТОВ „Торговий Дім „Європапір" зобов"язується передати у власність покупця ОСОБА_1 товар, визначений в специфікації до договору, а саме туалетний папір в кількості 900.000 рулонів, а покупець повинен прийняти та оплатити товар. Вказані обставини, як такі, що були непередбачені при укладенні договору, свідчать про те, що спірна частина будівлі стала потрібною самому позичкодавцю.
З урахуванням викладеного, Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність розірвання договору позички між сторонами.
Згідно договору позички ОСОБА_1 передав безоплатно у тимчасове користування для розміщення складу тільки частину будівлі під літ. „А-1" площею 201 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1. З договору позички не вбачається, що разом з приміщеннями позивачем відповідачу були передані у користування інженерні комунікації (у т.ч. газова котельна зі встановленим в ній устаткуванням: 2 газових котла DAKON NM-90, а також бойлер для подачі води).
За таких обставин, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, помилково посилався на те, що згідно договору позички відповідачу було передано у користування інженерні комунікації (у т.ч. газова котельна зі встановленим в ній устаткуванням: 2 газових котла DAKON NM-90 а також бойлер для подачі води).
Враховуючи вищенаведене, при відсутності доказів передачі у користування вказаних інженерних комунікацій, посилання на цю обставину повинно бути виключено з мотивувальної частини рішення.
В іншій частині висновок суду ґрунтується на доказах, які повно, всебічно і об"єктивно перевірені в судовому засіданні і законні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Судом першої інстанції повно та всебічно з"ясовані усі обставини по справі, зібрані докази, дана належна правова оцінка і суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автозапчасть Плюс" відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 1 серпня 2006 року залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на підставу задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ „Автозапчасть Плюс" про розірвання договору позички, відомості про передачу згідно договору позички у користування відповідачу інженерних комунікацій (у т.ч. газова котельна зі встановленим в ній устаткуванням: 2 газових котла DAKON NM-90 а також бойлер для подачі води) .
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою
апеляційного суду.