Справа №297/393/22

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

31 березня 2022 року        м. Берегове

        Берегівський районний суд Закарпатської області в складі колегії суддів: головуючого - судді  ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2  та ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , з участю прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , обвинуваченого в режимі відеоконференції ОСОБА_8 , перекладача ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021000000001136 від 08 вересня 2021 року відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новомиколаївка Ленінського району Автономної Республіки Крим, без постійного місця проживання на території України, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 (без права проживання), не судимого, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,-

встановив:

       27 січня 2022 року до Берегівського районного суду Закарпатської області з Офісу Генерального прокурора надійшов для розгляду обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021000000001136 від 08 вересня 2021 року відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

       Ухвалою колегії суддів Берегівського району Закарпатської області від 27 січня 2022 року призначено підготовче судове засідання з розгляду вищевказаного кримінального провадження.

       Так, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що наприкінці 2020 року громадяни Республіки Сербія залучивши його, з метою заволодіння майном громадянина Республіки Сербія ОСОБА_10 на загальну суму понад 6 млн. євро, діючи в складі організованої групи, вирішили вчинити його викрадення та подальше вбивство на території України, оскільки останній, перебуваючи у шлюбі із громадянкою Респуліки Сербія, мав намір розлучитися з нею, позбавивши фінансів.

       З цією метою ОСОБА_8 запропонував вчинення безпосередніх дій, спрямованих на викрадення людини та подальше позбавлення її життя своєму знайомому – громадянину України ОСОБА_11 , який у подальшому був залучений до конфіденційного співробітництва із органом досудового розслідування.

       Після імітації вчинення викрадення ОСОБА_10 , 11.06.2021 ОСОБА_8 прибув на територію України та зустрівшись з ОСОБА_11 , в черговий раз підтвердив останньому свої чіткі наміри щодо викрадення та подальшого умисного вбивства ОСОБА_10 на замовлення громадян Республіки Сербія, і у подальшому в м. Берегове Закарпатської області передав так званому виконавцю – ОСОБА_11 10 000 доларів США, при цьому пояснивши, що ці грошові кошти - це частина завдатку із обумовленої суми винагороди за вчинення умисного вбивства на замовлення, а також повідомив, що остаточний розрахунок за дії, спрямовані на виконання плану, буде проведено після виконання всіх його етапів.

       Так, ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України, тобто в закінченому замаху на викрадення людини з корисливих мотивів, вчиненому організованою групою, та ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто в закінченому замаху на умисне вбивство викраденої людини, з корисливих мотивів, на замовлення, у складі організованої групи.

       22 березня 2022 року, через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора  ОСОБА_5  про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021000000001136 від 08 вересня 2021 року відносно  ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, строком на шістдесят днів, без визначення розміру застави, мотивоване тим, що 15 лютого 2022 року Берегівським районним судом  ОСОБА_8  продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 15 квітня 2022 року включно. Так,  ОСОБА_8 обвинувачується у закінченому замаху на викрадення людини з корисливих мотивів, вчиненому організованою групою та у закінченому замаху на умисне вбивство, викраденої людини, з корисливих мотивів, на замовлення, у складі організованої групи, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , згідно ст. 12 КК України, є тяжким та особливо тяжким злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі відповідно від п`яти до десяти років та від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Беручи до уваги те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений з високим рівнем можливості може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, оскільки такий обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі, що свідчить про те, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Крім того, ОСОБА_8 більшість часу проживає на території Республіки Сербія, та постійного місця проживання та стійких соціальних зв`язків на території України не має;

- згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачений ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні. Незаконний вплив на таку категорію осіб може нівелювати зібрані стороною обвинувачення докази вини обвинуваченого ОСОБА_8 , які будуть надані суду, адже останній обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства;

- згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачений ОСОБА_8 може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити нові кримінальні правопорушення, оскільки усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, вчинив злочини проти волі, честі, гідності особи, а також проти життя та здоров`я особи. У зв`язку з тим, що злочини не були доведені до кінця з причин, які не залежали від його волі, такий, перебуваючи на волі, зможе вчиняти дії направлені на доведення злочинів до кінця.

На думку сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих йому злочинів, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від суду, оскільки нерухомого майна та соціальних зв`язків на території України не має.

       З часу застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вищезазначені ризики не зникли, не зменшились та наявні до цього часу.

       У зв`язку з вищевикладеним, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до обвинуваченого є тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

       Беручи до уваги вказані обставини, а також те, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від десяти до п`ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, віку та стану здоров`я обвинуваченого, прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави (Т. 2 а.с. 129-139).

       В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 підтримав, з підстав, зазначених в такому та пояснив, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, 12.06.2021 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразову було продовжено, а востаннє, ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2022 року. Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким та особливо тяжким злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до обвинуваченого є тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Разом з тим, ризики, за яких відносно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати. Так, на думку сторони обвинувачення, є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуваючи на волі, може планувати втечу та переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що йому загрожує за вчинення інкримінованих йому злочинів. Разом з тим, останній більшість часу проживає на території Республіки Сербія та постійного місця проживання та стійких соціальних зв`язків на території України не має. Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів, враховуючи, що такий обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства Також, існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може продовжити свою злочинну діяльність, у зв`язку з тим, що злочини, які йому інкримінуються, не були доведені до кінця з причин, які не залежали від його волі, а тому, останній, перебуваючи на волі, зможе вчиняти дії направлені на доведення злочинів до кінця та вчинити нові кримінальні правопорушення. Просив клопотання задоволити.

       Обвинувачений ОСОБА_8 заперечив проти продовження йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважав клопотання безпідставним.

       Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечили проти продовження їх підзахисному строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та пояснили, що відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право тільки обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. А тому, суд не вправі в підготовчому судовому засіданні розглядати клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу. Крім того, додали, що копію клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 прокурором їм вручено не було. Додали, що копію даного клопотання і обвинуваченим ОСОБА_8 також отримано не було. А тому, просили в задоволенні даного клопотання відмовити.

       Потерпілий ОСОБА_12 та його представник ОСОБА_13 в судове засідання не з`явилися, однак останній подав до суду заяву від 09 лютого 2022 року, згідно якої просив підготовче судове засідання провести без його участі та участі потерпілого (Т. 2 а.с. 76, 103).

Заслухавши думку сторін кримінального провадження з приводу клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши матеріали клопотання та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

       Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом

       Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

       Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2021 відносно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 в черговий раз було продовжено (Т. 1 а.с. 80).

       Крім того, ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2022 року строк дії запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 було продовжено на 60 днів – до 15 квітня 2022 року включно (Т. 2 а.с. 90-96).

       Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

       Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, зокрема, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1).

       Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

       Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

       Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що такий обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років, та у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі строком від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавленням волі, з конфіскацією майна, які, згідно ст. 12 КК України, відносяться відповідно до тяжких та особливо тяжких злочинів, а також враховує тяжкість покарання, що йому загрожує.

       Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

       Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу (частина 1).

       Відповідно до п. 4 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

       В ході судового розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

       Так, суд вважає, що існує ризик, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки такий обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_8 постійного місця проживання та міцних соціальних зв`язків на території України не має, проживає на території Республіки Сербія.

       Крім того, суд вважає, що існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших осіб в даному кримінальному провадженні, шляхом погрози чи тиску, з метою зміни їх показів в ході судового розгляду кримінального провадження, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочинів із застосування насильства.

Разом з тим, суд вважає, що існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити нові кримінальні правопорушення. Крім того, враховуючи, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 не були доведені до кінця з причин, які не залежали від його волі, останній зможе вчиняти дії направлені на доведення таких до кінця.

       Так, на думку суду, в судовому засіданні, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

       Також, суд враховує, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було встановлено наявність вищевказаних ризиків, у зв`язку з чим, ухвалою слідчого судді від 12.06.2021 відносно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, наявність вищевказаних ризиків було встановлено також ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва та ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою (Т. 1 а.с. 80, Т. 2 а.с. 90-96).

       Як встановлено в ході судового розгляду клопотання, вказані ризики не зменшились та продовжують існувати.

       Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

       Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства), що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

       Таким чином, на думку суду, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, з врахуванням встановлених обставин, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

       Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, а також те, що останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, а також те, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, суд вважає клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 доведеним, таким, що підлягає задоволенню.

       Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

       Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

       При цьому, суд вважає, що оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України, тобто в закінченому замаху на викрадення людини з корисливих мотивів, вчиненому організованою групою, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, та у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто в закінченому замаху на умисне вбивство викраденої людини, з корисливих мотивів, на замовлення, у складі організованої групи, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, тобто у вчиненні злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства, а тому вважає застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, без визначення розміру застави.

       Разом з тим, доводи сторони захисту про те, що копію клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 отримано не було, суд до уваги не приймає, оскільки таке спростовується розпискою останнього, згідно якої копію вказаного клопотання ним отримано 23 березня 2022 року, тобто відповідно до положень ч. 2 ст. 184 КПК України (Т. 2 а.с. 162).

       Крім того, згідно ч. 2 ст. 184 КПК України, копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

       А тому, доводи захисників про те, що копію клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою їм вручено не було, не є такимии, що грунтуються на нормах КПК України.

       Разом з тим, оскільки ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2021 відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово був продовжений, в тому числі і ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2022 року, суд вважає, що такий слід продовжити, а не обирати.

       Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України. строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів

       Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату її закінчення в межах строку, передбаченого цим Кодексом.

       Згідно ч. 1 ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

       Керуючись ст. ст. 176-178, ст. 182, 183, 194, 196, 197, 314 КПК України, суд,-

ухвалив:

       Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021000000001136 від 08 вересня 2021 року відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - задоволити.

       Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою – продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 30 травня 2022 року включно.

       Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захисникам та надіслати начальнику відділу ДУ "Закарпатської УВП №9" та начальнику Берегівського РВП ГУНП України в Закарпатській області для виконання.

       Ухвала протягом 7 діб з дня її проголошення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду.

Головуючий суддя ОСОБА_14

Суддді ОСОБА_2

ОСОБА_3