ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року Справа № 160/26706/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: 23.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з перерахунку пенсії позивача у розмірі 60% від заробітної плати згідно з довідкою №18-75вих.20 від 03.03.2020 та із застосуванням обмежень максимального розміру її виплати, оформлені листом №21860-18351/К-01/8-0400/21 від 07.07.2021 та рішенням про перерахунок пенсії №912050195890, протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно з довідкою Дніпропетровської обласної прокуратури №18-75вих.20 від 03.03.2020 у розмірі 90% суми заробітної плати без обмеження її максимального розміру з моменту виникнення права на такий перерахунок, тобто з 13.12.2019, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/26706/21 та за результатами автоматизованого розподілу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів прокуратури, якому 01.04.2010 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України  «Про прокуратуру», виходячи із максимального розміру 90% від чинної на той час заробітної плати на посаді працівника прокуратури Дніпропетровської області. 05.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення йому перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-75вих20 від 03.03.2020. Оскільки у проведенні перерахунку позивачу було відмовлено, він звернувся з позовом до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №160/4737/20 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду країни в Дніпропетровській області від 20.03.2020 №407/03.7-22 про відмову у перерахунку пенсії, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.03.2020 №3382; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити позивачу з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі заяви від 05.03.2020 №3382 згідно з довідкою прокуратури Дніпропетровської області №18-75вих20 від 03.03.2020, з урахуванням здійснених виплат. У частині відсотка пенсії та обмеження граничного розміру суд у справі №160/4737/20 дійшов висновку про передчасність розгляду та вирішення цих вимог, оскільки право на перерахунок у цій частині на момент розгляду та вирішення цих вимог не порушено у зв`язку з не проведенням перерахунку. В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.06.2021 про надання інформації про стан виконання рішення суду у справі №160/4737/21. У відповідь на цю заяву відповідач повідомив позивача про те, що на виконання зазначеного вище рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача за вислугу років у розмірі 60% суми заробітної плати. До відповіді було надано рішення №912050195890 про перерахунок пенсії, відповідно до якого здійснено призначення за рішенням суду, застосовані процент розрахунку пенсії від заробітку 60% та обмеження максимального розміру пенсії. Позивач зазначає, що встановлення розміру пенсії у відсотках стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на виплату йому пенсії, оскільки пенсія йому призначена до набрання чинності законами, які встановлюють обмеження пенсійних виплат. Позивач уважає дії і рішення відповідача протиправними, такими, що порушують його право на соціальне забезпечення, тому звернувся з цією позовною заявою до суду.

Ухвалою суду від 28.12.2021 прийнято до розгляду зазначену позовну заяву і відкрито провадження у справі; зазначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

28.01.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач з квітня 2010 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1798-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) у розмірі 90% від суми заробітної плати. На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії ст.50-1 Закону №1798-ХІІ відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, який набрав чинності 15.07.2015, у частині перерахунку пенсії втратила чинність. У зв`язку з цим, на спірні правовідносини поширюються положення ч.2 ст.86 Закону №1697-VІІ, згідно з якою, пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати. Крім цього, станом на дату звернення позивача за перерахунком пенсії 05.03.2020 розмір пенсії позивача перевищував максимальний розмір пенсії, визначений статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ, тому під час перерахунку пенсії позивача підлягають застосуванню обмеження, встановлені Законом №3668-VІ. З огляду на викладені обставини, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

04.02.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що встановлення розміру пенсії у відсотках стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Будь-яка зміна відсотку пенсії фактично є процедурою нового призначення пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. У зв`язку з цим, позивач уважає, що при перерахунку його пенсії відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VІІ відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 ст.86 Закону №1697-VІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Також позивач зазначає, що пенсія йому призначена у 2010 році, до набрання чинності законами, які встановлюють обмеження пенсійних виплат, тому обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на виплату йому пенсії. З огляду на викладене, позивач просить відхилити доводи відповідача і задовольнити позовні вимоги.

У період з 01.03.2022 по 04.03.2022 та з 09.03.2022 по 12.03.2022 суддя Кучугурна Н.В. перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується відповідною довідкою начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач). З квітня 2010 року ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1798-ХІІ у розмірі 90% від суми заробітної плати (наведена обставина підтверджується позивачем і відповідачем у поданих ними заявами по суті справи).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №160/4737/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2020 № 407/03.7-22 про відмову у перерахунку пенсії, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.03.2020 № 3382; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі заяви від 05.03.2020 № 3382 згідно із довідкою прокуратури Дніпропетровської області №18-75вих20 від 03.03.2020, з урахуванням здійснених виплат; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Листом від 07.07.2021 №21860-18351/К-01/8-0400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що він отримує пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ.

У цьому листі також зазначено таке.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №160/4737/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії позивача за вислугу років в розмірі 60% суми заробітної плати з 13.12.2019 по 30.09.2020, згідно з довідкою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 03.03.2020, яка видана прокуратурою Дніпропетровської області.

З 01.01.2020 та з 01.02.2021 згідно з поданими заявами позивача від 26.11.2020 та 02.03.2021 (щодо збільшення заробітної плати) позивачу проведено перерахунки пенсії за вислугою років в розмірі 60% суми заробітної плати, відповідно до довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 25.11.2020 за №21-420вих-20 та від 12.02.2021 за №21-20вих-21, які видані прокуратурою Дніпропетровської області.

У цьому листі вказано, що покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивача виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління фонду.

Цей лист надано відповідачем у відповідь на звернення позивача від 18.06.2021.

Як убачається з рішення позивача №912050195890, позивачу був проведений перерахунок пенсії за рішенням суду у розмірі 60% від заробітку.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірними у цій справі є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону №1789-XII, а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, реалізація права позивача на перерахунок пенсії забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Позивачу була призначена пенсія згідно із Законом № 1789-ХІІ, статтею 50-1 якого, було врегульовано питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури.

Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких, пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».

Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».

За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.

Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого, визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.

З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно з частиною двадцятою цієї статті, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.

Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.

Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Суд зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Окрім того, щодо питання застосування при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає таке.

За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.

При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

Отже, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

Як було зазначено вище Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що пункт 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.

Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.

Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної урішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).

Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20 (провадження № К/9901/15917/21).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування правомірності своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати між сторонами не розподіляються, з огляду на відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його  проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).

Суддя                                                                                                           Н.В. Кучугурна