РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року м. П’ятихатки

П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді - Забродіної О.А.,

при секретарі - Євницькій Н.В.

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_2, мотивуючи тим, що 4 жовтня 2007 року позичив відповідачу 7500 грн., що станом на 4.10.2007 року у еквіваленті до офіційного курсу складало 1500 доларів США. В підтвердження факту отримання грошей ОСОБА_2 власноручно написав розписку, гроші зобов’язувався повернути до 1 грудня 2007 року. Однак взяте на себе зобов’язання не виконав, просить стягнути з відповідача 11829,15 грн. заборгованості за договором позики.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просить стягнути з ОСОБА_2 11829,15 грн. заборгованості за договором позики, 118,29 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав і пояснив, що дійсно 4 жовтня 2007 року позичив у позивача 7500 грн., які зобов’язувався повернути до 1.12.2007 року. Борг не повернув через відсутність коштів. Проти стягнення з нього 11829,15 грн. по курсу НБУ долара США до української гривні не заперечує.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що сторонами 4 жовтня 2007 року укладений договір позики, оформлений письмовою розпискою, згідно якої ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 гроші у сумі 7500 грн., які зобов’язувався повернути до 1 грудня 2007 року.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні встановлено факт боргового зобов’язання, за яким позикодавцем є ОСОБА_1, а позичальником ОСОБА_2, який умови договору не виконав, борг в зазначений термін не повернув, що дає підстави для задоволення позову.

Оскільки в розписці зазначено грошовий еквівалент боргу 1500 доларів США, а у відповідності до довідки філії Жовтоводсько-П’ятихатського відділення 7787 курс НБУ долара США до української гривні становить 100 доларів США до 788,6100 грн., тому з ОСОБА_2 слід стягнути 11829,15 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати позивача в сумі 238,29 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст. 1046, 1047,1049 ЦК України та керуючись ст. 10,11,209,212,213-215,88 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11829,15 грн. заборгованості за договором позики та 238,29 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через П»ятихатський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: