Справа № 2-120\09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2009 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого – судді Пивоварової Ю.О.,
при секретарі Орловій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про виселення. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що вона проживає у АДРЕСА_1, яка належить державному житловому фонду. Крім неї в квартирі проживають її син ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3. На протязі року відповідачі порушують громадський порядок, що унеможливлює сумісне проживання разом з ними. Вчиняють сварки, бійки на грунті особистих неприязних відносин, що пов’язані з користуванням житловою площею, наносять тілесні ушкодження ОСОБА_1. По зазначеним фактам позивач неодноразово зверталась до Пролетарського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області. Вважає, що відповідачі систематично порушують правила громадського порядку та правила співжиття і просить суд виселити ОСОБА_3, ОСОБА_2 з житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що громадський порядок та правила співжиття не порушують. Вони вселились до спірної квартири з дозволу ОСОБА_1, спільно із нею визначили порядок користування квартирою. Однак позивач навмисно провокує сварки між ними, звертається до Пролетарського РВ ДМУ з будь-якого приводу, через що у них склались неприязнені відносини. Іншого житлового приміщення для проживання вони не мають, тому просили у задоволенні позову відмовити.
Представники третіх осіб – виконкому Пролетарської районної в м. Донецьку ради та ВДІРФО Пролетарського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області - у судове засідання не з’явились, проте надали заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника відповідачів, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що згідно виписки з особового рахунку № 3421 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (а.с.4). Вказана квартира відноситься до державного житлового фонду.
Згідно викопіювання поверхового плану (а.с.23) квартира складається із трьох кімнат, при цьому дві кімнати є суміжними. Як зазначали сторони у судовому засіданні, родина ОСОБА_2, ОСОБА_3 із неповнолітньою донькою вселились до спірної квартири у червні 2007 року та стали занімати для проживання одну ізольовану кімнату за згоди позивача ОСОБА_1
Під час спільного проживання між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 склались неприязнені відносини, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також матеріалами перевірок за заявами ОСОБА_1, Бачерікової ОСОБА_3 до Пролетарського РВ ДМУ УМВС України з приводу сімейних скандалів та нанесення тілесних ушкоджень у травні, серпні, жовтні 2008 року та у лютому 2009 року, оглянутими у судовому засіданні. За наслідками проведених перевірок уповноваженими органами винесені постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, а також ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 173-2 ч.2 КУпАП, про свідчить постанова Пролетарського районного суду м. Донецька від 13.10.08 року (а.с.48).
Згідно ч.1 ст.. 116 Житлового Кодексу УРСР якщо наймач, члени його родини або інші особи, які проживають спільно із ними, систематично порушують правили співжиття, роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі, а заходи попередження та громадського впливу виявились нерезультативними, виселення винних осіб за вимогою наймача проводиться без надання іншого житлового приміщення. Відповідно до ч.3 ст.116 ЖК УРСР особи, які самовільно зайняли житлове приміщення, виселяються без надання їм іншого житлового приміщення.
В той же час згідно ст.. 64 ЖК УРСР члени родини наймача, які проживають спільно з ним, користуються нарівні з наймачем всіма правами та несуть всі обов»язки, які випливають із договору найму житлового приміщення. Стаття 65 ЖК УРСР передбачає, що наймач вправі у встановленому порядку з письмової згоди всіх членів родини, які проживають спільно з ним, вселити у житлове приміщення свого супруга, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей вказаної згоди непотрібно.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований у спірній квартирі з 1998 року. Після реєстрації шлюбу із Бачеріковою ОСОБА_3 у 2007 році вони, як одна родина разом із неповнолітньою дитиною вселились до спірної квартири. При цьому позивач ОСОБА_1, як наймач квартири, дозволила їм проживати у квартирі, виділивши для користування одну ізольовану кімнату, а користування приміщеннями загального користування було визначено як спільне. Таким чином, суд вважає, що доводи позивача про те, що ОСОБА_3 самовільно вселилась до спірної квартири, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки як встановлено у судовому засіданні, вона проживає однією родиною та веде спільне господарство із своїм чоловіком Бачеріковим ОСОБА_2, який набув право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, у встановленому законом порядку, та разом із своєю неповнолітньою донькою-ОСОБА_5, також зареєстрованою у спірній квартирі.
Крім того, позивач не заперечувала у судовому засіданні, що сварки та скандали із відповідачами виникли з кінця 2007 року після смерті її чоловіка ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Доводи позивача та його представника щодо порушення відповідачами правил спільного співжиття не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки зазначені вище докази (постанови про відмову у порушенні кримінальних справ за фактами сімейних скандалів між сторонами, постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності) не свідчать про систематичне порушення відповідачами правил співжиття, а розцінюються судом як підтвердження особистих неприязнених відносин, які виникли між сторонами.
Відповідно до ч.4, 5 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із найманого житлового приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах та в порядку, передбаченому законом. Житлові права громадян охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються з порушенням прав інших громадян.
З аналізу наведених доказів суд приходить до висновку про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не порушують житлових прав позивача ОСОБА_1, тому підстав для їх виселення судом не вбачається, у зв»язку з чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
На підставі викладеного, ст. 9, 64, 65, 116 Житлового Кодексу УРСР, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Суддя