Справа №521/862/22

Провадження №2-а/521/77/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2022 року                                                                                 м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Громіка Д.Д.

при секретарі судового засідання – Котигорох Н.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

встановив:

У січні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Ткаченко О.В. звернувся до суду із адміністративним позовом до Одеської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що постановою в.о. заступника начальника Одеської митниці ДФС Фірсовим Р.В. №0433/50000/17 від 26.07.2017 р., громадянина ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення в розмірі 300 % суми митних платежів на суму 619 203,99 грн. Відповідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 07.05.2016 в пункті пропуску «Виноградівка» митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС при ввезенні в Україну автомобіля «Мерседес Вито», реєстраційний № НОМЕР_1 в режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» надав для митного оформлення паспорт громадянина Болгарії № НОМЕР_2 та заявив, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з частиною 3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами резидентами транспортних засобів особистого користування дозволяється під письмове зобов`язання на строк до одного року за умови письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Розмір суми несплачених митних платежів, які підлягали б сплаті, митницею попередньо було визначено 206401,33 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_1 мав статус резидента та мав право ввозити даний транспортний засіб на митну територію України в режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» лише після сплати всіх митних платежів, що підлягають сплаті при імпорті автомобіля, митним органом дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ст. 485 МК України. На підставі того, що санкція ст. 485 МК України передбачає накладення штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 619203,99 грн.

Позивач вказує на те, що в постанові не зазначено які саме протиправні дії ним вчинялися при ввезенні автомобіля і в чому полягає протиправність його дій, які норми права ним було порушено. Повідомляє про те, що при ввезенні в Україну автомобіля «Мерседес Вито» реєстраційний № НОМЕР_1 07.05.2016 в пункті пропуску «Виноградівка» митного поста «Ізмаїл» щодо нього проводилось усне опитування, як це передбачено ст. 342 МК України. Під час усного опитування він не приховував жодних відомостей про своє місце проживання, не вчиняв будь які протиправні дії та надавав посадовій особі митниці обидва паспорти, як паспорт громадянина України, так і паспорт громадянина Болгарії.  Позивач зазначає, що він не мав наміру ухилятися від сплати митних платежів. Він заявив про бажання ввезення автомобіля в Україну до одного року. Яким чином здійснювалось митне оформлення автомобіля та які відомості використовувалися і вносилися в базу даних посадовою особою митниці, йому не відомо. Позивач отримав дозвіл митного органу на ввезення автомобіля в Україну до одного року і про сплату митних платежів йому посадовою особою митниці не повідомлялось. Статус позивача, як резидента, відповідачем було визначено з порушенням норм МК України. Позивач має постійне місце проживання в Болгарії та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , у  зв`язку з чим підпадає під поняття «нерезидент». Відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, а звинувачення грунтуються лише на припущеннях. Крім цього правопорушення, вчинене позивачем, відповідачем було виявлено 15.08.2016р., а оскаржувана постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, винесена 26.07.2017р., тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ст. 467 МК України. Також в порушення вимог ст. 526 МК України відповідачем справу розглянуто без присутності позивача.

На підставі наведеного просить скасувати, як протиправну (незаконну) Постанову N №0433/50000/17 в.о. заступника начальника Одеської митниці ДФС від 26.07.2017р., якою визнано винним та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення в розмірі 300 % суми митних платежів на суму 619 203,99 грн., та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зав`язку з відсутністю події і складу зазначеного правопорушення.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.01.2022 року було задоволено заяву  ОСОБА_1  про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, по вказаній справі було відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат – Ткаченко О.В., звернувся до суду із заявою про підтримання позовних вимог, просив задовольнити іх у повному обсязі, а також розгляд справи проводити за його відсутністю з урахуванням позовних вимог та відповіді на відзив.

Представник Одеської митниці ДВС в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КАС України, у встановлений судом строк було направлено на адресу суду відзив на адміністративний позов, в якому представник Одеської митниці просив адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0433/50000/17 залишити без задоволення, а постанову Одеської митниці ДФС від 26.07.2017 залишити без змін. Відповідач зазначає, що позивач має статус резидента, посилаючись на норми Податкового кодексу України. Відповідач також вказує на те, що позивач при ввезенні на митну територію України автомобіля «Мерседес Вито» VIN НОМЕР_3 умисно надавав паспорт громадянина Богарії з метою ухилення від сплати митних платежів. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності 26.07.2017 до моменту оформлення митної декларації №UA500060/2021/200712.

У відповіді на відзив представник позивача заперечив проти обставин викладених у відзиві та зазначив, що відповідачем не доведено наявність в діях позивача суб`єктивної сторони правопорушення у формі прямого умислу. Звинувачення грунтуються лише на припущеннях. Щодо статусу позивача як резидента, мають враховуватися вимоги, встановлені ч. 4 ст. 3 МК України і рішення повинні прийматися на користь особи, а не на користь митниці. Також представником позивача зазначено про те, що відповідачем не оспорюється те, що розмір штрафу є не точним, а грунтується на попередніх даних визначення розміру митних платежів та те, що справу відносно позивача відповідачем було розглянуто в порушення вимогам, встановленим ст. 526 МК України, тобто без участі позивача.

Від представника Одеської митниці Білобородової Н.О. також до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі з урахуванням відзиву.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.07.2017р. Одеською митницею ДФС було винесено постанову в справі про порушення митних правил №0433/50000/17, якою громадянина ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 619 203,99 грн.

Відповідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 07.05.2016р. в пункті пропуску «Виноградівка» митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС при ввезенні в Україну автомобіля «Мерседес Вито», реєстраційний № НОМЕР_1 в режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» надав для митного оформлення паспорт громадянина Болгарії № НОМЕР_2 та заявив, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час здійснення митного конторолю автомобіля «Мерседес Вито», реєстраційний №  НОМЕР_1 за інформацією модулю «Орієнтування» АСАУР та листа ДПСУ від 15.08.2016р. №51/895 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 є громадянином України, має паспорт громадянина України № НОМЕР_4 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, з оскаржуваної постанови та відзиву на адміністративний позов вбачається, що справу було розглянуто без участі гр. ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до положень ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Тобто, з об`єктивної сторони правопорушення передбачене ст. 485 МК України в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак, зокрема: діяння, спрямоване на ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів та причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові від 16 жовтня 2018 року по справі N 751/7809/16, відповідальність, передбачена санкцією ст. 485 МК України, настає у разі наявності мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також заявлення неправдивих відомостей.

У відповідності до ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до п. 57 ст. 4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Згідно п. 6 ст. 104 МК України для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Частиною 2 ст. 380 МК України визначено, що транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.

Згідно частини 4 статті 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до ч. 6 ст. 380 МКУ тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

З матеріалів справи слідує, що позивач має паспорт громадянина України та паспорт громадянина Болгарії. Крім того, позивачем не заперечується факт наявності у нього вказаних паспортів.

Як встановлено пунктом 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 N 2235-III, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Відповідно до підпункту "в" п. 33 ч. 1 ст. 4 МК України нерезиденти - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

У підпункті "в" п. 50 ч. 1 ст. 4 МК України визначено резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України. Основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом у розумінні Митного кодексу України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.

Для того, щоб особа вважалася нерезидентом вона повинна відповідати певним критеріям характерним для нерезидентів України, а саме мати статус (бути) іноземця чи особи без громадянства або бути громадянином України, який має постійне місце проживання за межами України, у тому числі таким, який тимчасово перебуває на території України.

Дана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року по справі N 751/7809/16.

Відповідно п. 45 ст. 4 МК України постійне місце проживання це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом).

Відповідно до ч. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзд в Україну громадян України" оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до п. 4 розділу IV Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, зареєстрованого Наказ Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2016 N 816, у разі прийняття рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання територіальний орган ДМС у строк не пізніше п`яти робочих днів інформує заявника про прийняте рішення та строк його дії, а також про те, що заявнику необхідно: зняти з реєстрації своє місце проживання в Україні.

Відповідно до п. 6 розділу IV Порядку після подання заявником паспорта громадянина України у формі книжечки зі штампом зняття з реєстрації місця проживання або довідки про зняття з реєстрації місця проживання, виданої органом реєстрації, територіальний орган ДМС проставляє в паспорті громадянина України у формі книжечки (на одній із сторінок з одинадцятої по шістнадцяту) та в паспорті (паспортах) громадянина України для виїзду за кордон (на одній із сторінок з другої по п`яту) штампи про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, які скріплюються печаткою (після повернення на проживання в Україну вказані штампи анулюються).

Таким чином, для виїзду за кордон для постійного місця проживання громадянину України необхідно знятися з реєстрації місця проживання в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заперечується, що він має паспорт громадянина України та паспорт громадянина Болгарії.

Враховуючи наведене, беручи до уваги наявність у позивача громадянства України та Болгарії, суд зважає на те, що згідно вимог чинного законодавства у спірних правовідносинах він визнається лише громадянином України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем вірно було ідентифіковано статус позивача як резидента.

Крім того, стороною позивача зазначалося, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач не врахував строків накладення адміністративного стягнення.

Так, згідно ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Статтею 488 МК України визначено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Згідно ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінасову політику.

Із системного аналізу норм, що регулюють порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та правопорушень у сфері митних правил, днем виявлення правопорушення є день, коли уповноважена посадова особа, яка має право складати протокол про адміністративне правопорушення отримала інформацію, що об`єктивно дозволяла їй прийти до обґрунтованого висновку про наявність в діях певної особи ознак адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи 07.05.2016 року ОСОБА_1  заїхав на митну територію України на підставі паспорта громадянина Болгаріі N  НОМЕР_2  та вказав адресу постійного проживання АДРЕСА_1 , що стало підставою для пропуску транспортного засобу на митну територію України. Оформлення здійснювалося на підставі поданих документів. Даних про наявність подвійного громадянства не було. Під час здійснення митного конторолю автомобіля «Мерседес Вито», реєстраційний №  НОМЕР_1 за інформацією модулю «Орієнтування» АСАУР та листа ДПСУ від 15.08.2016р. №51/895 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 є громадянином України - резидентом, має паспорт громадянина України № НОМЕР_4 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак використав паспорт громадянина Болгарії для ввезення автомобільна митну територію України без сплати митних платежів.

Таким чином, термін притягнення до адміністративної відповідальності розпочався з моменту виявлення правопорушення, тобто з 15.08.2016 року. Оскаржувану постанову про порушення митних правил винесено 26 липня 2017 року, тобто з порушенням шестимісячного строку від дня виявлення порушення, що свідчить про пропуск відповідачем строків накладення адміністративного стягнення.

Крім цього, як вбачається з оскаржуваної постанови та відзиву на адміністративний позов справу було розглянуто без участі гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України однаєю із підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.

Частиною 1 статті 4 ст. 526 МК України передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Наведене свідчить про порушення Одеською митницею ДФС права позивача на захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 530 МК України встановлено, що законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв`язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.

Згідно ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право  скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про порушення митних правил – закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн.

Керуючись ст. ст.5,6,9,77,78,90,245,286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову Одеської митниці ДФС №0433/50000/17 від 26.07.2017 року в справі про порушення митних правил про притягнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до відповідальності за порушення митних правил за ст. 485 МК України, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Одеської митниці Держмитслужби (код ЄРДПОУ 43333459, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 17.03.2022 року.

Суддя:                                                                         Д.Д. Громік