Справа № 2-262/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26.01.09 року                                     м. Харків

    Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого: судді Омельченко К.О.

При секретарі: Забіяка Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-я особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про тлумачення правочину та визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Посилається на те, що 10.06.2005 року між ним та відповідачем був укладений договір позики № 487704 ВВС, відповідно до якого він позичив 202000 грн. зі строком повернення наступним чином : до 10.07.05 року – 24240 грн., решта – по 16160 грн. щомісячно до повного погашення боргу. Кінцевий строк виплати боргу – до 10.06.06 року. Просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 304980 грн., яка виникла на кінець травня 2008 року та складається з суми боргу з урахуванням індексу інфляції за 2006-2008 роки та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання за два роки.

    Відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічною позовною заявою до   ОСОБА_1, 3-я особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про тлумачення правочину та визнання правочину недійсним. Посилається на те, що нотаріально посвідчений договір займу не свідчить про фактичне отримання ним грошових коштів від позивача, а містить лише намір вчинити таку дію. Також зазначає, що сам договір був підписаний ним внаслідок психічного впливу з боку позивача та залякування притягненням до кримінальної відповідальності. Просить дати тлумачення змісту договору позики, визнати договір позики від 10.06.2005 року недійсним внаслідок його фіктивності, укладення під впливом тяжкої обставини та із застосуванням психічного впливу.

    В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали пояснення відповідно до викладених у позові. Зустрічний позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. Також позивач пояснив, що гроші відповідачу він позичав на його прохання, передача грошей була здійснена до підписання договору у нотаріуса. При цьому також була присутня його дружина. Будь-яких заходів психічного впливу, погроз, залякувань, тощо він до відповідача не застосовував. Відношення до правоохоронних органів не має, тому вплинути яким-небудь чином на притягнення відповідача до кримінальної відповідальності не міг.    

    Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні. Зустрічний позов підтримали, просили його задовольнити. Також відповідач пояснив, що гроші він фактично не отримував, підписав договір, тому що позивач здійснював на нього тиск, залякував, що напише заяву до УБОЗу та ініціює притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки знаходиться у дружніх стосунках з працівниками міліції та прокуратури. Ці погрози були сприйняті як реальні. Будь-які заяви у правоохоронні органи щодо погроз з боку позивача не подавав.

    Третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 позовні вимоги позивача ОСОБА_1 визнала, просила їх задовольнити. Зустрічні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. Надала пояснення про те, що дійсно посвідчила договір позики 10.06.2005 року відповідно до Закону України «Про нотаріат». При цьому позичальник та позикодавець розповіли умови договору. Будь-яких дій з боку ОСОБА_2, які свідчили б про те, що угода укладається під тиском, не було. Перед підписанням договору запитувала, чи отримані гроші, на що була дана позитивна відповідь. Також зазначила, що цей договір при його укладенні був дійсним наміром сторін.

    Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та представлені докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

    Відповідно до договору позики від 10.06.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 202000 грн., що є еквівалентом 40 тис. доларів США за курсом НБУ на 10.06.06 року зі строком сплати до 10 червня 2006 року частками таким чином: до 10.07.2005 року – 24240 грн., надалі протягом 11 місяців – по 16160 грн. щомісячно. Згідно з п. 3 договору, позичальник має право сплатити позичені гроші, а позикодавець зобов’язується прийняти платіж раніше зазначеного строку. Також у п. 4 договору зазначено, що цей договір може бути пред’явлений до стягнення (а.с.5).

До теперішнього часу відповідач суму боргу позивачу не повернув.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ст.. 530 ЦК України).

Відповідно до ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ , який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому договором (ст.. 1049 ЦК України).

Факт отримання грошових коштів підтверджується, крім пояснень позивача, поясненнями третьої особи – приватного нотаріуса, а також самим змістом договору, де чітко зазначено, що відповідач позичив гроші, тобто зазначена подія відбулася до підписання договору.

Відповідно до ст..213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

За змістом зазначеної норми закону, тлумачення здійснюється у випадках, коли буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, або якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин.

Договір позики від 10.06.05 року є зрозумілим, слова та терміни  в ньому чітко визначені, воля осіб, що вчинила правочин, чітко відображена, тому зазначений договір позики не потребує тлумачення.

Згідно зі ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не доведено те, що договір позики є фіктивним, укладеним під впливом психічного насильства та залякування з боку позивача, а фактична передача грошей не відбулася.

Договір позики відповідає вимогам ст.. 203 ЦПК України, підстав для визнання його не дійсним судом не встановлено.

Посилання відповідача та його представника на те,  що гроші не передавалися, оскільки відсутня розписка про отримання  грошей, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України, розписка не є обов’язковою умовою укладення договору позики.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума позики з урахуванням індексів інфляції за 2006-2008 роки та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання за два роки, про що просить позивач, але у меншій сумі.

    Сума позики з урахуванням індексів інфляції (за 2006 рік – 111,6%; за 2007 рік – 116,6%; за 2008 рік – 114,6%) становить 284748 грн. (202000+11600+35126+36022).

    Також підлягає стягненню 3% річних за прострочення виконання зобов’язання, що становить 12120 грн. (202000 х 3% х 2).

    Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 296868 грн. (284748 грн. + 12120 грн.).

    На підставі ст..88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

     Керуючись ст.ст.10,11,88, 209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст. 213, 215, 216, 526, 530,  625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1  -  задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 296868 (двісті дев’яносто шість тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов’язані зі сплатою державного мита за розгляд справи в сумі 202 грн.  та 30 грн.  витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-я особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про тлумачення правочину та визнання договору позики недійсним – відмовити.  

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:

Повний текст рішення виготовлений 27.01.09 року

Суддя: