Справа № 191/120/22

Провадження № 2/191/44/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бондаренко Г.В.

за участю секретаря - Заламай О.Ю.,

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи: Роздорська селищна об`єднана територіальна громада; Товарна біржа «Українська», Друга синельниківська державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 ; треті особи: Роздорська селищна об`єднана територіальна громада; Товарна біржа «Українська», Друга синельниківська державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 12 вересня 2000 року на Товарній біржі «Українська» був укладений договір купівлі - продажу нерухомості. Згідно до вказаного договору ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який було зареєстровано в КП Синельниківського БТІ 18 вересня 2000, та зроблено запис в реєстровій книзі за №115362. Договір купівлі - продажу нерухомості підписано сторонами, засвідчено відповідальною особою ТБ «Українська», та зареєстровано на ТБ «Українська» за реєстраційним номером №115362. Згідно до умов даного договору ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 придбав об`єкт нерухомості, а саме житловий будинок за адресою - АДРЕСА_1 . Під час вчинення зазначеного правочину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовились, щодо всіх істотних умов договору. При укладанні даного договору купівлі-продажу нерухомості, вартість зазначеної нерухомості ОСОБА_3 продала, та ОСОБА_4 визначили в розмірі 8 214, 00м грн.., які і були передані ОСОБА_4 в рахунок сплати за придбане нерухоме майно ОСОБА_3 , до підписання договору купівлі - продажу нерухомості. Тобто, фактично правочин повністю було виконано обома сторонами. ОСОБА_3 було звільнено житловий будинок, та передані ОСОБА_4 ключі від вхідних дверей. ОСОБА_3 знялась з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а їхня родина в`їхала до вищевказаного будинку, де і мешкають по теперішній час. 21 рік, після укладання договору купівлі-продажу нерухомості від 12.09.2000р. його ніхто не оскаржував. Її родина постійно мешкала в даному будинку, використовувала вищезазначений будинок за призначенням, регулярно сплачували комунальні платежі та утримували його в належному санітарно - технічному стані. ОСОБА_3 за 21 рік жодного заперечення, або зауваження по даному правочину не заявляла. Перед укладанням договору купівлі - продажу нерухомості від 12.08.2000р. її чоловіка, ОСОБА_4 , було ознайомлено зі змістом та умовами, в тому числі, що договір купівлі - продажу нерухомості від 12.08.2000р., який ним укладався на товарній біржі, не потребує нотаріального посвідчення, оскільки згідно зі ст.15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу», реєстрація договору на біржі дорівнює нотаріальному посвідченню. Таким чином, її чоловік, знав про обов`язковість нотаріального посвідчення угоди, та вважав правомірним набуття ним права власності на придбане майно. 05 січня 2017 року її чоловіка, ОСОБА_4 , відповідно до рішення Синельниківського міськрайсуду Дніпропетровської області по справі №191/5737/16-ц оголошено померлим. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після ЇЇ смерті спадкоємцем першої черги є ОСОБА_2 , який станом на теперішній час подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, після померлої ОСОБА_3 . В листопаді 2021року вона, ОСОБА_1 , звернулась до Другої Синельниківської Державної нотаріальної контори, з заявою, про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 25 листопада 2021 року Державним нотаріусом Другої Синельниківської Державної нотаріальної контори було видано їй постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії. Згідно до постанови їй було відмовлено, в зв`язку з тим, що на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності не було нотаріально посвідчено за померлим ОСОБА_4 . На теперішній час, вона, як власник не може розпоряджатися належним їй житловим будинком, тому що, договір купівлі - продажу всупереч ст.657 ЦК України зареєстрований на товарній біржі, а не посвідчений нотаріально.

Просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомості від 12.09.2000 року укладений на товарній біржі «Українська», між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дійсним; визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за Законом, після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка в судове засідання не з`явилася, однак до його початку надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак до його початку надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Роздорської селищна ради в судове засідання не з`явився, однак до його початку надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив ухвалити рішення згідно діючого законодавства.

