Справа № 736/512/15-к Головуючий у І інстанції Чурупченко М. І.

Провадження № 11-кп/795/688/2015

Категорія - <ч. 2 ст. 186 КК України> Доповідач Лазоренко М. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіЛазоренка М. І.

суддів Мельниченка Ю.В., Баглая І.П

при секретарі Оскірко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270150000069, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого: АДРЕСА_2 раніше судимого:

- 18.08.2003 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 26.01.2007 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 10.11.2009 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

-16.05.2013 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

за апеляційними скаргами адвоката Загальця О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2015 року

за участю прокурора Рудько О.О.

захисника Загальця О.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України - 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим, визначено ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту за вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.05.2013 року частину покарання і остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з моменту його затримання, з 17 лютого 2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати в сумі 859 грн. 32 коп.

Питання про речові докази вирішено в порядку статті 100 КПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, 23 жовтня 2014 року, близько 20-ї години, ОСОБА_2 в м. Корюківка перед містком по вул. Кірова, рухаючись на велосипеді умисно, повторно, шляхом виривання з рук потерпілої ОСОБА_4 відкрито заволодів жіночою сумочкою, вартістю близько 300 гривень, в якій знаходились: мобільний телефон «Nokia-300», вартістю 500 гривень, гаманець, вартістю близько 100 гривень, в якому знаходилось 700 гривень, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 серії НОМЕР_1, виданий 24 листопада 2005 року Корюківським РВ УМВС України в Чернігівський області, свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_5, серії НОМЕР_2, медична амбулаторна картка НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_4, договір №002-24114-060612 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки, свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 на ОСОБА_4 та ОСОБА_6, витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі НОМЕР_9, свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_4, свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_5, свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_6 та ощадна книжка НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_7. Загальна сума викрадено майна ОСОБА_4 складає 1600 гривень.

16 лютого 2015 року, в період часу з 08-00 год. по 17-30 год., ОСОБА_2, з метою скоєння крадіжки прибув до будинку, розташованого у АДРЕСА_3, де шляхом віджимання пластикового вікна проник до середини, звідки таємно викрав дві пари золотих сережок, вартістю 3402 гривні 62 копійки, належних потерпілій ОСОБА_8

Не погоджуючись з рішенням суду захисник Загалець О.М. подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, в якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на істотні порушення судом норм кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також на те, що висновки суду містять істотні суперечності та базуються на припущеннях. Зокрема, ОСОБА_2 заперечив скоєння ним грабежу, оскільки того дня був відсутній в м. Корюківка, а потерпіла зазначила, що хто викрав сумку їй не відомо, впізнання нападника з нею не проводилось, а показання свідка ОСОБА_10 щодо передачі підзахисним пакету з документами, що належать потерпілій ОСОБА_4, не підтверджені будь-якими іншими доказами (показаннями свідків, висновками експертиз). Крім того, вказаний свідок має негативну характеристику, схильна до вживання наркотиків, притягувалась до кримінальної відповідальності за скоєння крадіжок і в даний час на неї відкрито кримінальне провадження, тому є всі підстави вважати, що даний злочин могла скоїти свідок або її спільник, а також працівники міліції могли схилити свідка до дачі необхідних показань, тому її свідчення неможливо сприймати як правдиві та до них необхідно відноситися критично, визнавши їх неналежним доказом. Потерпіла описала нападника, вказала на одяг, що він був на велосипеді, але слідчий не провів вилучення одягу та велосипеда, не ідентифікував їх, не вияснив, чи використовував ОСОБА_2 велосипед, впізнання не проводилось. Щодо скоєння крадіжки майна у ОСОБА_8, то у той час ОСОБА_2 перебував вдома, а потім ходив до магазину, який розташований в центрі м. Корюківка, що підтверджено показаннями свідків. Обвинувачення по даному епізоду ґрунтується на показаннях свідка ОСОБА_10, але до них слід відноситись критично з вище вказаних підстав. Також даний свідок під час досудового розслідування, під час видачі сережок працівникам міліції, вказував, що сережки їй передав Сподарець, але потім змінила свої показання. Обґрунтовуючи вину ОСОБА_2 в скоєнні крадіжки суд послався на висновок дактилоскопічної експертизи, згідно якого відбитки пальців рук, які вилучені в будинку потерпілої, належать підзахисному, але судом не враховано показання ОСОБА_2 щодо можливості вилучення відбитків з інших предметів під час спілкування з працівниками міліції або під час огляду його місця проживання. Допитані в якості свідків поняті показали, що під час огляду будинку бачили, як працівник міліції мазав віконну раму порошком, але вони не бачили, де саме на віконній рамі були виявлені відбитки пальців, не бачили як вони вилучались та чи вилучались взагалі. В задоволенні клопотання щодо з'ясування питання з якої поверхні вилучались відбитки пальців рук судом необґрунтовано відмовлено. Вилучені відбитки пальців та висновки дактилоскопічної експертизи є недопустимими доказами, оскільки при вилученні відбитків був порушений порядок їх вилучення: відбитки не поміщені до пакету та не скріплені печатками та підписами понятих, слідчий постійно мав доступ до даного доказу. Також не було підтверджено висновками хімічної експертизи, що викрадені сережки є золотими. Тому вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтована сумнівними доказами, тому в його діях відсутній склад злочинів, передбачений ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України.

Не погоджуючись з рішенням суду обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що судом першої інстанції проігноровані докази та клопотання, які підтверджують його невинуватість. Показання свідка ОСОБА_10, яка з метою відвести від себе підозру спочатку обмовила ОСОБА_11, а потім при встановленні алібі останнього обмовила апелянта, суд необґрунтовано поклав в основу обвинувачення та не взяв до уваги, що вона є наркозалежною особою, ніде не працює, раніше притягувалась до кримінальної відповідальності та відбувала покарання за аналогічні злочини. Показання свідків, дані ними в судовому засіданні, судом у вироку відображені неповно та взагалі не взяті до уваги. Судом порушені норми ст. ст. 86, 89, 94 КПК України, оскільки не враховані факти істотного порушення норм кримінального процесуального закону під час проведення досудового розслідування.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій ОСОБА_2 та доведеність його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання через м'якість та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України - 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.05.2013 року і остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 6 років 3 місяців позбавлення волі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та недотримання судом першої інстанції ст. 65 КК України. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, тому є підстави вважати, що він має схильність до вчинення злочинів проти власності. Під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_2 повністю не визнав вину, не розкаявся у вчиненому, не вибачився перед потерпілими, намагався звинуватити інших осіб у вчиненні інкримінованих йому злочинів та намагався уникнути відповідальності за скоєне.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених в ній підстав, прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнав та показав, що 16.02.2015 року до обіду знаходився вдома, а потім пішов до міста у справах. Крадіжки сережок не скоював, а відбити пальців, які нібито, вилучили працівники міліції з будинку потерпілої, могли підмінити останні. 23.10.2014 року грабежу жіночої сумки не скоював, у той день він знаходився поза межами м. Корюківка. Свідок ОСОБА_10, яка є наркозалежною особою, оговорює його. Наполягав на тому, що інкримінованих кримінальних правопорушень не скоював.

Проте, не дивлячись на не визнання ОСОБА_2 вини його вина у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується іншими доказами у кримінальному провадженні.

Зокрема, допитана у судовому засіданні суду першої інстанції потерпіла ОСОБА_8 показала, що 16.02.2015 року, ввечері, повернувшись додому, побачила, що двері будинку відчинені. У спальній кімнаті на підлозі біля вікна лежала розбита підставка під квіти та була розсипана земля з горщиків. Перевіривши речі, виявила, що зникли дві пари золотих сережок. Наступного дня звернулась до міліції. Потім дізналась від працівників міліції, що сережки викрав обвинувачений.

В судовому засіданні суду першої інстанції потерпіла ОСОБА_4 показала, що 23.10.2014 року в м. Корюківка, близько 20:00 год., проходячи міст по вул. Кірова, чоловік на велосипеді та з капюшоном на голові вирвав у неї з рук сумку та поїхав далі.

Допитана судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_10 показала, що 16.02.2015 року вона зустрілась з ОСОБА_2, про зустріч домовились по телефону. Він їй дав дві пари золотих сережок та попросив продати їх за межами м. Корюківки. Вона погодилась, але наступного дня приїхали працівники міліції і вона добровільно видала сережки. Також 23.10.2014 року, у вечірній час, до неї додому приходив ОСОБА_2 та привозив пакет з документами та телефоном. Забравши телефон, він попросив спалити пакет з документами. Пакет з документами вона поклала до шафи, а потім видала працівникам міліції і розповіла про обставини.

