РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2022 року

м. Рівне

Справа № 559/2760/20

Провадження № 22-ц/4815/347/22

Справа № 559/2760/20

Провадження № 22-ц/4815/347/22

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дубенське міжрайонне управління водного господарства,

відповідач - Південне міжрайонне управління водного господарства

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Південного міжрайонного управління водного господарства на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2021 року у складі судді Ральця Р. В., ухвалене в м. Дубно Рівненської області о 18 годині 27 хвилин, повний текст рішення складено 27 жовтня 2021 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дубенського міжрайонного управління водного господарства, Південного міжрайонного управління водного господарства про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 20.10.1977 року він був прийнятий на роботу інженером-меліоратором у Дубенське управління експлуатації осушувальних систем; 04 жовтня 2017 року переведений на посаду інженера з використання водних ресурсів І категорії, а 29 травня 2020 року його було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу 29.05.2020 року за № 42-к. Вважає наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. 25.03.2020 року його попередили про вивільнення із займаної посади з 29 травня 2020 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з одночасною пропозицією з переліком посад, на котрі він мав право перевестися з урахуванням освіти, кваліфікації тощо, подавши відповідну заяву. За своєю освітою, кваліфікацією, стажем та досвідом роботи в Дубенському МУВГ він відповідає кваліфікаційним вимогам посади "Сторож", оскільки має вищу освіту за спеціальністю "Гідромеліорація" та кваліфікацію "Інженер-гідротехнік". На момент звільнення його безперервний стаж у Дубенському МУВГ становив 42 роки 7 місяців та 10 днів. 27.03.2020 року він написав на ім`я начальника Південного МУВГ заяву про бажання перевестися на посаду сторожа, проте наказом від 29.05.2020 р. № 42-к його звільнили згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому, п.п. 76-79 наказу від 06.05.2020 р. № 34-ос Південного МУВГ в порядку переведення з Дубенського МУВГ були прийняті на роботу чотири працівники на посаду сторожа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мають середню або середню спеціальну освіту, найбільший безперервний стаж роботи на підприємстві наявний у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 орієнтовно до 10 років. Тому, під час здійснення процедури звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідачем не було враховане його переважне право на залишення на роботі у розумінні ст. 42 КЗпП України.

14 травня 2020 року відбулося засідання профспілкового комітету Дубенського міжрайонного управління водного господарства. Дане засідання профкому було проведене у закритому режимі, без запрошення членів профспілки, згоду на звільнення котрих власне і мав дати профспілковий комітет. Тому, він був позбавлений права на захист своїх трудових прав, в тому числі на надання членам профспілкового комітету своїх доводів щодо своєї кваліфікації, продуктивності праці, наявності інших обставин, які підлягали з`ясуванню для визначення наявності (відсутності) в того чи іншого працівника переважного права на залишенні на роботі. Зі змісту протоколу засідання профспілкового комітету Дубенського міжрайонного управління водного господарства взагалі не вбачається, що відповідачем проводився який-небудь порівняльний аналіз працівників щодо залишення на роботі згідно ст.42 КЗпП України. Навпаки, з останнього вбачається лише формальне голосування за вивільнення працівників згідно попередньо наданого списку, без будь-яких обговорень і застережень.

Окрім того, на момент його звільнення, 29.05.2020 року він був чинним депутатом Дубенської районної ради Рівненської області. Однак, відповідач не повідомив про його плановане вивільнення у письмовому вигляді в строк не менше 15 днів до дати такого вивільнення Дубенську районну раду, чим порушив приписи ч. 3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 р.. Враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, просив суд визнати незаконним і скасувати наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29 травня 2020 року № 42-к в частині звільнення його з роботи; поновити його на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Південного міжрайонного управління водного господарства з дати звільнення 29 травня 2020 року; стягнути з Південного міжрайонного управління водного господарства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2021 року вказаний позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29 травня 2020 року № 42-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Південного міжрайонного управління водного господарства з дати звільнення - 29 травня 2020 року. Стягнуто з Південного міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2020 року до 21 жовтня 2021 року у розмірі 82 346 гривень 55 копійок, за вирахуванням податків та обов`язкових платежів. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з Південного міжрайонного управління водного господарства на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп..

