Справа № 2-а-754/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      17  квітня 2009 року        Слов`яносербський районний суд в складі:

      головуючого  судді                                      Кобзій Т.І.

      при секретарі                                                Мінка Н.О.,    

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Слов`яносербськ адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в  Слов ` яносербському районі   Луганської області  про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

              30  січня    2009 року позивачка  звернулася в Луганський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі  Луганської області,  посилаючись на ту обставину, що має правовий статус дитини війни. Відповідачем їй не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2007 роки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  Законом України  «Про Державний бюджет на 2007 рік», була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 були  визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення статті 71  Закону України  «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Про грубе порушення своїх прав позивачці стало лише після освітлення зазначених подій у пресі.

Просила відновити пропущений нею строк для звернення до суду  за період з 1.01.2006 по 31.12.2007 року та зобов’язати відповідача нарахувати на її користь  та виплатити їй щомісячну державну допомогу  за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року   та з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року в загальній сумі 2733 грн. 30 коп..

                27 березня 2009 року     дана позовна заява передана  Луганським окружним адміністративним судом для розгляду місцевому  Слов`яносербському районному суду.

     Позивачка  просила розглянути  справу  за  її відсутності.

Представник відповідача направив до суду  заяву про розгляд справи за  його відсутності, та надав  заперечення  на адміністративний позов,  з позовом не згоден. Вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Рішення Конституційного Суду України щодо виплати підвищення в 2007 році прийнято 9 липня 2007 року, тобто позивачкою пропущені строки позовної давності для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження сум підвищення за 2007 рік. Крім того, відповідно до ст.. 6  Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове   утримання чи державна соціальна  допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищується на  30%  мінімальної пенсії за віком. Вважає, що дана норма  закону не передбачає, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, та в якому процедурному  порядку здійснюється  призначення і виплата підвищення пенсії.  До того ж  ст.. 7 ЗУ „ Про соціальний захист   дітей війни”, передбачено, що   фінансове  забезпечення  державних соціальних  гарантій, передбачених   цим Законом, здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету України, який приймається  Верховною Радою України. У 2007 році  бюджет  Пенсійного фонду України не містив положень  щодо виплати  підвищення до пенсії „дітям війни” в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком,  і виділення  коштів  на фінансування  таких виплат у бюджети Пенсійного Фонду  України на 2007 рік не було передбачено. Вважає, що  у 2007 році законодавчо не було  врегульовано  питання стосовно  фінансування виплат підвищення пенсії у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком  „дітям війни”. Крім того, законодавством України не передбачено поняття „мінімальна пенсія за віком” для розрахункової величини підвищення пенсії згідно ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Визначення мінімальної пенсії за віком надано лише ст.. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. При цьому ч.3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.  

                  Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

                  Судом встановлено, що позивачка має правовий статус дитини війни, що підтверджується  посвідченням Управління праці та соціального захисту населення.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, який  набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни розмір пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дію ст. 6  Закону України  від 18.11.2004 року № 2195-1У „Про соціальний  захист дітей  війни”зупинено на  2006 рік згідно  із  Законом України від  20.12.2005 року № 3235-1У «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а  Законом України  від 19.01.2006 року  № 3367-1У, яким було внесено зміни до Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,  та було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6  Закону „Про соціальний  захист дітей  війни” запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України. Тому при вирішенні питання про виплату підвищення пенсії позивачці за 2006 рік слід застосовувати саме цей Закон, який був прийнятий пізніше  Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”,  і вимоги  позивачки в цій частині не обгрунтовані.                    

                        Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а відновлена з 9.07.2007 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року.

                     Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення статті 71  Закону України  «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

                      Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Позовну давність для звернення до адміністративного суду щодо виплати  підвищення до пенсії за 2007 рік необхідно обчислювати з дня  визнання незаконним рішенням Конституційного Суду положень  Закону України  „Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині пільг дітям війни. Позивачка звернулася до суду з позовом в січні 2009 року, тобто, позивачкою було пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав стосовно виплати підвищення до пенсії за 2007 рік.  

Згідно ст..100 КАС України пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна зі сторін. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на пропуск позивачкою строку позовної давності та наполягає на відмові в позові  з цієї підстави. Позивачка, заявляючи в позовній заяві клопотання про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, вказала,  що раніше не знала про порушення своїх прав, і дізналася про це лише після освітлення зазначених подій в засобах масової інформації, через півтора року після винесення рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року. Суд вважає, що не знання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку  звернення до суду, оскільки відповідно до ст. 57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян обов’язково підлягають оприлюдненню,  тому не знаходить підстав для поновлення  позивачці строку звернення до суду.

У зв’язку з тим, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогами про підвищення пенсії у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає, що в позові щодо підвищення  розміру пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року необхідно відмовити за пропуском строку звернення до суду, оскільки позивачка звернулася до суду з позовом лише 30.01.2009 року.

                        Керуючись ст..6 Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни”, ст. ст. 2, 17, 18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                        В позові   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі  Луганської області про підвищення пенсії у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 8.07.2007 року   відмовити за необґрунтованістю.

            В позові   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі  Луганської області про підвищення пенсії у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року   відмовити за пропуском строку  звернення до суду.

                     Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                     Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

                   Суддя                                                       Кобзій Т.І.