Єдиний унікальний номер 235/4727/21

Номер провадження 33/804/120/22

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

22.02.2022р. суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Донецької області Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

в с т а н о в и л а :

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Постанову суду оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі:

- не згодний з оскаржуваною постановою у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи через порушення норм матеріального та процесуального права;

- наголошує, що проведенню огляду на стан сп`яніння у медичній установі має передувати проведення такого огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у порядку встановленим чинним законодавством у порядку, визначеному ст. 266 КУпАП;

- вказує, що поняті були запрошені поліцейським після того, як він відмовився їхати до медичної установи для огляду на стан наркотичного сп`яніння, в поясненнях свідків йдеться про алкогольне сп`яніння, а після оформлення йому приписали саме наркотичне сп`яніння, та за наявності підозри у поліцейського, що водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння його не було відсторонено від керування транспортним засобом;

- наголошує, що ознаки сп`яніння, які вказані у постанові суду не передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкцією) щодо виявлення ознак сп`яніння;

- вказує, що поліцейським порушено порядок огляду на стан сп`яніння у зв`язку з чим він вважається недійсним;

- зазначає, що відеозапис з місця події, який надано працівниками поліції є неналежним доказом, оскільки не відповідають вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, затверджену наказом МВС № 1026 від 18.12.2018р.;

- зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом, оскільки в протоколі не вказано конкретний нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність, а саме частина статті за якою його притягують по відповідальності, отже вказує, що в протоколі вносилися дописки після його складання та підписання, про що свідчить копія протоколу, який йому видали на місці оформлення;

- прохає оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було повідомлено належним чином, проте ОСОБА_1 на неодноразові виклики до судового засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, таким чином оскільки відповідно ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції, особу яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18.06.2021р. о 13-20 год. в м.Добропілля по вул. Залізнична керував автомобілем Шкода Рапід, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (порушення мови та координації рухів, розширені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук), від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 153109 від 18.06.2021р. (а.с. 1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння (а.с. 3,4), диском з відеозаписом обставин події, який долучено до матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (а.с. 2).

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та вмотивованими висновки суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП при обставинах, викладених у постанові суду, а доводи його апеляційної скарги щодо порушень судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи про адміністративне правопорушення безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 2.9«а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який в установлений законом порядку отримав документ на право керування транспортним засобом, при керуванні транспортним засобом зобов`язаний дотримуватись усіх вимог, які містяться у нормативних актах, що стосується безпеки дорожнього руху.

Доводи апеляційної скарги, що проведенню огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичній установі має передувати проведення такого огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у порядку встановленим чинним законодавством у порядку визначеному ст. 266 КУпАП, є безпідставними за таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції з підстав порушення ПДР України. Таким чином підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 працівниками поліції були законними.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Так, п. 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є:, наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пункт 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі змістом - Інструкція 2) передбачає, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №153109 від 18.06.2021р. складений саме за відмову водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства застосовується судами, як джерело права.

У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008р. «Романаускас проти Литви» судом зазначено, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 таким правом не скористався, не надав особисті письмові пояснення працівникам поліції та не надав свої пояснення в судовому засіданні. Як встановлено судом апеляційної інстанції, суд надавав можливість ОСОБА_1 підтвердити поважність своєї відмови від проходження медичного огляду, а саме хвороби матері, проте ні у суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції будь-які відомості на підтвердження цього факту ОСОБА_1 не надані.

Крім того, з переглянутого судом відеодиску за участю ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_4 дійсно в присутності двох свідків відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння та ігнорував співробітників поліції при складанні протоколу, намагався сховатись від камери.

Доводи апеляційної скарги, що свідки були запрошені поліцейським після того, як він відмовився їхати до медичної установи для огляду на стан наркотичного сп`яніння, в поясненнях свідків йдеться про алкогольне сп`яніння, а після оформлення йому приписали саме наркотичне сп`яніння, та за наявності підозри у поліцейського, що водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння, його не було відсторонено від керування транспортним засобом є неспроможними за таких підстав.