Показання вказаного свідка логічні та послідовні, узгоджуються з іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні, тому твердження захисника та обвинуваченого про їх змінність протягом досудового розслідування та необхідності критичного ставлення до них колегія суддів не приймає до уваги.

Свідок ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суду першої інстанції показали, що вони були присутній в якості понятих під час добровільної видачі ОСОБА_10 двох пар золотих сережок. При цьому ОСОБА_10 пояснювала, що дані прикраси їй дав ОСОБА_2 з метою збуту за межами м. Корюківка, які їх вкрав.

У судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 показали, що вони були присутні в якості понятих під час огляду місця події по АДРЕСА_3. Під час вказаної слідчої дії працівники міліції мазали порошком віконну раму, де було видно відбитки пальців руки. Обставини, які вказані в складених працівниками міліції документах, відповідали дійсності та були ними підписані.

Свідок ОСОБА_16 суду першої інстанції показала, що працює продавцем у ювелірному магазині. До неї приходив слідчий, потерпіла та понятий, було проведено впізнання сережок, в яких потерпіла впізнала власні прикраси, які були викрадені. Також показала, що на одній парі сережок була 583 проба. Так як вона вже тривалий час працює по продажу ювелірних прикрас, то вказує, що ті сережки з дорогоцінного металу.

Наведені свідчення потерпілих та свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, дав їм оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні. За зазначених обставин у колегії суддів відсутні підстави вважати, що свідок ОСОБА_10 зацікавлена у розгляді кримінального провадження на користь органів досудового розслідування та мала підстави обмовити обвинуваченого ОСОБА_2 Тому твердження захисника в цій частині не заслуговують на увагу.

Разом з тим, на думку колегії суддів, суд обґрунтовано не поклав в основу вироку покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 щодо наявності алібі ОСОБА_2 в момент скоєння злочинів та віднісся до них критично, оскільки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 є близькими особами обвинуваченого, тому вони допомагають останньому уникнути відповідальності за скоєне.

Відповідно до заяви ОСОБА_10 від 17.02.2015 року, остання добровільно видала золоті сережки, при цьому показала, що вона їх отримала від ОСОБА_2 (т. 1 а.п. 55).

Згідно протоколу огляду місця події від 17.02.2015 року було виявлено та вилучено два відбитка слідів пальців руки, по факту крадіжки золотих сережок в АДРЕСА_3 (т. 1 а.п. 48-52, 95).

Висновком судової дактилоскопічної експертизи №6 від 03.03.2015 року встановлено, що слід пальця руки розмірами 24х13,5 мм, відкопійований на відрізку липкої прозорої стрічки розмірами 34х18 на додатку до протоколу огляду від 17.02.2015 року, залишений безіменним пальцем лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_2 (т. 1 а.п. 88-95).

Допитаний судом першої інстанції експерт ОСОБА_19 показав, що він 17.02.2015 року був присутній в якості спеціаліста при проведенні огляду місця події у будинку потерпілої ОСОБА_8 В складі слідчої оперативної групи та понятих проводили огляд місця події. Він проводив обробку спеціальним порошком рами вікна та скла на предмет виявлення відбитків пальців рук. Більш придатні відбитки для дослідження були вилучені за допомогою липкої стрічки і поміщені на аркуш паперу та передані слідчому. Аркуш паперу, додаток до протоколу огляду місця події, на який було поміщено відбитки пальців руки, підписали учасники огляду місця події. Будь-якої підміни чи фальсифікації при огляду місця події та виявлення і вилучення слідів пальців руки не було, так як були поняті і бачили, як все проводилось. Також він проводив дактилоскопічну експертизу по даному кримінальному провадженню та використовував дактилокарту з відбитками обвинуваченого.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання висновку судової дактилоскопічної експертизи №6 від 03.03.2015 року та відбитків пальців рук, які були вилучені 17.02.2015 року під час огляду місця події в будинку потерпілої ОСОБА_8 допустимими доказами та не приймає до уваги доводи апелянтів про визнання вказаних доказів недопустимими, оскільки відбитки пальців рук були вилучені у відповідності до вимог КПК України та пред'явлені для огляду понятим, про що останні поставили власні підписи та підтвердили в судовому засіданні суду першої інстанції. Вказані висновки суду першої інстанції не суперечать і показанням експерта ОСОБА_19, який підтвердив, що він дослідував при експертизі ті сліди, які вилучав при огляді місця події. Крім того, згідно висновку про результати службового розслідування щодо фальсифікації і зловживання працівниками міліції Корюківського РВ УМВС України в Чернігівській області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 порушень діючого законодавства з боку працівників міліції не виявлено (т. 2 а.п. 50).

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи №149 від 21.03.2015 року, сукупна вартість викраденого ювелірного виробу сережок, виготовлених із лігатурного сплаву золота 583 проби, станом на 16.02.2015 року, може складати 2871,51 грн., сережок вагою 0,91 г. станом на 16.02.2015 року може складати 531,11 гривень (т. 1 а.п. 100-102).

Висновок судової товарознавчої експертизи є повним, обґрунтованими та не суперечать іншим матеріалам кримінального провадження, а показання потерпілої ОСОБА_8 про те, що викрадені сережки є золотими повністю узгоджуються з висновками товарознавчої експертизи.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.02.2015 року, ОСОБА_10 зазначає, що пакет з документами їй дав ОСОБА_2 (т. 1 а.п. 129-134).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 02.04.2015 року, під час якого потерпіла ОСОБА_4 на місці вказала при яких обставинах у неї з рук вирвали сумку (т. 1 а.п. 143-145).

Висновком судової товарознавчої експертизи №187 від 26.03.2015 року встановлено, що ринкова вартість мобільного телефону «Nokia 300», виходячи з режиму вільного ціноутворення на території України, станом цін на 23.10.2014 року може складати 500,00 гривень (т. 1 а.п. 149-150).

Згідно протоколу одночасного допиту осіб від 10.04.2015 року, ОСОБА_10 підтвердила, що золоті сережки та пакет з документами вона отримала від ОСОБА_2 (т. 1 а.п. 179-182).

При наведених доказах колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у відкритому заволодінні чужим майном, вчиненому повторно, а також у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах і його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186, ч. 3 ст. 185 КК України.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини колегія суддів розцінює як захисну версію з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинення тяжких кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд оцінив зібрані у кримінальному провадженні докази і дав у вироку аналіз усіх доказів, які підтвердили винуватість обвинуваченого. При цьому суд на виконання вимог закону мотивував у вироку прийняття одних і відхилення інших доказів та поклав в основу вироку лише належні та допустимі докази, досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджені обставини кримінального провадження і є безпідставними доводи захисника про те, що висновки містять істотні суперечності та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд, у відповідності до вимог ст. ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, розмір, вартість і значимість викраденого майна, обставини, що обтяжують покарання, відсутність обставин, що його пом'якшують, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, злочин скоїв в період іспитового строку, не працює. За наявності зазначених обставин, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції закону, який йому інкримінують, із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Своє рішення щодо виду та розміру покарання суд належно мотивував, воно відповідає вимогам закону щодо мети покарання. Колегія суддів погоджується з таким рішенням і не вбачає підстав для застосування більш суворого покарання.

Доводи апеляційної скарги прокурора, що суд 1 інстанції призначаючи обвинуваченому покарання не врахував, що ОСОБА_2, під час досудового розслідування та судового розгляду, повністю не визнав вину, не розкаявся у вчиненому, не вибачився перед потерпілими, намагався звинуватити інших осіб у вчиненні інкримінованих йому злочинів та намагався уникнути відповідальності за скоєне, апеляційний суд не може прийняти до уваги, оскільки наведені обставини не є такими, які обтяжують покарання обвинуваченого. Крім того, визнання чи не визнання обвинуваченим вини, а також зайняття такої правової позиції в суді є його правом, яке гарантоване законодавством України, тому апеляція прокурора не підлягає задоволенню.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника Загальця О.М. та прокурора - залишити без задоволення.

Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2015 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Лазоренко М.І. Мельниченко Ю.В. Баглай І.П.