Справа №22-10989/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Карабаза Н.Ф.
Категорія-21 Доповідач- Зінов'єва А.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Пометун С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань в Шахтарському районі на рішення Шахтарського міськрайсуду від 17 жовтня 2006
р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Шахтарському районі про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Шахтарського міськрайсуду від 17 жовтня 2006 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1: з відповідача на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 5000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, наявність якої, зокрема, повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено. Також вважають, що позивачем порушено строки, передбачені ст. 233 КЗПП України для звернення за захистом порушеного права, а відповідно до вимог ст. 237-1 КЗПП України, оскільки позивач отримав професійне травму у зв'язку з небезпечними умовами праці, то моральну шкоду йому повинно відшкодувати підприємство. Вважають, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди саме Фондом, який зі свого боку проводить всі необхідні страхові виплати.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно у період з травня 1997 р. по лютий 2005 р. знаходився у трудових відносинах з ВАТ „Шахта „Комсомолець Донбасу". 26 квітня 2004 р. при виконанні своїх службових обов'язків з ним стався нещасний випадок, він отримав тілесні ушкодження, в результаті яких, на підставі висновку МСЕК від 3 лютого 2005 р. йому вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки в результаті нещасного випадку він отримав травму голови, шийного хребту та закритий двохлодижечний перелом лівої голені. В результаті наявності таких пошкоджень від трудового каліцтва він дійсно змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання.
Розмір грошової компенсації судом першої інстанції встановлено в межах діючого законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи (процент втрати працездатності, діагноз, наслідки, тощо), а також принципів розумності та достатності.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Апеляційним судом не можуть бути прийняті до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 p.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до Фонду, не є бюджетними.
Безпідставні також посилання відповідача на порушення строків звернення до суду, передбачених ст. 233 КЗПП України, оскільки правовідносини є тривалими і дана норма закону на них не розповсюджується. В трудових правовідносинах з Фондом позивач не знаходився.
Щодо посилань на ст. 237-1 КЗПП України, то вони також необгрунтовані, оскільки нещасний випадок з позивачем стався в період дії Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено саме на Фонди.
Проведення з відповідачем всіх необхідних страхових виплат не позбавляє позивача права на відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п. 1-308, 313, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Шахтарському районі відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайсуду від 17 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня
набрання чинності. ї