Запрошення свідків для підтвердження ними особисто факту відмови особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не суперечить вимогам КУпАП, свідкі є сторонніми, незацікавленими у результаті справи особами, та своєю присутністю підтвердили неупередженість працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а також й факт відмови ОСОБА_4 від виконання законних вимог працівників поліції. В письмових поясненнях свідки надали пояснення про те, що в їх присутності ОСОБА_4 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в наркології, а також вони присутні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Посилання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , що його не було відсторонено від керування транспортним засобом є неспроможними, оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які відомості про відсторонення або невідсторонення ОСОБА_4 від керування транспортним засобом.

Крім того, незастосування працівниками поліції вимог ст. 265-2 КУпАП щодо затримання автомобілю є у даному випадку неможливими, оскільки по-перше, вимоги вказаної статі таких дій працівників поліції у справах про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП не передбачають, та перелік статей при яких вчиняються дії із блокування автомобіля є чітко визначеним, по-друге, ЗУ № 2617-VIII від 2.11.2018р. посилання на ст. 130 КУпАП із диспозиції статті 265-2 КУпАП виключено.

Доводи апеляційної скарги, що ознаки сп`яніння, які вказані у постанові суду, не передбачені Інструкцією щодо виявлення ознак сп`яніння є безпідставними, оскільки виявлений працівниками поліції загальний фізичний стан ОСОБА_4 , давав працівнику поліції підстави вважати, що ОСОБА_4 має певні ознаки якогось сп`яніння, що в свою чергу стало підставою для його направлення до медичної установи для проходження медичного огляду з метою підтвердження чи спростування такого стану, від якого ОСОБА_4 відмовився. Тобто у працівника поліції існували достатні підстави вважати, що стан ОСОБА_4 дозволяє йому безперешкодно керувати транспортним засобом.

Доводи апеляційної скарги, що зазначає, що поліцейським порушено порядок огляду на стан сп`яніння, з моменту виникнення підстав для огляду пройшло більше двох годин, у зв`язку з чим він вважається недійсним, є також неспроможними, оскільки п. 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Співробітниками поліції були виконані всі вимоги КУпАП та порядку, визначеному КМУ щодо направлення ОСОБА_4 для огляду на стан наркотичного сп`яніння, проте ОСОБА_4 відмовився від проходження такого огляду, та огляд не відбувся. Ч. 4 ст. 266 КУпАП на яку посилається правопорушник, передбачає час здійснення саме для огляду на стан сп`яніння не пізніше двох години з моменту встановлення підстав для його здійснення, а не відмови від огляду.

Доводи апеляційної скарги, що відеозапис з місця події, який надано працівниками поліції є неналежним доказом, оскільки не відповідають вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, затверджену наказом МВС № 1026 від 18.12.2018р. є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_4 не вказує, з яких підстав цей доказ є неналежним.

Відповідно до ЗУ «Про національну поліцію» працівники поліції можуть використовувати в своїй діяльності технічні засоби відео-, аудіо фіксації, як превентивний захід та використовувати отриманий відеозапис у якості доказу відповідно до вимог ст. 251КУпАП, а отже вважати відеозапис таким, що не відповідає інструкції, у суду апеляційної інстанції обґрунтовані підстави відсутні.

Доводи апеляційної скарги, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом, оскільки в протоколі не вказано конкретний нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність, а саме частина статті за якою його притягують по відповідальності, отже вказує, що в протоколі вносилися дописки після його складання та підписання, про що свідчить копія протоколу, який йому видали на місці оформлення, є також безпідставними за таких обставин.

На думку суду апеляційної інстанції, суд правильно встановив фактичні обставини справи про адміністративне правопорушення, надав правильну оцінку протоколу серії ААБ № 153109 від 18.06.2022р. за ч. 1 ст. 130 КУпАП, визнавши його належним та допустимим доказом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, у передбачений законом строк, із дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а саме протокол містить дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Натомість копія протоколу, надана до апеляційної скарги ОСОБА_4 дуже поганої якості та взагалі не читаєма.

Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є необґрунтованими та не підлягають задоволенню..

Що стосується накладеного на ОСОБА_4 адміністративного стягнення, то воно накладено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, а саме в межах встановлених ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи порушника, ступеню його винуватості, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_4 .

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає постанову суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим судовим рішенням, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, залишити без задоволення.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя