Справа № 22ц - 359/09 Головуючий у 1 інстанції - Іщук Л.П.
Категорія - 24 Доповідач - Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2009 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.,
суддів - Русинчука М.М., Веремчук Л.М.
при секретарі - Губарик К.А.
з участю
представника позивача -
відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Волинського національного університету імені Лесі Українки до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою позивача Волинського національного університету імені Лесі Українки на рішення Луцького міськрайонного суду від 27 січня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2008 року Волинський національний університет імені Лесі Українки звернувся в суд із зазначеним позовом. Покликався на ті обставини, що відповідач ОСОБА_1 проживала з своїми трьома неповнолітніми дітьми ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у гуртожитку АДРЕСА_1 з 1998року по 2007 рік, балансоутримувачем якого є Волинського національного університету імені Лесі Українки. У зв'язку з отриманням житла за адресою АДРЕСА_3 відповідачка була виселена із гуртожитку у 2007 році.
Відповідно до Примірного положення про гуртожитки ОСОБА_5 була зобов'язана щомісячно проводити оплату за користування жилою площею в гуртожитку та за надані комунальні послуги згідно тарифів, про те своїх зобов'язань належним чином не виконала і за період з листопада 2006 року по вересень 2007 року у неї виникла заборгованість перед університетом в розмірі 2697, 55 грн.
Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за користування жилою площею в гуртожитку та судові витрати по справі.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 січня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач Волинський національний університет імені Лесі Українки просить рішення суду першої інстанції скасувати із-за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно акту від 26 липня 2006 року складеного комісією щодо вселення громадянки ОСОБА_6 в кімнату АДРЕСА_1, встановлено що сімя Павлових фактично в гуртожитку не проживає, а тому не користувалася послугами.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов його неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи.
Так судом першої інстанції вірно було встановлено, що ОСОБА_1 на підставі ордера Волинського державного університету № 98-18а від 13.10.1998року, проживала разом з трьома неповнолітніми дітьми в кімнаті АДРЕСА_1 (а.с.7) та відповідно користувалася послугами по теплопостачанню.
З матеріалів справи вбачається, що даний гуртожиток перебуває на балансі Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Вбачається, що згідно картки прописки остання разом із своїми дітьми були зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 та зняті з реєстрації 2 .10.2007року, даний факт підтверджується також офіційним листом Луцького міського відділу, сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб № 25 від 2.02.2009року.
Встановлено і це відповідає обставинам справи, що у 2007 році відповідачка виселена з гуртожитку у зв'язку із отриманням квартири за адресою АДРЕСА_3
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23.05.2007року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 з неповнолітніми дітьми виселено із займаного приміщення, а саме з кімнати АДРЕСА_1, оскільки остання добровільно не виселялась.
Суд першої інстанції не звернув увагу на ті обставини, що факт проживання відповідачки, її дітей в період з листопада 2006 року по вересень 2007 року, за який виникла заборгованість, та займання власними речами кімнати підтверджується тим, що ОСОБА_1 листом № 14527 від 12.09.2007 року Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції запропоновано виконати вище вказане рішення суду добровільно та виселитись з спірної кімнати. Про те остання, добровільно рішення суду не виконала і в присутності державного виконавця та понятих отримала речі згідно акту, опису і арешту від 17.09.2007 року № 423510.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду про те що відповідачка не користувалась вказаним приміщенням в даний період є передчасним і таким, що не відповідає обставинам справи.
Згідно ст. 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Відповідно до п.18. розділу 3 та розділу 6 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 відповідачка зобов'язана щомісяця проводити оплату за користування жилою площею в гуртожитку за надані комунальні послуги згідно тарифів, які затверджуються ректором університету на підставі рішень Луцької міської ради.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає за необхідне, враховуючи вимоги пунктів 1, 3 частини 1 статті 309 ЦПК України, постановлене у справі рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задовольнення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу позивача Волинського національного університету імені Лесі Українки задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 27 січня 2009 року в даній справі скасувати.
Позовні вимоги Волинського національного університету імені Лесі Українки до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Волинського національного університету імені Лесі Українки 2697, 55 гривень заборгованості за користування жилою площею в гуртожитку АДРЕСА_1 та надані комунальні послуги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді