ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2015Справа №910/7520/15-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ";

до: державного підприємства "ПІДПРИЄМСТВО ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАФТОПРОДУКТАМИ";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: міністерство енергетики та вугільної промисловості України;

за участю прокуратури міста Києва;

про: розірвання договору та стягнення 221.176.093,60 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

прокурор у справі: Колодяжна А.В. - посвідчення від 01.09.2014 № 028406;

позивача: Стецик Н.В. - за довіреністю від 06.04.2015 № 6/4-15;

відповідача: Кириченко О.В. - за довіреністю від 06.11.2014 № 06/11/01; Штепан Н.В. - за довіреністю 06.07.2015 № б/н.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Пясецький Д.В. - за довіреністю від 24.12.2014 № 01/17-2573.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства "ПІДПРИЄМСТВО ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАФТОПРОДУКТАМИ" про розірвання договору та стягнення 157.861.059,40 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що у зв'язку з істотною зміною обставин укладеного між сторонами спору договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів від 27.11.2013 № 372 відповідачем допущено порушення умов договору, яке полягає у невиконанні останнім замовлених позивачем послуг у встановлений строк. У зв'язку з тим, що втрата відповідачем контролю над місцем зберігання нафтопродуктів (місцем виконання умов договору) є об'єктивним фактором, що суттєво впливає на виконання умов договору позивач вважає, що в даних договірних відносинах наявна істотна зміна обставин.

Таким чином, позивачем заявлені вимоги про розірвання договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів від 27.11.2013 № 372 на підставі ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача вартості неповернутих нафтопродуктів, переданих останньому на зберігання в сумі 157.861.059,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2015 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/7520/15-г. Розгляд справи призначено судом на 18.05.2015.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 18.05.2015 відклав розгляд даної справи на 10.06.2015. Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі міністерство енергетики та вугільної промисловості в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 10.06.2015 оголошено перерву до 15.07.2015.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 15.07.2015 та 03.08.2015 відклав розгляд даної справи на 03.08.2015 та 17.08.2015 відповідно.

В судовому засіданні 17.08.2015 оголошено перерву до 26.08.2015.

Відповідач скориставшись правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив та додаткові пояснення, якими позов відхилив повністю, з таких підстав:

- на виконання умов частини 2 статті 188 Господарського кодексу України позивачем не направлено на адресу відповідача пропозиції про розірвання укладеного договору не надходило;

- розірвання укладеного договору перевалки є невірно обраним способом захисту позивача, оскільки завдання збитків позивачу за невиконання умов договору перевалки було предметом розгляду справи господарського суду Рівненської області № 918/407/14, відтак судом було повністю досліджено та надано відповідний правовий висновок всім обставинам справи та доказам, якими позивач доводить позовні вимоги;

- позивачем не доведено обсяг нафтопродуктів, що залишався у відповідача на зберіганні на початок та кінець спірного періоду, станом на березень 2014.

- факт анексії АР Крим є загальновідомою обставиною, яка стала надзвичайною для підприємств, зареєстрованих та розміщених на території АР Крим, внаслідок якої виконання зобов'язань стало неможливим.

В поданих до суду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та прокурором запереченнях вказані аналогічні підстави для відмови в задоволенні позову, які наведені відповідачем в поданому до суду відзиві.

До господарського суду надійшла заява представника позивача про уточнення позовних вимог. Згідно вказаної заяви представника позивача, останнім заявлені позовні вимоги, зокрема, про стягнення з відповідача 221.176.093,60 грн.

Наведене вище уточнення позовних вимог розцінюються судом як збільшення позовних вимог до 221.176.093,60 грн, а тому спір розглядається з урахуванням такого збільшення.

В судовому засіданні 26.08.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора, повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ", як замовником (далі - позивач) та державним підприємством Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами, як виконавцем, яке згідно із статутом державного підприємства "ПІДПРИЄМСТВО ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАФТОПРОДУКТАМИ", затвердженим наказом Міненерговугілля від 29.05.2014 року № 385 та зареєстрованим 03.06.2014 року, перейменовано у державне підприємство "ПІДПРИЄМСТВО ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАФТОПРОДУКТАМИ", (далі - відповідач) укладено договір про надання послуг з перевалки нафтопродуктів від 27.11.2013 № 372 (далі - Договір).

Предметом даного Договору є надання відповідачем позивачу послуг по перевалці бензинів та дизельного палива, об'ємом до 60.000 тон в місяць з можливим збільшенням щомісячного об'єму перевалки за погодженням з виконавцем. При цьому, вартість нафтопродуктів, що поставляються позивачем на перевалку вказується в додатку № 2 до даного договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1.1 Договору сторони передбачили обов'язок відповідача прийняти на зберігання нафтопродукти позивача в об'ємі, на умовах та на строк, передбачений даним договором та відповідними додатками до нього по фактичній кількості та якості.

Відповідно до п.п. 2.2.1 та 2.2.3 Договору позивач зобов'язався узгоджувати з відповідачем письмово, не менше ніж за п'ять діб, об'єм партії нафтопродуктів, найменування і сорт нафтопродукту, який планується до перевалки; а також за 2 календарних дня до початку кожної декади звітного місяця узгоджувати графік відвантаження нафтопродуктів на наступну декаду, проект якого надається позивачем відповідачу.

Відвантаження всіх нафтопродуктів відповідачем здійснюється виключно за розпорядженням позивача, яке повинно бути направлене останнім не менше ніж за 4 робочих дня до планованої дати відвантаження нафтопродуктів позивача. Позивач зобов'язаний надати розпорядження на відвантаження і забезпечити відвантаження належних йому нафтопродуктів відповідно до графіків відвантаження нафтопродуктів на наступну декаду (п. 2.2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1.7 Договору відвантаження нафтопродуктів відповідач зобов'язався проводити під контролем уповноваженого представника позивача з оформленням акту відвантаження (зразок - додаток №3) із зазначенням найменування та кількості, якості (до залізничної накладної додається паспорт якості відвантаженого нафтопродукту, що оформляється лабораторією виконавця) завантаженого у вагоно-цистерни нафтопродукту.

Додатком №2 від 27.11.2013 до Договору сторони встановили, що вартість нафтопродуктів визначається на момент їх приймання у відповідності з митною вартістю, що заявлена при митному оформленні нафтопродукту. Сторони дійшли згоди, що вказана в даному додатку до договору формула визначення вартості нафтопродукту приймається сторонами при проведенні взаємних розрахунків на весь період дії Договору, а також у випадках розгляду та вирішення спорів і позовів по договору.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що підставою звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань є обставини непереборної сили: пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха, блокади, ембарго, заборони на експорт, війна, військові операції будь-якого характеру; зміни законодавства і рішення урядів, якщо вони безпосередньо впливають на виконання сторонами зобов'язань за даним Договором, а також інші форс-мажорні обставини.

За змістом п. 6.2 Договору саме на сторону, для якої виникли обставини неможливості виконання зобов'язань за Договором покладено обов'язок негайно, але не пізніше п'яти календарних днів повідомити іншу сторону договору про неможливість такого виконання.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що факт настання обставин непереборної сили (форс-мажор) повинен підтверджуватися відповідним документом торгово-промислової палати, або актом чи рішенням відповідного органу влади за місцем дії таких обставин.

Відповідно до п. 6.4 Договору, у разі виникнення наведених вище обставин строк виконання сторонами своїх обов'язків за Договором продовжується на період дії таких обставин.

Так відповідач, листом від 22.04.2014 № 22/04-02 повідомив позивача про неможливість виконання умов Договору внаслідок втрати контролю над майном нафтобази, де зберігалися нафтопродукти та настання обставин непереборної сили (анексія Російською федерацією півострову Крим).

Спір між сторонами судового процесу, на думку позивача, виник внаслідок істотної зміни обставин укладеного між сторонами спору Договору, що призвело до порушення відповідачем умов Договору, яке полягає у невиконанні останнім замовлених позивачем послуг з перевалки нафтопродуктів. Позивач також вказує, що відповідачем не повернуті, надані останньому на зберігання нафтопродукти на загальну суму 221.176.093,60 грн, що призвело до звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу шляхом розірвання Договору та стягнення з відповідача вартості неповернутих нафтопродуктів в сумі 221.176.093,60 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Загальні норми, якими регулюються відносини суб'єктів господарювання щодо розірвання договорів визначені главою 53 Цивільного кодексу України. Якщо сторони не можуть дійти згоди щодо розірвання договору, вони мають право передати спір на вирішення суду. Під час розірвання або зміни Договору у такий спосіб, потрібно обов'язково дотримуватися вимог передбачених у статтях 651, 652 ЦК України, статті 188 ГК України.

Статтею 652 Цивільного кодексу України встановлений порядок зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що факт настання обставин непереборної сили (форс-мажор) повинен підтверджуватися відповідним документом торгово-промислової палати, або актом чи рішенням відповідного органу влади за місцем дії таких обставин.

Висновком торгово-промислової палати України від 17.04.2014 № 935/05-4 підтверджено, що події на території Автономної республіки Крим є обставинами непереборної сили (форс-мажору), передбаченими Договором від 27.11.2013 № 372 між товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" та державним підприємством Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами. Початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) - 27.02.2014, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили (форс-мажору) на момент видачі даного висновку встановити неможливо. Відтак, вказаний висновок торгово-промисловою палатою України зроблено в контексті оцінки спірних правовідносин та обставин невиконання саме Договору від 27.11.2013 № 372.

За змістом п. 6.2 Договору саме на сторону, для якої виникли обставини неможливості виконання зобов'язань за договором покладено обов'язок негайно, але не пізніше п'яти календарних днів повідомити іншу сторону Договору про неможливість такого виконання.

Тобто, з урахуванням положення п. 6.3 Договору торгово-промислова палата України є єдиним компетентним органом щодо встановлення обставин непереборної сили, висновок якої у спірних правовідносинах було надано лише 17.04.2014 року. Відтак, відповідач був позбавлений можливості до вказаної дати підтвердити належним доказом наявність форс-мажорних обставин.

На виконання зобов'язань, визначених п. 6.2 Договору, тобто з дотриманням 5-ти денного строку, відповідач направив на адресу позивача повідомлення про настання обставин непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами частини першої статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Виходячи з наведених фактичних обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога про розірвання укладеного між сторонами спору Договору внаслідок істотної зміни обставин та невиконанням відповідачем його умов задоволенню не підлягає, оскільки через наявність обставин непереборної сили на відповідача не може бути покладено визначену Договором відповідальність за невиконання умов Договору.

Таким чином, з урахуванням того, що у суду відсутні підстави для розірвання Договору, відсутні підстави і для застосування наслідків такого розірвання, встановлених статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України у вигляді повернення безпідставно набутого майна або відшкодування його вартості.

Більш того, пункт 6.4 Договору передбачає продовження строку виконання сторонами своїх обов'язків за Договором у разі настання обставин непереборної сили.

Враховуючи вказане положення Договору суд відзначає, що встановлення обсягів нафтопродуктів, які перебувають на зберіганні у відповідача за Договором не відноситься до предмету доказування у даній справі, оскільки строк виконання сторонами зобов'язань за Договором продовжується на період дії обставин непереборної сили.

Заперечення відповідача про те, що господарським судом Рівненської області у справі № 918/407/14 було повністю досліджено та надано відповідний правовий висновок всім обставинам справи та доказам, якими позивач доводить позовні вимоги судом відхиляються з тієї підстави, що предметом розгляду справи 918/407/14 було стягнення збитків за укладеним між сторонами спору договором про надання послуг з перевалки нафтопродуктів від 27.11.2013 № 372 а не розірвання вказаного договору та стягнення з відповідача вартості переданих на зберігання нафтопродуктів.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07 вересня 2015 року

Суддя С.В. Балац