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що відповідачами у справі - Дубенським міжрайонним управлінням водного господарства та Південного міжрайонного управління водного господарства - допущено порушення трудового законодавства, яке гарантує працевлаштування вивільнюваного у зв`язку із скороченням штату працівника та обґрунтоване належними і достовірними доказами на підтвердження того, що під час здійснення процедури звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідачем не було враховане його переважне право на залишення на роботі у розумінні ст. 42 КЗпП України. Судом також враховано, на момент звільнення позивача він був чинним депутатом Дубенської районної ради Рівненської області, однак відповідач не повідомив про його плановане вивільнення у письмовому вигляді в строк не менше 15 днів до дати такого вивільнення Дубенську районну раду як того вимагають положення ч. 3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Південне міжрайонне управління водного господарства оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує посилання суду на те, що роботодавцем при звільненні позивача було допущено порушення ч. 2 ст. 40, ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України, приписів ч. 3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Пояснює, що роботодавцями було дотримано всіх вимог закону при звільненні працівника за скороченням чисельності та штату працівників та проведено звільнення позивача у відповідності до вимог трудового законодавства. Зазначає, що ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення з посади за два місяці до звільнення, і водночас, запропоновано йому усі вакантні посади на вибір, які відкрилися у Південному міжрайонному управлінні водного господарства згідно затвердженого штатного розпису станом на 2020 рік, що вводився в дію з 01.05.2020 року, зі списком яких він був ознайомлений та добровільно написав заяву про своє переведення на посаду сторожа. Додає, що при цьому позивач не з`явився до відділу кадрів жодного разу стосовно роботи чи надання документів. Зауважує, що позивач до свого звільнення працював на посаді інженера з використання водних ресурсі І категорії, і ця посада за функціональними обов`язками не схожа на посаду сторожа, яку він ніколи не обіймав. Зазначає, що застосування положень ст. 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади, і саме з цих міркувань комісія одноголосно прийняла рішення про переведення на посаду сторожа працівників, які до реорганізації займали таку ж посаду сторожа. Вказує, що комісією було також враховано, що позивач є пенсіонером, тобто отримує регулярний дохід - пенсію та може себе забезпечувати. Звертає увагу суду, що попередження з переліком посад, яке отримав позивач, містило ряд посад інженерного складу, які відповідали кваліфікації та досвіду ОСОБА_1 , однак він добровільно написав заяву на посаду сторожа. Стверджує, щ ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з Південним міжрайонним управлінням водного господарства у трудових відносинах, не переводився до нього у встановленому законом порядку, а тому покликання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Південного міжрайонного управління водного господарства як правонаступник прав та обов`язків Дубенського міжрайонного управління водного господарства взяло на себе основні його функції, права та обов`язки, і до того ж в останньому закриті всі рахунки та відсутній штатний розпис. Вказує на порушення процесуальних норм місцевим судом, які виявилися в недотриманні розумних строків розгляду справи. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 20.10.1977 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу інженером-меліоратором у Дубенське управління експлуатації осушувальних систем. 17 вересня 1982 року переведений на посаду в.о. старшого інженера-меліоратора (наказ від 21.09.1982 № 129). 01 грудня 1987 року переведений на посаду інженера з ремонту меліоративної мережі І категорії (наказ від 01.12.1987 № 172). 01 вересня 1988 року Дубенське управління експлуатації осушувальних систем було перейменоване в Дубенське управління меліоративних систем, де ОСОБА_1 продовжив працювати провідним інженером (наказ від 10.08.1988 №2). 21 грудня 1993 року переведений начальником ремонтно-будівельного відділу (наказ від 21.12.1993 № 156). 22 березня 1996 року переведений в.о. начальника управління (наказ від 22.03.1996 № 62). 15 квітня 1998 призначений начальником управління (наказ Держкомводгоспу від 14.04.1998 року за № 43-П). 01 січня 2005 року Дубенське управління меліоративних систем було перейменоване в Дубенське міжрайонне управління водного господарства (наказ від 29.12.2004 № 63-В). 04 жовтня 2017 року переведений на посаду інженера з використання водних ресурсів І кат. (наказ від 02.10.2017 № 240-ос). Про це свідчать записи у трудовій книжці позивача від 06 квітня 1973 року.

