Справа № 22ц - 61/09 Головуючий у 1 інстанції - Пушкарчук В.П.
Категорія : 46 Доповідач - Антонюк К.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2009 року березня 16 місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Киці С.І.
суддів Антонюк К.І., Данилюк В.А.
при секретарі Шереметі С.А.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 2.10.2008 року, - колегія суддів
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про поділ спільного майна подружжя, просив виділити йому в натурі ½ частину будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, а також ½ частину земельної ділянки, на якій розташований будинок. Також просив виділити йому бібліотеку, інші предмети домашнього вжитку залишити відповідачці та витребувати у ОСОБА_2 його особисті речі.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 2 жовтня 2008 року позов задоволено. Проведено поділ домобудівлі АДРЕСА_1. Виділено позивачу ОСОБА_1 житлову кімнату 1-6, частину огорожі, всього на суму 203852 грн., що становить 36/100 частин від усього будинковолодіння. ОСОБА_4 виділено кімнату 1-2, туалет 1-3, коридор 1-4, жилу кімнату 1-5, кухню 1-7, сарай «Б», частину огорожі з хвірткою, всього на суму 361294 грн., що становить 64/100 частин будинковолодіння. Виділено в користування кожній стороні по 0,0363 га земельної ділянки. Зобов'язано позивача ОСОБА_1 закласти дверний проріз та влаштувати вхід з двору в приміщення №6, влаштувати автономні системи опалення та електропостачання. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір та в користь ОСОБА_1 компенсацію від ідеальних часток в будинковолодінні в розмірі 78721 грн. та судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, покликаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що справа розглянута у її відсутність, в зв'язку з самовільним переплануванням будинку він поділу не підлягає, земельна ділянка передана у приватну власність відповідачу, тому також поділу не підлягає
Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині поділу земельної ділянки скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.11.1984 року до січня 2005 року, за час шлюбу придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 18.05.2001 року, який був зареєстрований на відповідачку.
Рішенням виконкому Луцької міської ради від 31.07.2001 року ОСОБА_4 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0726 га для обслуговування цього будинку. На підставі рішення виконкому ОСОБА_4 видано Державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 10).
Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України та ст.368 Цивільного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Висновок суду, що житловий будинок, придбаний сторонами за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю відповідає встановленим в судовому засіданні обставинам, нормам матеріального права.
Ст.ст.69, 70 Сімейного Кодексу України, ст.372 ЦК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, частки їх є рівними.
Згідно зі ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності ділиться в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частин у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, допускається за його згодою.
Можливість реального поділу будинку підтверджено висновком експерта (а.с. 124-129).
Поділ будинку в натурі відповідно до висновку експерта та виділення рішенням суду позивачу ОСОБА_1 36/100, відповідачу ОСОБА_2 64/100 частин будинковолодіння, зі стягненням різниці в частках компенсації в користь позивача, з яким погодився позивач ОСОБА_1, не висловила заперечень щодо варіанту поділу будинку судом і відповідачка, узгоджується з нормами сімейного та цивільного законодавства.
Посилання апелянта, що будинок поділу не підлягає в зв'язку з його самовільною реконструкцією без дозволу відповідних органів є безпідставними.
З інвентарної справи будинковолодіння по АДРЕСА_1 вбачається, що розміри зовнішніх стін будинку з прибудовою та його загальна площа після проведення перепланувань не змінилась. На момент придбання будинку загальна його площа становила 78,2м², житлова 51,3м², після перепланування ці розміри становлять 75,5м² та 40,4м².
Рішенням виконкому Луцької міської ради від 26.02.2009 року надано дозвіл на перепланування житлового будинку по АДРЕСА_1.
Проведення переобладнання та перепланування будинку погоджено з санітарно-епідеміологічною станцією, державним пожежним наглядом, ВАТ «Волиньобленерго», ВАТ «Волиньгаз», про що свідчать висновки відповідних служб, надані апеляційному суду.
Рішення суду в частині поділу будинку між сторонами відповідає нормам матеріального та процесуального права, встановленим в судовому засіданні обставинам, тому в цій частині колегія суддів залишає рішення без змін.
Щодо поділу земельної ділянки, позивач просив виділити йому ½ частини земельної ділянки, на якій розташований жилий будинок. Рішенням суду сторонам надано в користування по ½ частині земельної ділянки в розмірі 0,363 га кожному відповідно до другого варіанту поділу, зазначеного у висновку експертизи від 31.03.2008 року.
Відповідно до висновку експертизи оприділений порядок користування земельною ділянкою, визначені межі користування з врахуванням ½ частки кожного співвласника.
Висновком експерта не визначено розмір земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування відповідно до часток будинку. (а.с. 124-129).
Договір купівлі продажу будинку свідчить, що при придбанні житлового будинку, до сторін не перейшло право власності на земельну ділянку.
Ст.30 Земельного Кодексу України 1991 року, ст.131 ЦК України 1963 року передбачено право користування земельною ділянкою при переході права власності на будинок.
Так як земельна ділянка не була виділена сторонам як подружжю під забудову, відповідно до Державного акта про право приватної власності земельна ділянка виділена відповідачці для обслуговування будинку, який був придбаний сторонами, тому згідно з нормами земельного та цивільного законодавства ця земельна ділянка не є об'єктом права спільної сумісної власності і тому не може бути поділена порівну за нормами ст.70 Сімейного Кодексу України.
Частиною 4 статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Відповідно до п.п.21, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.07.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку не визначався, або земельна ділянка перебувала у користуванні співвласників, суд при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якої має позивач слід виходити з розміру їх часток у вартості будинку на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову. У рішенні щодо порядку користування земельною ділянкою суд повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна сторона, і тих, які виділено для спільного користування, також зазначити як сторони мають проходити до будинку, будівлі та на вулицю.
Аналізуючи норми закону, встановлені в судовому засіданні обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду щодо виділення в користування сторонам по ½ частині земельної ділянки без врахування виділених часток в будинку, та не належність земельної ділянки до об'єктів права спільної сумісної власності ухвалено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
Приймаючи до уваги, що сторони не дійшли згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, позивач відмовився від призначення експертизи для оприділення розмірів й меж, які має використовувати кожна сторона для обслуговування виділених їм частин будинку, тобто ці обставини позивачем не доведені, тому в позові ОСОБА_1 слід відмовити.
Ст.60 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ОСОБА_4 була повідомлена про час і місце розгляду справи (а.с.138), ухвалення судом заочного рішення відповідає нормам процесуального права.
В іншій частині рішення не оскаржувалось.
Керуючись ст.ст.303, 308, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 2 жовтня 2008 року в частині поділу земельної ділянки скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 в частині поділу земельної ділянки відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді
Друк.бсф