0Справа №22- 10891/2006.                                  Головуючий в 1 інстанції Мінаєв І.М..

Категорія -    46                                             Доповідач Дем'яносов М.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

22 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого Рибалко JI.І.

Судів   Новікової Г.В.,   Дем'яносова М.В.

При секретарі     Стефановій І.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду „Донецької області від 27 вересня 2006 року, ухвали Слов'янського міськрайоннго суду Донецької області від 27 вересня 2006 року про відмову в задоволенні клопотання про допит свідків та проведення повторної судово-психіатричної експертизи в справі за заявою ОСОБА_3, треті особи- ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, орган опіки та піклування Слов'янської міської ради про визнання особи недієздатною.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб які брали участь у справі, перевіривши в обсязі апеляційних скарг досліджені по справі докази, суд-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в апеляційних скаргах оспорюють обгрунтованість рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 вересня 2006 року, яким було задоволено заяву ОСОБА_3 та визнано недієздатним з 19 серпня 2005 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 і просять його скасувати та постановити нове рішення яким в задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовити.

Доводи скарг зводяться до того, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а висновки суду фактичним обставинам справи. Вважають, що суд безпідставно приймаючи рішення послався лише на висновки судово-

Психіатричної експертизи, не дослідивши і не взявши до уваги і інші докази, тим самим безпідставно відмовив в заявленному клопотанні про допит свідків і призначення додаткової судово-психіатричної експертизи, постановивши про це ухвали від 27 вересня 2006 року. Вказані ухвали ОСОБА_2 просив скасувати, як такі що не відповідають вимогам закону.

Відповідно до вимог ч.1ст. 39 ЦК України суд може визнати особу недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та ( або) керувати ними.

Суд першої інстанції встановивши, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 8.06.2006 року ОСОБА_6 на період оформлення договору даруввання 19.08.2006 року, страждав психічним захворюванням і на час укладення договору і на данний час не може усвідомлювати характер своїх дій та керувати ними, прийшов до висновку, що заяву ОСОБА_3 слід задовольнити і визнав ОСОБА_6 недієздатни та призначив над ним опікуна - орган опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області.

Але з таким висновком суду погодитися неможливо оскільки він не відповідає вимогам матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 237 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.

Відповідно до вимог ст. 55, 67 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуваням.

Однак як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 належала квартира АДРЕСА_1, яку він придбав у період знаходження у шлюбі з ОСОБА_7, яка померла у 2004 році. ОСОБА_6 18.08.2005 року подарував вищевказану квартиру ОСОБА_4, яка є донькою старшого брата заявника і саме із за цієї квартири виник спір у зв'язку з чим ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про скасування вищевказаного договру дарування квартири. Провадження по вказній справі зупинено до набрання законної сили рішення про визнання особи недієздатною.

Як встановлено судом першої інстанції про що не заперечували сторони і в суді апеляційної інстанції і підтвердив сам заявник, що він разом із своїм батьком не проживає із-за неприязненних стосунків у зв*язку з даруванням квартири, ніяку допомогу йому не надає , за ним не доглядає.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що в заяві ОСОБА_3 про визнання недієздатним його батька ОСОБА_6 слід відмовити, оскільки його заява суперечить завданням та мети з якою встановлюється опіка та піклування.

Відносно доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про виклик та допит свідків, витребування документів та проведення додаткової судово-психіатричної експертизи, то вони не впливають на рішення апеляційного суду і за таких обставин не мають правового значення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст . 303 , 304, ч.1п.2 ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 вересня 2006 року скасувати.

В задовленні вимог заяви ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.