ОСОБА_1 закінчив Рівненський сільськогосподарський технікум 28.02.1973 року та отримав кваліфікацію «Технік-гідротехнік», а у 1984 році закінчив Український Дружби народів інститут водного господарства за спеціальністю «Гідромеліорація» та здобув кваліфікацію «Інженер-гідротехнік», що свідчать дипломи НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 27.02.2020 №175 «Про реорганізацію Дубенського міжрайонного управління водного господарства» реорганізовано Дубенське МУВГ шляхом його приєднання до Південного МУВГ. Відповідно до положень даного наказу Південне МУВГ є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Дубенського МУВГ (а.с. 18-19).

Наказом начальника Південного міжрайонного управління водного господарства від 28.02.2020 року №39-В затверджено склад комісії з визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, а також з визначення відповідності працівників кваліфікаційним характеристикам професій при переведенні на іншу посаду Південного міжрайонного управління водного господарства.

25 березня 2020 року ОСОБА_1 отримав письмове попередження про вивільнення із займаної посади з 29 травня 2020 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Дубенського міжрайонного управління водного господарства шляхом його приєднання до Південного міжрайонного управління водного господарства. Одночасно із попередженням про вивільнення запропоновано перевестися на іншу посаду згідно переліку, де зокрема зазначено: сторож - 4 штатні одиниці (а.с. 14-15).

27 березня 2020 року на ім`я начальника Південного міжрайонного управління водного господарства позивачем була подана письмова заява про переведення на посаду сторожа Південного МУВГ Дубенської експлуатаційної дільниці з 30.03.2020 (а.с. 16).

Згідно Протоколу № 6 засідання комісії з визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, а також з визначення відповідності працівників кваліфікаційним характеристикам професій при переведенні на іншу посаду Південного міжрайонного управління водного господарства від 27.04.2020 року рекомендовано відмовити ОСОБА_1 щодо переведення його на посаду сторожа Дубенської експлуатаційної дільниці Південного МУВГ (а.с. 68-70).

Відповідно п.п. 76-79 наказу від 06.05.2020 р. № 34-ос Південного МУВГ в порядку переведення з Дубенського МУВГ були прийняті на роботу чотири працівники на посаду сторожа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 25-30). Про це ж зазначено у повідомленні Південного МУВГ № 04/538 від 06.05.2020 (а.с. 22).

Згідно протоколу засідання профспілкового комітету Дубенського міжрайонного управління водного господарства, яке відбулось 14 травня 2020 року, погоджено вивільнення ОСОБА_1 .. Засідання профкому було проведене без присутніх членів профспілки, які підлягають на вивільнення, у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних заходів. На засідання 14.05.2020 був запрошений голова з реорганізації Дубенського МУВГ В.Фоменюк (а.с. 24).

29 травня 2020 року видано наказ № 42-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади інженера з використання водних ресурсів І категорії 29.05.2020 за скороченням штату по п. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказ підписано головою комісії з реорганізації Дубенського міжрайонного управління водного господарства В. Фоменюк та погоджено головою профкому Н.Мартинюк (а.с. 17).

Відповідно до листа Дубенської районної ради Рівненської області, під час реорганізації Дубенського МУВГ 29.05.2020 року було звільнено ОСОБА_1 , який був чинним депутатом Дубенської районної ради Рівненської області без письмового повідомлення районної ради, як цього вимагають положення Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що його вивільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства, з огляду на що вважав, що підлягає поновленню на роботі із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право на захист при незаконному звільненні.

У відповідності до ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Вивільнення працівників відбувається в порядку, визначеному ст. 49-2 КЗпП України. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, визначених п.1 ст.40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на цьому підприємстві.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на підприємстві, незалежно від того в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється працював.