Представник третьої особи - Товарна біржа «Українська» в судове засідання не з`явився, хоча завчасно та належним чином була повідомлена про час, день та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи - Другої синельниківської державна нотаріальна контори в судове засідання не з`явився, однак до його початку надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив ухвалити рішення згідно діючого законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані письмові докази, та оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими способами: письмовими, речовими і електронними засобами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 27.01.2017 року Синельниківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №1 (запис поновлено). Після його смерті відкрилася спадщина.

Постановою від 25.11.2021 року №1077/02-31 державного нотаріуса Другої синельниківської державної нотаріально контори Мельниковим О.Ж., ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що право власності на спадкове майно не було нотаріально посвідчено за померлим.

Щодо позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним судом встановлено, що 12 вересня 2000 року на Товарній біржі «Українська» був укладений договір купівлі - продажу нерухомості, згідно до якого ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який було зареєстровано в КП Синельниківського БТІ 18 вересня 2000 року та зроблено запис в реєстровій книзі за №115362. Договір купівлі - продажу нерухомості підписано сторонами, засвідчено відповідальною особою ТБ «Українська», та зареєстровано на ТБ «Українська» за реєстраційним номером № НОМЕР_1 .

На теперішній час позивачка, не має можливості оформити спадкове майно після смерті ОСОБА_4 та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 померли, а договір купівлі-продажу від 12.09.2000 року за життя останніх нотаріально не був посвідчений, тому у позивачки відсутня можливість нотаріального посвідчення вказаного договору.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у серпні 2000 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Приписами ст. 224 ЦК УРСР встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

При цьому, вказана норма може застосовуватись лише за наявності таких необхідних умов: одна зі сторін має повністю або частково виконати угоду; інша сторона має ухилятись від нотаріального оформлення угоди; має існувати вимога сторони, яка виконала свої обов`язки. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює визнання договору купівлі-продажу житла з недотриманням нотаріальної форми дійсним.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

На час укладання договору купівлі-продажу житлового будинку сторони цього договору ухилились від його нотаріального посвідчення, а на даний час визнання такого договору дійсним можливе лише в судовому порядку.

За таких обставин, оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, умови договору сторонами повністю виконано, право власності ОСОБА_4 на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, зокрема з дотриманням вимог Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98 року № 121, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 на законних підставах набув право власності на придбане майно, проте позивач немає можливості оформити свої спадкові права, з причин, що не залежать від неї, в зв`язку з чим вважає, що права позивача підлягає захисту відповідно до ст. 16 ЦК України, а тому позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом, судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2000 року, зареєстрованого Товарною біржею «Українська» за реєстровим №115362, який було зареєстровано в КП Синельниківського БТІ 18 вересня 2000, та зроблено запис в реєстровій книзі за №115362.

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_2 , виданого 18.08.2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №55.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 27.01.2017 року Синельниківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №1 (запис поновлено).

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії спадкової справи №405/2021 наданої Другою синельниківською державною нотаріальною конторою після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини звернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_1 . Інші спадкоємці за законом або заповітом з заявами про прийняття спадщини не зверталися.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1222 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч.5ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - Свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Таким чином, при обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права, відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, проте позивачем не заявлено відповідну вимогу про стягнення з відповідачів на його користь судових витрат. Таким чином, суд не вбачає доцільності в стягненні судового збору з відповідачів.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 263- 265, 315, 319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи: Роздорська селищна об`єднана територіальна громада; Товарна біржа «Українська», Друга синельниківська державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу від 12.09.2000 року житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який зареєстрований Товарною біржею «Українська» в реєстрі під №115362 та в подальшому зареєстрований в КП Синльниківське МБТІ 18.09. 2000 року за №115362 - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

На рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подана апеляційна скарга . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 18.04.2022 року.

Суддя Г. В. Бондаренко