04.09.2015

ЄУН №337/5260/15-а

Провадження №2-а/337/140/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2015 року Суддя Хортицького районного суду м.Запоріжжя Сидорова М.В.

розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про спонукання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати неправомірною відмову виконавчого комітету Запорізької міської ради про надання йому земельної ділянки та зобов’язати виконавчий комітет Запорізької міської ради виділити йому земельну ділянку відповідно до вимог п.20 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вивчивши заяву, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі -адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої  влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа  або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Вирішуючи питання підвідомчості даного спору, слід звернути увагу на Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», згідно з п. 6 і 7 якої, при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

ВССУ при цьому зазначає, що відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), але крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17.11.2009 р. № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Виходячи із суті заявлених вимог, то вони зводяться до визнання неправомірною відмови органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки. Дані обставини свідчать про наявність спору про право,  а саме – надання права користування земельною ділянкою, що за своїм визначенням відноситься до категорії цивільних прав, а тому має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Щодо ролі органу місцевого самоврядування, то роз`яснення з цього приводу містяться в постанові Верховного Суду України, від 27.04.2010 р. №21-2328во09, згідно з якою до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Земельні відносини поділяються на публічні і приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Постановою ВСУ №21-291а11 була сформована обов'язкова для всіх суб'єктів правозастосування правова позиція, відповідно до якої при здійсненні повноважень власника землі рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини першої статті 17 КАС, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

Аналогічна позиція була наведена в постанові Верховного Суду України 14.02.2012р. № 21-1041во10, розглянутої за винятковими обставинами.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що в даному випадку відповідач виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як рівноправний суб'єкт земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею, що виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, роз’яснити про право звернення позивача з даним позовом у порядку ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст.  2, 3, 4, 17, 109  КАС України, ст. 15 ЦПК України, Постановою Пленуму  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про спонукання до вчинення дій.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду для вирішення даного спору в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя в п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя: М.В.Сидорова