ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

13 липня 2006 р.

№ 17/211-05-7368

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого суддів:

Кочерової Н.О. Самусенко С.С. Черкащенка М.М.

розглянув касаційну скаргу

фірми “В.В.С.” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову

від 17.01.2006 Одеського апеляційного господарського суду

у справі

№ 17/211-05-7368 господарського суду Одеської області

за позовом

відкритого акціонерного товариства “Електронмаш”

до	фірми “В.В.С.” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про	розірвання договору

за участю представників сторін:

від позивача      Галкін В.К. дов. від 19.10.2005

від відповідача  не з’явилися

ВСТАНОВИВ:

          В липні 2005 року відкрите акціонерне товариство “Електронмаш” пред’явило в суді позов до фірми “В.В.С.” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про розірвання договору оренди № 47 від 10.01.2003 року з зобов’язанням виселити відповідача з господарської будівлі загальною площею 52,5 м.кв. та прилеглої земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 1800 м.кв., розташованих за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 17/а.

          В обгрунтування позовних вимог зазначало, що в порушення умов договору оренди № 47 від 10.01.2003 року, укладеного між сторонами, відповідач не сплачує орендні платежі у зв’язку з чим виникла заборгованість за період з 10.01.2003 року по даний час.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 09.11.2005 (суддя Зуєва Л.Є.) в задоволені позову відмовлено.

          Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з відсутності правових підстав розірвання договору та виселення відповідача, оскільки останнім надані докази належного виконання своїх зобов’язань за договором в частині перерахування грошових коштів ВАТ “Електронмаш” в рахунок оплати орендної плати. Позивачем по справі зобов’язання по укладеному договору оренди № 47 від 10.01.2003 були виконані неналежним чином, оскільки він відмовився прийняти належне виконання від відповідача, та зі свого боку не вчинив дій, що встановлені договором.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 (судді: Журавльов О.О. –головуючий, Тофан В.М., Михайлов М.В.) рішення скасовано.

          Позов задоволено.

          Розірвано договір оренди № 47 від 10.01.2003, укладений між відкритим акціонерним товариством “Електронмаш” та фірмою “В.В.С.” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

          Виселено фірму “В.В.С.” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з окремої господарської будівлі загальною площею 52,2 кв.м. та прилеглої земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 1800 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пр. Академіка Глушка, 17/а.

          Скасовуючи рішення та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог. При цьому послався на  встановлені обставин, які свідчать про порушення відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо сплати орендної плати позивачу.

          В касаційній скарзі фірма “В.В.С.” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

          Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 10.01.2003 року між ВАТ “Електронмаш” (Орендодавець) та ТОВ “В.В.С.” (Орендар) було укладено договір оренди № 47 відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування окрему господарську будівлю площею 52,5 кв.м. з прилеглою земельною ділянкою несільськогосподарського призначення загальною площею 1800 кв.м. які розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 17/а. для розміщення, експлуатації і обслуговування автомобільної стоянки ТОВ “В.В.С.”

          Між сторонами підписано акт прийому-передачі відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв об’єкти оренди по договору № 47 від 10.01.2003 року.

          18.06.2003 між ВАТ “Електронмаш” та ТОВ “В.В.С.” укладена додаткова угода згідно якої термін дії договору № 47 від 10.01.2003 встановлено до 31.12.2008 року.

Згідно п. 3.2, п. 3.1 договору оренди від 10.01.2003 року орендна плата сплачується щомісячно на розрахунковий рахунок або в касу Орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця за минулий місяць в розмірі 333,90 грн. в місяць разом з ПДВ.

          Відмовляючи в позові, господарський суд встановив, що відповідачем орендна плата сплачувалась, але позивачем поверталась з посиланням на відсутність договору оренди. Цей висновок суду першої інстанції підтверджено обставинами, дослідженими в судовому засіданні.

          Проте господарський суд в порушення ст. 43 ГПК України не з’ясував обставини, пов’язані зі сплатою орендних платежів у 2004 році.

          Скасовуючи рішення господарського суду, апеляційна інстанція висновку суду щодо відмови в прийнятті позивачем орендних платежів з посиланням на відсутність договору оренди не спростувала, хоча саме не отримання платежів з орендної плати було обумовлено діями позивача.

          Апеляційним господарським судом досліджено квитанцію до прибуткового касового ордеру № 89 від 15.12.2003 щодо оплати фірмою “В.В.С.” орендної плати за період з 10.01.2003 по 31.12.2007 в сумі 16027,20 грн. ВАТ “Електронмаш”.

          Не надання його до суду першої інстанції не може бути підставою для  не врахування його при вирішенні спору, бо апеляційна інстанція користується правами суду першої інстанції при перегляді рішення. Крім того, квитанція була прийнята апеляційною інстанцією і досліджена.

          Більш того, умовами договору, а саме п.3.4, який був досліджений судом, передбачено право Орендаря сплачувати орендну плату наперед за любий період.

          Проте в порушення ст. 43 ГПК України апеляційна інстанція не перевірила надходження орендних платежів за прибутковим касовим ордером № 89 від 15.12.2003 позивачу.

          Враховуючи викладене постановлені судові рішення неможна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

          Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фірми “В.В.С.” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду 17.01.2006 та рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2005 у справі № 17/211-05-7368 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                  Н.Кочерова

Судді:                                                                              С.Самусенко

                                                                                        

                                                                                        М.Черкащенко