Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2022 року

м. Київ

Справа № 904/5726/19

Провадження № 12-95гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючої судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Анцупової Т.О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Терентьєвої О. Ю. про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИЛА:

1.1. У грудні 2019 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Терентьєвої О. Ю. про стягнення 2 426 526,05 грн заборгованості за договором фінансового лізингу, з яких:

- 96 462,75 грн заборгованості за лізинговими платежами (під час дії договору за період з листопада 2015 року по січень 2016 року);

- 1 816 533,46 грн заборгованості за фактичне використання об`єкта лізингу (після відмови від договору, за період з лютого 2016 року по жовтень 2019 року);

- 11 344,72 грн - 3 % річних за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами;

- 110 515,56 грн - 3 % річних за час прострочення грошового зобов`язання за платежами за фактичне використання об`єкта лізингу;

- 44 056,41 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами;

- 336 696,29 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання за фактичне використання об`єкта лізингу;

- 4 612,21 грн - сума нарахованої пені в розмірі 10 % від простроченої заборгованості;

- 2 104,65 грн - сума несплачених штрафів за направлення повідомлень-нагадувань;

- 4 200,00 грн - сума інших витрат за договором про фінансовий лізинг.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачкою умов договору про фінансовий лізинг від 16 жовтня 2014 року № 00010485 у частині оплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості. Позивач зазначав, що договір фінансового лізингу є розірваним на підставі односторонньої відмови лізингодавця, однак об`єкт лізингу відповідачка не повернула, у зв`язку із чим просить стягнути з останньої заборгованість з лізингових платежів, а також платежів за фактичне користування об`єктом лізингу після припинення дії договору.

1.3. Рішенням від 14 травня 2020 року Господарський суд Дніпропетровської області в позові відмовив.

1.4. Постановою від 12 серпня 2020 року Центральний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідачки на користь позивача:

- 96 462,75 грн заборгованості за лізинговими платежами (під час дії договору, за період з листопада 2015 року по січень 2016 року);

- 1 816 533,46 грн заборгованості за платежами за фактичне використання об`єкта лізингу (після відмови від договору, за період з лютого 2016 року по жовтень 2019 року);

- 11 344,72 грн - 3 % річних за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами;

- 110 515,56 грн - 3 % річних за час прострочення грошового зобов`язання за платежами за фактичне використання об`єкта лізингу;

- 44 056,41 грн інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами;

- 336 696,29 грн інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання за платежами за фактичне використання об`єкта лізингу;

- 4 612,21 грн пені в розмірі 10 % від простроченої заборгованості.

В іншій частині позову (несплачені штрафи за направлення повідомлень-нагадувань та інші витрати за договором) відмовив.

1.5. Постановою від 15 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу Терентьєвої О. Ю. задовольнила частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12 серпня 2020 року у справі № 904/5726/19 змінила, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, у решті зазначену постанову залишила без змін.

1.6. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду за наслідками розгляду касаційної скарги про зміну мотивувальної частини судових рішень суду і залишення без змін результатів розгляду справи в частині задоволеної суми, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладалися на скаржницю Терентьєву О. Ю .

1.7. Водночас у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна» просило стягнути з Терентьєвої О. Ю. очікувані витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, які за орієнтовним розрахунком становили 10 800 грн. Разом з додатковими поясненнями, поданими до Великої Палати Верховного Суду до прийняття судового рішення, товариство подало докази на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 10 800 грн (копії ордера про надання правової допомоги, довіреності на представництво інтересів підприємства та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, а також копії акта про надані послуги, рахунка на оплату та платіжне доручення про оплату наданих послуг).

1.8. У постанові від 15 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду не вирішила питання про стягнення понесених ТОВ «Порше Лізинг Україна» витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

1.9. Відповідно до приписів частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. За змістом частин третьої та четвертої вказаної статті додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

2. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

2.1. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

2.2. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

2.3. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

2.4. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

2.5. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

2.6. За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2.7. Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

2.8. Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Порше Лізинг Україна» надало копії ордера про надання правової допомоги, виданого представнику Мірошниченко Інні Вадимівні, довіреності на представництво інтересів підприємства цією особою та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, а також копії акта про надані послуги № 3 від 1 грудня 2020 року, рахунка на оплату № 180410_16_3 та платіжне доручення про оплату наданих послуг від 24 грудня 2020 року в розмірі 10 800 грн.

2.9. За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

2.10. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

2.11. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

2.12. Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

2.13. За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

2.14. Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

2.15. Як убачається з відзиву на касаційну скаргу, правнича допомога передбачала надання таких послуг, як ознайомлення та аналіз касаційної скарги скаржниці та її ж заяви про усунення недоліків касаційної скарги, підготовка та відправлення відзиву на касаційну скаргу, супровід справи. Відповідно всі документи, що подавались до суду касаційної інстанції від імені ТОВ «Порше Лізинг Україна», підписані адвокатом Мірошніченко І. В., і в судових засіданнях від імені позивача брала участь саме ця особа.

2.16. Скаржниця натомість не навела доводів та заперечень, що спростовували б вимоги позивача та надані ним докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

2.17. Отже, ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимоги ТОВ «Порше лізинг Україна» про відшкодування витрат є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Сума вартості правової допомоги за представництво інтересів у суді касаційної інстанції, яку має відшкодувати відповідач на користь позивача, становить 10 800 грн.

Керуючись статтями 126, 129, 244, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з Терентьєвої Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1-В, код ЄДРПОУ 35571472, банк: філія «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк», адреса банку: 01034, Київ, вул. Володимирська, 23-А) 10 800 (десять тисяч вісімсот) гривень витрат на правничу допомогу.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя-доповідач Л. І. Рогач

Судді: Т. О. Анцупова Л. Й. Катеринчук

Ю. Л. Власов Г. Р. Крет

І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко

М. І. Гриців О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима В. В. Пророк

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

І. В. Желєзний В. М. Сімоненко

О. С. Золотніков І. В. Ткач

С. П. Штелик