Дата документу Справа № 33/4269/14-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Єд. унікальний № 333//4269/14-к
№ пров. 11-кп /778/1575/15 Головуючий в 1-й інст. - Боровікова А.І.
Категорія - ст. 368,ч.2 ККУ Доповідач в 2-й інст. - Незола І.М.
07 вересня 2015 року судова палата з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді Незоли І.М.,
суддів - Старовойт І.П., Нікітюка В.Д.,
при секретарі - Змитраковій А.Д.,
за участю прокурора - Євсюкова Ф.Б.,
адвоката - Кравцова В.М.,
обвинуваченого - ОСОБА_3,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому заседанні апеляційну скаргу процесуального прокурора в кримінальному провадженні Кнута Ю.О. за матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_3,
на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2015 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1; раніше не судимого,
- звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закрито.
Вирішена доля речових доказів.
Як вбачається зі змісту судової ухвали, ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, яке суд першої інстанції визнав доведеним, за наступних обставин.
ОСОБА_3, працюючи на посаді інспектора відділення оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод та дізнання відділу Державтоінспекції по обслуговуванню адміністративної території м. Запоріжжя та автомобільно-технічної інспекції управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, згідно своїх функціональних обов'язків, перевіряючи обставини дорожньо-транспортної пригоди, скоєної 30 липня 2011 року водієм автомобіля "ДЕУ Ланос", р/н НОМЕР_3, ОСОБА_6, який допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, спричинивши йому тілесні ушкодження, з'ясував, що ОСОБА_6 керував вказаним автомобілем без відповідного документа, який надавав йому право керувати цим транспортним засобом.
Того ж дня близько 20-10 години ОСОБА_3, являючись представником правоохоронного органу, службовою особою та представником влади, діючи умисно, з корисливих мотивів, з використанням наданої йому влади, в своєму службовому кабінеті № 144, розташованому в будівлі Державтоінспекції по вул. Перемоги, 96 в м. Запоріжжі, повідомив ОСОБА_6 про необхідність передачі йому неправомірної вигоди в сумі 5 000 гривень за прийняття ним рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо останнього по факту вищевказаної ДТП та незатримання транспортного засобу, яким той керував без відповідних документів, і, отримавши згоду ОСОБА_6, повернув йому вказаний автомобіль з технічним паспортом на нього.
09 серпня 2011 року приблизно об 11-30 годині біля магазину "Антошка", розташованому по вул. Космічній, 87 в м. Запоріжжі, ОСОБА_6 за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 сів в його автомобіль "Хонда Аккорд", р/н НОМЕР_2, де на вказане останнім місце біля важелю перемикання коробки передач в салоні автомобіля поклав частину обумовленої раніше суми неправомірної вигоди в розмірі 4 500 гривень.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.06.2015 року ОСОБА_3 був звільнений від кримінальної відповідальності за вищевказаний злочин з тих підстав, що його дії в редакції ст. 368 КК України станом на день вчинення даного злочину в серпні 2011 року охоплювалися диспозицією ч.1, а не ч.2 ст. 368 КК України, за санкцією якої цей злочин є злочином середньої тяжкості, отже, на день розгляду кримінального провадження вже сплив строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, тому на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України провадження в даній справі було закрито.
В своїй апеляційній скарзі та доповненні до неї прокурор в даному кримінальному провадженні вважає ухвалу суду незаконною, посилаючись на помилковість висновків суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 368 КК України в редакції на день скоєння злочину, оскільки сума отриманої ним неправомірної вигоди на той же день складала значний розмір і охоплювалася диспозицією саме ч.2 ст. 368 КК України, за якої строки давності ще не спливли, тому просить судове рішення скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.
Заслухавши доповідь судді по справі, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу частково, просить повернути матеріали провадження на новий судовий розгляд, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та доводи його захисника, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню за таких підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що воно знаходилося на розгляді в суді першої інстанції після повернення з додаткового розслідування в липні 2014 року протягом майже року, 24 червня 2015 року за наслідками його розгляду провадження в ньому було закрито за спливом строків притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, проте при цьому судом першої інстанції була порушена процесуальна процедура прийняття такого рішення.
Так, з тих же матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 була висунута підозра у скоєнні злочину, який був кваліфікований за ч.2 ст. 368 КК України в редакції на день складання обвинувального акту.
Обгрунтовуючи своє рішення щодо закриття провадження у справі, суд першої інстанції мотивував його посиланням на те, що на день скоєння інкримінованого ОСОБА_3 злочину його дії фактично підпадали під ознаки ч.1 ст. 368 КК України в редакції того часу, за якою строк притягнення його до кримінальної відповідальності вже сплив. Таким чином, суд фактично визнав кваліфікацію обвинувачення щодо ОСОБА_3 неправильною і кваліфікував його дії за ч.1 ст 368 КК України, що таким процесуальним документом, як ухвала суду, є незаконним. В даному випадку суд повинен був керуватися вимогами ч.5 ст. 74 КК України, тобто, довести розгляд справи до кінця з винесенням у ній вироку, за яким перекваліфікувати дії ОСОБА_3 на ч.1 ст. 368 КК України в редакції, що існувала на серпень 2011 року, призначити йому покарання та звільнити від його відбування на підставі ст. 49 КК України.
Ці вимоги кримінального та кримінального процесуального законів виконані не були, що було б достатньою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції від 24.06.2015 року, проте апеляційний суд позбавлений можливості це зробити з огляду на вимоги ч.1 ст. 404 КПК України про повноваження суду апеляційної інстанції розглядати судове рішення лише в межах апеляційної скарги, оскільки прокурор в своїй апеляції на ці обставини, як на підстави скасування вищевказаного судового рішення, не посилається.
Що ж стосується безпосередньо доводів апеляційної скарги прокурора відносно того, що дії ОСОБА_3 фактично підпадають під ознаки ч.2 ст. 368 КК України в редакції серпня 2011 року за кваліфікуючою ознакою значного розміру хабаря, оскільки отримана ним неправомірна вигода складала на той час саме значний її розмір, то з цими доводами не можна погодитися з огляду на те, що ця кваліфікуюча ознака в обвинуваченні ОСОБА_3 відсутня і змін в обвинувачення в цій частині прокурором у відповідності до вимог ст. 338 КПК України не вносилося. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що по своїй суті рішення суду про невідповідність обвинувачення ОСОБА_3, викладеного в обвинувальному акті, вимогам ч.3 ст. 5 КК України, є обгрунтованим, оскільки на день скоєння ним вищевказаного злочину його дії підпадали під ознаки ч.1 ст. 368 КК України в її редакції на серпень 2011 року, що на той час було злочином невеликої тяжкості, трирічний строк притягнення за який до кримінальної відповідальності на день розгляду справи судом першої інстанції вже сплив, тому суд обгрунтовано закрив провадження в справі на підставі ст. 49 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418 КПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу процесуального прокурора в кримінальному провадженні Кнута Ю.О. залишити без задоволення, а ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 - без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Головуючий:
судді: