КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа№ 910/16430/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Власова Ю.Л.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання - Киниці А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України

на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015

у справі № 910/16430/14 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Державної адміністрації залізничного транспорту України

про стягнення 122 500 000,00 грн. та зобов'язання виконати рішення

за участю представників:

від позивача: Мазур І.О.,

від відповідача: Бондар І.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України штраф у розмірі 100 000 000,00 грн. та пеню з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог за період з 22.07.2014 по 02.09.2014 у сумі 100 000 000,00 грн. в доход Державного бюджету України та зобов'язання Державної адміністрації залізничного транспорту України виконати пункт 4 резолютивної частини рішення від 16.07.2014 № 576-р - розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками тощо) призначення (найменування) вантажу (експорт або внутрішнє сполучення).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2015 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Державна адміністрація залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, викладені в ньому висновки не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема, скаржник наголошує, що для перевірки правильності та обґрунтованості наданого позивачем розрахунку позову суд мав би дійти висновку про необхідність призначення судової економічної експертизи, стягнення пені не обґрунтовано, проігноровано факт оскарження рішення Антимонопольного комітету України в адміністративному та судовому порядках. На думку скаржника, суд порушив норми матеріального права, відмовивши у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 08.07.2015, у зв'язку з чим Укрзалізниця була позбавлена можливості направити у судове засідання свого представника. Крім того, за твердженням скаржника, суд не врахував, що Укрзалізниця є державною установою і накладення штрафу на її рахунки фактично зупинить господарську діяльність, яка має суспільне та стратегічне, в умовах зовнішньої агресії, оборонне значення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/16430/14 прийнято до провадження у складі колегії: Хрипун О.О. (головуючий), судді - Корсакова Г.В. та Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 02.09.2015.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у зв'язку з перебуванням суддів Корсакової Г.В. та Тарасенко К.В. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді Хрипуна О.О., суддів Власова Ю.Л. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України у справі № 910/16430/14 прийнято до провадження новим складом колегії та ухвалено здійснювати розгляд в раніше призначеному судовому засіданні.

02.09.2015 від представника Укрзалізниці надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/16430/14 до завершення перегляду справи № 910/14542/14 за нововиявленими обставинами господарським судом міста Києва, яке за результатами обговорення в судовому засіданні було відхилене колегією суддів як таке, що не відповідає вимогам ст. 79 ГПК України, оскільки рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/14542/14 набрало законної сили, а прийняття до розгляду заяви про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами не зупиняє його дію.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач у відзиві, представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечили, вказавши на її безпідставність.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно із ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Комітет, територіальні відділення Комітету у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Комітету та стягнення несплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Антимонопольного комітету України від 16.07.2013 № 576-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що дії Державної адміністрації залізничного транспорту України, які полягають у зобов'язанні залізниць (Південної, Південно-Західної та Одеської) зазначати у перевізних документах - перевезення зернових вантажів ТОВ СП "Нібулон" до станції Миколаїв-Вантажний як перевезення зернових вантажів на експорт (тобто з перетином державного кордону України) та донарахуванні і стягненні відповідної частки тарифу без належних обґрунтувань, порушенням, передбаченим ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку перевезення вантажів транспортом загального користування, що призвело до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (ТОВ СП "Нібулон"), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За зазначене правопорушення цим рішенням Антимонопольного комітету України на відповідача було накладено штраф у розмірі 100 000 000 грн. Пунктом 4 резолютивної частини рішення № 576-р зобов'язано відповідача розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками тощо) призначення (найменування) вантажу (експорт або внутрішнє сполучення).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Комітету надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Копію рішення від 16.07.2013 № 576-р разом із супровідним листом Антимонопольного комітету України від 01.08.2013 № 136-23.13/07-7568 Укрзалізниці було вручено 01.08.2013, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, тому останнім днем строку оплати накладеного цим рішенням штрафу є 02.10.2013.

Рішення № 576-р у судовому порядку не оскаржувалось. Проте, Укрзалізниця звернулась до Антимонопольного комітету України із заявою від 05.08.2013 № Ц-1/711 про перегляд рішення № 576-р та зупинення його виконання до закінчення його перегляду.

Розпорядженням Комітету від 16.08.2013 № 685-р заяву Укрзалізниці щодо перегляду рішення № 576-р було прийнято до розгляду та розпочато провадження, виконання рішення № 576-р було зупинено до закінчення його перегляду.

За результатами перегляду рішення № 576-р Антимонопольний комітет України керуючись статтями 7 і 13 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та п. 55 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 № 5, прийняв рішення від 03.06.2014 № 321-р про залишення без змін рішення № 576-р.

Копія рішення № 321-р надіслана із супровідним листом від 10.06.2014 № 143-26.13/09-5211 та отримана відповідачем 13.06.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

16.07.2014 рішення Антимонопольного комітету України від 03.06.2014 № 321-р було оскаржено до господарського суду міста Києва. За позовом Укрзалізниці ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14542/14.

Згідно із ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого:

згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції",

за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону,

за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону,

а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі № 910/14542/14 позов задоволено, визнано недійсним рішення Антимонопольного комітету України у справі №136-26.13/386-12 від 03.06.2014 №321-р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 910/14542/14 рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2015 рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 910/14542/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/14542/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог Укрзалізниці до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 03.06.2014 № 321-р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі № 910/14542/14 апеляційну скаргу Укрзалізниці залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/14542/14 без змін.

Отже, правомірність рішення Антимонопольного комітету України досліджено в межах провадження у справі № 910/14542/14. Відповідне рішення місцевого суду набрало законної сили та є обов'язковим до виконання згідно з ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач не виконав рішення Антимонопольного комітету України від 16.07.2013 № 576-р, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від сплати у встановлений Законом термін накладеного на нього позивачем штрафу та не виконав зобов'язання, передбаченні пунктом 4 рішення № 576-р.

Враховуюче викладене, місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку щодо законності та обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача 100 000 000 грн. штрафу та зобов'язання виконати пункт 4 резолютивної частини рішення від 16.07.2013 № 576-р, а саме розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками тощо) призначення (найменування) вантажу (експорт або внутрішнє сполучення).

Згідно із ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У наведеній правовій нормі чітко визначено подію, з настанням якої законодавець пов'язує припинення та зупинення нарахування пені. У разі припинення нарахування пені - день прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. При цьому будь-яких застережень щодо набрання відповідним рішенням законної сили у ст. 56 зазначеного Закону немає. У разі зупинення нарахування пені - час розгляду справи в господарському суді, який повинен визначатися за правилами ст. 69 ГПК України (постанови Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-44гс14 та від 09.09.2014 у справі № 3-50гс14).

Згідно із ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У п. 20 постанови від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у застосуванні приписів ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) господарським судам необхідно враховувати таке.

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Так само і в абзаці шостому частини п'ятої статті 56 цього Закону йдеться про зупинення нарахування пені на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі виникнення спору з приводу тривалості періоду часу, на який у такому випадку зупиняється нарахування пені, господарському суду слід з'ясовувати пов'язані з цим обставини, а саме коли розпочався розгляд відповідної заяви органом Антимонопольного комітету України та коли ним прийнято рішення за результатами такого розгляду (ст. 57, 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; розділи IX і X Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 № 5, з подальшими змінами і доповненнями).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення 17.07.2014 господарським судом провадження у справі у справі № 910/14542/14 про визнання недійсним рішення від 03.06.2014 № 321-р Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами перегляду відповідно до ч. 3 ст. 58 цього Закону, не зупинило виконання рішення органу Антимонопольного комітету України від 16.07.2013 № 576-р, а тому скаржник дійшов помилково висновку про безпідставність нарахування пені за період з 22.07.2014 до 26.09.2014, не врахувавши, що строк сплати штрафу, накладеного рішенням від 16.07.2013 № 576-р, закінчився 21.07.2014.

Колегією суддів відхилюється як необґрунтовані доводи скаржника про необхідність призначення судової експертизи для розрахунку пені, оскільки, за висновком суду, для визначення суми пені відповідно до положень ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" достатньо елементарних арифметичних знань: Пеня = сума штрафу х 1,5% х (період прострочення), але не більше розміру штрафу.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у ст. 250 названого Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Комітету стягують штраф та пеню у судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Місцевим господарським судом встановлено, що нарахована відповідно до чинного законодавства пеня підлягає стягненню з Укрзалізниці в розмірі 100 000 000 грн.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 20.1 постанови від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Тому, зокрема, до відповідних правовідносин не може застосовуватись припис пункту 3 статті 83 ГПК, який передбачає право господарського суду у прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню. Тому колегією суддів не приймаються доводи скаржника щодо неврахування місцевим господарським судом того, що Укрзалізниця є державною установою і накладення штрафу на її рахунки фактично зупинить господарську діяльність, яка має суспільне та стратегічне, в умовах зовнішньої агресії, оборонне значення.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Колегія суддів не вбачає порушення місцевим господарським судом процесуального законодавства у зв'язку із відмовою відкласти розгляд справи з огляду на відпустку фахівця правового департаменту Укрзалізниці, оскільки участь повноважного представника в судовому засіданні, в даному випадку, повністю залежала від волевиявлення відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/16430/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/16430/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Ю.Л. Власов

Ю.Б. Михальська