Справа № 2- 63      

                                                                                                         2009  рік

                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                       І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 травня   2009 року                                                                 смт.Брусилів

          Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

                      головуючого – судді  Коваленка В.К.

                      при секретарі  -  Марієвській Н.А.    

                                 з участю:

                                              позивача- ОСОБА_1

                       представника позивача-ОСОБА_2      

                                         відповідача- ОСОБА_3           .

                                       співвідповідача- ОСОБА_4

                         представника відповідача- ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Брусилів Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,                                                                                                                                                                                                                                                        

                                            В С Т А Н О В И В :

        Позивачка  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування магазину розміщеного в АДРЕСА_1   від 7 листопада  2008 року недійсним. Свої позовні вимоги позивачка аргументує тим,що згідно рішення Брусилівського районного суду  від 28 серпня 2008 року з ОСОБА_4 на її користь стягнуто127290 гривень боргу. Під час розгляду справи ухвалою суду від 14 липня 2008 року було вжито заходи щодо забезпечення позову та накладено арешт на магазин ,який належить на праві особистої власності ОСОБА_4 та знаходиться в АДРЕСА_1,  та 15 липня 2008 року було складено акт опису та арешту майна. Незважаючи на це ОСОБА_4 7 листопада 2008 року подарував вказаний магазин своїй матері ОСОБА_3 Про те,що накладено арешт на магазин знав він сам та його мати,однак заключили між собою договір дарування тим самим унеможливили                виконання рішення  від 28 серпня 2008 року.Просить їх позов задовольнити.

        В судовому засіданні позивач та її  представник позов підтримали з мотивів викладених в позовній заяві.Додатково пояснили,що незважаючи на ухвалу суду про накладення арешту на магазин в АДРЕСА_1 його власник ОСОБА_4 подарував вказаний обєкт своїй матері ОСОБА_3

Через це вона не може стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 127290 гривень, які він  їй винен згідно рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2008 року.      .  

         В судовому засіданні відповідачі та їх  представник позов не визнали і пояснили,що  про ухвалу суду від 14 липня 2008 року про накладення арешту на магазин не знали,а тому заключили договір дарування.  Накладення арешту було виконано без участі відповідачів, а тому вони вважають, що договір дарування вони здійснили правомірно. Крім того, накладення арешту на майно Магазин було проведено без власника  магазину, який розташований на АДРЕСА_1. Вказаний магазин, на який накладено арешт, являється малою архітектурною забудовою а арешт було накладено на магазин.

           В судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який являється державним виконавцем, пояснив, що коли вони описували магазин, працівниця магазину відмовилася від підпису і тому арешт на магазин був накладений в присутності ОСОБА_1 і ОСОБА_6  На наступний день ОСОБА_4 сам звернувся в державну виконавчу службу в Брусилівському районі, однак відмовився підписувати акти про накладення арешту на його магазин, який знаходится по АДРЕСА_1

            Вказані матеріали в справі підтверджують, що ОСОБА_4 знав, що на його магазин було накладено арешт, так як 21 липня 2008 року він подавав заяву, вимагаючи видати копію ухвали  про накладення арешту.    

           Вислухавши пояснення сторін,їх представників ,свідка, вивчивши та оцінивши матеріали справи ,докази по справі  суд приходить до висновку,що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовільнити.  

           Згідно ухвали Брусилівського районного суду від 14 липня 2008 року було накладено арешт на належне відповідачу ОСОБА_4 майно – магазин Продукти, розташованого в АДРЕСА_1, про що свідчить інформація відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального та водного господарства при Брусилівській районній державній адміністрації від 27 листопада 2006  року.

           Суд критично підходить до показів відповідача та його представника, про те, що ОСОБА_4 не знав про накладення арешту на магазин  в АДРЕСА_1.  Це підтверджується доказами, а саме: вивченими матеріалами цивільної справи 2-287/08 року, де вказано, що  ОСОБА_4 сам  написав заяву про видачу йому ухвали про накладення арешту, що він і підтвердив у суді. Про те, що державний виконавець описав вказаний будинок без його власника, суд до уваги не бере, так як згідно пояснень державного виконавця  до нього сам звертався відповідач,однак  відмовився від підписання акту про накладення арешту на його магазин.

            Доводи представника відповідача про те, що у ОСОБА_4 не магазин а мала архітектурна споруда також являються безпідставними так як згідно інформації щодо обєктів торгівлі які займаються підприємницькою  діяльністю на території Брусилівської селищної ради  у  ОСОБА_4 є магазин Продукти.

      Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу ,іншим актам цивільного законодавства,а також моральним засадам суспільства.           Суд рахує,що договір дарування суперечить актам цивільного судочинства ,так як знаючи про те,що на магазин в АДРЕСА_1 а накладено арешт ОСОБА_4  подарував його своїй матері і це унеможливило виконання  рішення Брусилівського районного суду від 28 серпня 2008 року,яке вступило в законну силу. ОСОБА_4 замовчував обставини ,що мали істотне значення для угоди,що укладалася.

    Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороноюсторонами вимог,які встановлені частинами першою-третьою,пятою та шостою статті 203 ЦК України.                                                                                                                                                                                                                                   Керуючись ст.ст. 10,11,15,60,88, 196,209,212-218,294ЦПК,ст.ст.205,215 ЦК України ,суд

                                               В И Р І Ш И В :

                 Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 -задовільнити.                                                                                                                                                                                                                  

         Визнати договір дарування магазину, розміщеного в АДРЕСА_1 А,  укладеного 7 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3- недійсним.

          Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 647 гривень 30 копійок.                      

      Заяву на апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів

з дня проголошення,а апеляційна скарга  на рішення суду може бути подана протягом двадцяти    днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Суддя                                                                           В.К.Коваленко