У відповідності до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

Пунктом 5 ч.1 ст. 43-1 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Згідно вимог ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Як встановлено судом та не спростовано апелянтом, про засідання профкому Дубенського МУВГ, яке відбулось 14.05.2020 року, ОСОБА_1 не був повідомлений, і відповідно, не був запрошений на розгляд питання щодо надання згоди на його звільнення. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 був членом профспілкової організації та не подав письмової згоди на розгляд подання щодо звільнення за його відсутності, має місце порушення його трудових гарантій відповідачем.

В частині доводів про переважне право позивача щодо залишення на роботі апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1ст.42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Пункт 3 частини 2 цієї норми закону встановлює, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника (п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

27.03.2020 року ОСОБА_1 на ім`я начальника Південного МУВГ було подано заяву про бажання перевестися на посаду сторожа. Відповіді на цю заяву позивачу надано не було, інші посади не пропонувались.

На момент звільнення безперервний стаж ОСОБА_1 у Дубенському МУВГ становив 42 роки 7 місяців та 10 днів. Крім того, про кваліфікацію та продуктивність роботи позивача свідчать відзнаки та нагороди, записи про які містяться у трудовій книжці. При цьому, п.п. 76-79 наказу від 06.05.2020 р. № 34-ос Південного МУВГ в порядку переведення з Дубенського МУВГ були прийняті на роботу чотири працівники на посаду сторожа, які мають середню або середню спеціальну освіту та менший стаж роботи.

Доводи апелянта про те, що працівники які працювали на посаді сторожа мали переважне право залишитись на цій посаді, не ґрунтуються на вимогах закону.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників, наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Тобто при звільненні за ч.І ст.40 КЗпП України роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз працівників щодо залишення на роботі згідно ст.42 КЗпП України.

Згідно пункту 136 Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників кваліфікаційними вимогами для посади сторож є базова загальна середня освіта або початкова загальна освіта та професійна підготовка на виробництві, без вимог до стажу роботи.

Таким чином, за своєю освітою, кваліфікацією, стажем та досвідом роботи в Дубенському МУВГ ОСОБА_1 відповідав кваліфікаційним вимогам посади сторожа.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що при звільненні ОСОБА_1 не було враховано зазначених обставин та в порушення ч.2 ст.49-2 КЗпП не забезпечено переважне право на залишення його на роботі.

Окрім того на момент звільнення ОСОБА_1 був чинним депутатом Дубенської районної ради Рівненської області, проте відповідач не повідомив про його наступне вивільнення у письмовому вигляді в строк не менше 15 днів до дати такого вивільнення Дубенську районну раду, як того вимагають положення ч. 3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Покликання апелянта на те, що йому не було відомо про те, що позивач є депутатом, оскільки той не надав відповідних довідок, апеляційним судом відхиляються.

Згідно ст. 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом статті 4 вказаної Конвенції тягар доведення законності підстави для звільнення покладається на роботодавця.

Суд приходить до висновку, що відповідачами: Дубенським МУВГ та Південним МУВГ у судовому засіданні не доведено законності підстав звільнення ОСОБА_1 ..

Згідно з ч.1, ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 щодо скасування наказу Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29 травня 2020 року № 42-к в частині звільнення його з роботи та поновлення на роботі є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок середнього заробітку судом зроблено у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати №100, затвердженого Постановою КМ України від 08 лютого 1995 року, виходячи із середньоденної заробітної плати позивача 235, 95 грн., підтвердженої

довідкою про доходи № 07/83 від 30.10.2020 року, та періоду вимушеного прогулу - з 30 травня 2020 року (наступного робочого дня за днем звільнення) по 21 жовтня 2021 року (день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі), і цей розрахунок сторонами не спростований.

Покликання апеляційної скарги на те, що Південне МУВГ не несе відповідальності перед позивачем, оскільки той не перебував із ним у трудових правовідносинах, апеляційним судом відхиляються, оскільки Південне МУВГ як правонаступник усіх прав та обов`язків Дубенського МУВГ прийняло на себе основні його функції, права та обов`язки, окрім того в Дубенському МУВГ штатний розпис відсутній, закриті всі рахунки, з огляду на що ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Південного міжрайонного управління водного господарства.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Південного міжрайонного управління водного господарства залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 березня 2022 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.