ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 р. | № 957/9-19-8/315 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. –головуючого, Козир Т.П., Кота О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” на рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.2005 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.03.2006 р. у справі № 957/9-19-8/315 господарського суду Полтавської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” до Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Укртатнафта” за участю третіх осіб: на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Татарстан-Експорт”; без самостійних вимог на стороні відповідача Статутне територіально-галузеве об’єднання “Південна залізниця” та Державне підприємство “Придніпровська залізниця” про стягнення 17546,80 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача (скаржник) –Самітової А.Ш.;
від відповідача –Горолюка С.О.;
від третьої особи: на стороні позивача –не з’явилися;
від третьої особи: на стороні відповідача без самостійних вимог –Прядка В.О.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.10.2005 р. залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.03.2006 р. у справі № 957/9-19-8/315 в задоволенні позовних вимог про стягнення вартості недостачі нафтопродуктів в сумі 17546,80 грн. відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що факт нестачі нафтопродуктів позивачем не доведено, а докази, наявні в матеріалах справи, дають підстави для відмови у позові.
У поданій касаційній скарзі ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.2005 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.03.2006 р. та задовольнити вимоги позивача. Скарга мотивована тим, що рішення та постанова у справі № 957/9-19-8/315 прийняті з порушенням норм матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта” заперечує проти скарги, просить рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.2005 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.03.2006 р. у справі № 957/9-19-8/315 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” –без задоволення.
Згідно з приписами ст. 1114 ГПК України треті особи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, проте не скористались передбаченим в законі правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди повно та об’єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідивши подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін та підставно застосували норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, 07.10.2004 р. між ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” та ТОВ “Татарстан-Експорт” укладено генеральний договір № 12/04 купівлі-продажу нафтопродуктів та наступні додаткові угоди: № 8 від 21.10.2004 р. № 29 від 09.10.2004 р. На підставі вказаного договору та додаткових угод до нього позивачем перераховано кошти на розрахунковий рахунок ТОВ “Татарстан-Експорт”.
12.05.2003 р. ТОВ “Татарстан-Експорт” укладено з ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта” договір № ТД-10252, предметом якого є надання послуг по оформленню, прийманню, відвантаженню вантажів по договорам замовника (ТОВ “Татарстан-Експорт”) з третіми особами по території України.
На виконання умов договору № ТД-10252 від 12.05.2003 р. ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта” укладено від свого імені договори перевезення нафтопродуктів в цистернах з Південною залізницею. Відповідно до договору ТОВ “Татарстан-Експорт” здійснює передачу нафтопродукту ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта” шляхом завантаження в залізничні цистерни.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта” не несе відповідальності за недостачу вантажу, яка виникла після передачі транспортній організації (перевізнику), тобто залізниці. Вагою відвантаженого нафтопродукту вважається вага, вказана в перевізних документах.
Судами встановлено, що ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта” належно виконало свої зобов’язання по Договору №ТД-10252, а саме маса бензину, зазначена в перевізних документах відповідає масі фактично завантаженій ТОВ “Татарстан-Екмспорт” в цистерни.
Посилання скаржника на те, що нестача нафтопродуктів сталася з вини перевізника, спростовані мотивованими висновками суду.
Вантаж був відправлений зі станції Кагамлицька Південної залізниці. 27 жовтня 2004 року та 13 листопада 2004 року вантаж надійшов на станцію Бориспіль, яка належить Південно-Західній залізниці. 29 жовтня 2004 року та 17 листопада 2004 року вантаж надійшов на станції Обводна та Запоріжжя –Вантажна, які належать Придніпровській залізниці. Вантажі надійшли у справних вагонах з непошкодженими пломбами відправника.
Статтею 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 року передбачено, що, якщо вантажі прибули у справних вагонах з непошкодженими пломбами відправника, то вони видаються без перевірки їх кількості і стану.
Статтею 111 Статуту залізниць України встановлено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності. Однією з обставин є прибуття вантажів у справних вагонах з непошкодженими пломбами відправника.
Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим, відповідає законодавству та встановленим обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження скаржника про порушення апеляційним судом норм матеріального права не відповідають матеріалам справи, зводяться до тлумачення норм на свою користь та не спростовують викладених в судових рішеннях мотивованих висновків про задоволення позовних вимог.
За таких обставин касаційну скаргу ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.2005 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.03.2006 р. у справі № 957/9-19-8/315 –без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.03.2006 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.2005 р. у справі № 957/9-19-8/315 залишити без змін, а касаційну скаргу
ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт”–без задоволення.
Головуючий суддя О. Шульга
Суддя Т. Козир
Суддя О. Кот