Справа № 2-656/10

-

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2010 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі: головуючої - судді Талько О.Б., при секретарях Демчук О.М.., ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії КП «ОСОБА_4 -Агро», КП «ОСОБА_4 -Агро», Житомирської обласної ради про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення та стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом і просив змінити дату та формулювання причин звільнення його з роботи з 25 серпня 2009 року за прогул без поважних причин на 21 липня 2009 року у зв'язку з ліквідацією підприємства. Просив також стягнути з КП «Тетерів-Агро» заборгованість по заробітній платі в сумі 25984 грн., 3897 грн. 60 коп. компенсації за невикористану відпустку та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги, гр. ОСОБА_3 ЮгВ. зауважив, що наказом від 25 червня 2007 року він був призначений на посаду начальника механізованого загону комунального підприємства «Тетерів-Агро» Житомирської обласної ради.

26 липня 2008 року Житомирська обласна рада прийняла рішення про припинення зазначеного підприємства шляхом ліквідації та створення ліквідаційної комісії. У зв'язку з цим 30 вересня 2008 року був виданий наказ, яким позивача було попереджено про його наступне звільнення з 1 грудня 2008 року у зв'язку з ліквідацією підприємства. В подальшому трудові ВІДНОСИНИ з ініціативи роботодавця припинені не були і позивач црояоижував виконувати покладені на нього трудові обов'язки. Оскільки позивача не о забезпечено роботою та йому не виплачували заробітну плату гр. ОСОБА_3 20 липня 2009 року змушений був подати заяву про звільнення з 21 липня 2009 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП У країн Однак, голова ліквідаційної комісії не погодився звільнити його у поряд:«г "і строки, зазначені у заяві. Згодом, позивача було повідомлено про те що він звільнений з 25 серпня 2009 року за прогули без поважних причин. ВВажає звільнення безпідставним, оскільки прогулів без поважних причин він не допускав. Підприємство ліквідоване та він не був забезпечений роботою.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ліквідаційної комісії за рахунок коштів КП «ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в сумі 13742 грн. 77 коп., 1419 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000 грн. Позовні вимоги щодо зміни дати та причин звільнення гр. ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав та пояснив, що припинив трудові відносини за власним бажанням у зв'язку з порушенням адміністрацією законодавства про оплату праці. Заяву про звільнення з 21 липня 2009 року від подав 20 липня 2009 року. Після цього від виходив на роботу до 30 липня 2009 року.

Присутня в судовому засіданні гр. ОСОБА_5, яка представляла інтереси ліквідаційної комісії КП «Тетерів-Агро» та Житомирської обласної ради зазначила, що ліквідаційна комісія визнає позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 12940 грн. 31 коп. Заробітна плата позивачеві не виплачувалась у зв'язку із відсутністю коштів на рахунку підприємства. Позовні вимоги щодо зміни дати та причин звільнення ліквідаційна комісія не визнає. Позивач був звільнений правомірно, оскільки на роботу не приходив без поважних причин. Ліквідаційна комісія не мала можливості звільнити позивача на підставі поданої ним заяви, оскільки він зобов'язаний був передати ввірені йому товарно-матеріальні цінності. На думку представника ліквідаційної комісії, відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Представник Житомирської обласної ради також зазначила, що, відповідно до ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Таким чином, Житомирська обласна рада, яка є засновником КП «Тетерів-Агро», не є належним відповідачем по справі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про те, що позовів вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

На думку суду, єдиним відповідачем у справі є Комунальне підприємство «Тетерів-Агро» в особі його ліквідаційної комісії, оскільки ліквідаційна комісія не є окремою самостійною юридичною особою, а є органом управління, спеціально утвореним власником майна суб'єкта господарювання для управління майном та ліквідації такого суб'єкта господарювання.

В судовому засіданні встановлено, що наказом від 25 червня 2007 року гр. ОСОБА_3 був призначений на посаду начальника механізованого загону комунального підприємства «Тетерів-Агро» Житомирської обласної ради.

26 липня 2008 року Житомирська обласна рада прийняла рішення про припинення зазначеного підприємства шляхом ліквідації та створення ліквідаційної комісії.

З пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що 30 вересня 2008 року був виданий наказ, яким позивача було попереджено про його наступне звільнення з 1 грудня 2008 року у зв'язку з ліквідацією підприємства.

1 грудня 2008 року позивач звільнений не був та продовжував трудові відносини з КП «Тетерів-Агро».

Наказом від 25 серпня 2009 року позивача було звільнено у зв'язку з відсутністю на роботі без поважних причин з 30 липня по 25 серпня 2009 року.

На думку суду, звільнення позивача на підставі п. 4 ст.40 КЗпП є незаконним, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 38 КЗпП передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Наявна в матеріалах справи довідка №82 від 1 грудня 2009 року (а.с. 47) свідчить про те, що позивачеві з січня 2009 року не виплачувалась заробітна плата. Таким чином, позивач 20 липня 2009 року, подавши до ліквідаційної комісії заяву про припинення трудового договору, скористався наданим йому правом та припинив трудовий договір у зв'язку з порушенням законодавства про оплату праці. Отже, невихід позивача на роботу з 30 липня по 25 серпня 2009 року не може вважатися прогулом.

Проте, розірвання трудового договору за ініціативою працівника за своїм правовим змістом не може бути підставою для звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України.

У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі дано неправильну юридичну кваліфікацію, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність із чинним законодавством про працю.

Таким чином, суд вважає за необхідне змінити формулювання причин звільнення та вважати позивача звільненим з 21 липня 2009 року на підставі статті 38 КЗпП України.

В судовому засіданні також встановлено, що під час перебування сторін у трудових відносинах, позивачеві вчасно не виплачувалась заробітна плата, що підтверджується змістом довідки, виданої КП «Тетерів-Агро» 1 грудня 2009 року за №82. Загальна сума заборгованості становить 12940 грн. 31 коп.

Заборгованість по заробітній платі частково була виплачена позивачеві лише 1 вересня 2009 року, про що свідчить довідка ( а.с. 18-19). Вказану обставину в судовому засіданні підтвердили також сторони.

В день звільнення позивача відповідач, відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, зобов'язаний був виплатити суму заборгованості. Непроведення розрахунку з працівником в день його звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. При цьому, як зазначено у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають до задоволення, оскільки будь-яких доказів поважності причин несвоєчасного розрахунку відповідач не надав, а заперечення його представника щодо підстав для звільнення від відповідальності за ст. 117 КЗпП України зводяться до відсутності коштів на рахунку підприємства.

Наявні в матеріалах справи довідки про відсутність коштів на рахунку підприємства, на думку суду, не звільняють підприємство від обов'язку сплатити позивачеві середній заробіток, оскільки не охоплюють всього періоду затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи вищезазначене, суд стягує на користь позивача 1559 грн. 91 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

При обчисленні цієї суми суд виходить з наступних розрахунків. Термін затримки розрахунку становить 29 робочих днів. Відповідно до довідки № 82 від 1 грудня 2010 року заробіток позивача у 2009 році становив: у травні - 1419 грн., у червні - 946 грн. Тоді, середньоденний заробіток позивача становитиме 53 грн. 79 коп. ((1419 грн. + 946 грн.) : 44 роб. дн.). Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 1559 грн. 91 коп. ( 53,79 грн. х 29 роб. дн.)

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, коли порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищезазначене, суд стягує на користь позивача 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст. 38, 115,116, 117,233 КзпП України, ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати комунальне підприємство «Тетерів-Агро» Житомирської обласної ради змінити дату та формулювання причин звільнення гр. ОСОБА_3 з посади начальника механізованого загону КП «Тетерів-Агро» із «звільнений за прогул без поважних причин з 25 серпня 2009 року » на « звільнений за власним бажанням на підставі ч.З ст.38 КЗпП України з 21 липня 2009 року», про що внести відповідний запис до трудової книжки.

Стягнути з комунального підприємства «Тетерів-Агро» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 12940 грн. 31 коп., 1559 грн. 91 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з КП «Тетерів-Агро» на користь держави 51 грн. державного мита та на користь ТУ ДСА 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя О. Б. Талько