ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 р. | № 105/8-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів: | Кочерової Н.О. Самусенко С.С. Черкащенка М.М. |
розглянув касаційну скаргу | товариства з обмеженою відповідальністю “Растран” |
на ухвалу | від 27.03.2006 Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі | № 105/8-05 господарського суду Київської області |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю “Растран” |
до | товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Чиста вода” |
про | стягнення 357 463,77 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача Коваль Р.Й. директор
від відповідача не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.03.2006 (судді: Зеленіна Н.І. –головуючий, Рибченко А.О., Швець В.О.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Растран” повернуто скаржнику на підставі п.4 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Растран” просить скасувати ухвалу міжобласного апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Касаційна інстанція зазначає, що виходячи зі змісту ст.53 Господарського процесуального кодексу України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об’єктивно непереборними і пов’язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, Київський міжобласний апеляційний господарський суд не скористався передбаченим ст.53 ГПК України правом визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною з власної ініціативи, чим порушив право скаржника на звернення з апеляційною скаргою.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Право апеляційного оскарження стороною судових рішень господарського суду передбачено статтями 22, 91 Господарського процесуального кодексу України. Необхідною умовою здійснення стороною цього права є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення господарського суду, що дає можливість стороні викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як це передбачено пунктом 3 частини 1 статті 94 Господарського процесуального кодексу України.
Як роз'яснено у пункті 6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року № 04-5/366 “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України”, застосовуючи статтю 53 цього Кодексу, до поважних причин слід відносити, зокрема, отримання заявником судового рішення після закінчення процесуального строку на його оскарження.
В апеляційній скарзі скаржник посилався на той факт, що ухвалу господарського суду Київської області від 09.02.2006 року про призначення розгляду справи на 28.02.2006 товариство з обмеженою відповідальністю “Растран” отримало 01.03.2006, на підтвердження чого надало довідку Південного вузла поштового зв’язку № 67-3-Ю-214 від 24.03.06, тобто після прийняття господарським судом оскаржуваної постанови, отже позивачеві не було надано можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України.
Враховуючи викладене, погодитися з висновком суду другої інстанції неможна, оскільки апеляційний господарський суд, всупереч ст. 19 Конституції України обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.
Відтак, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Растран” повернута без розгляду безпідставно, а тому оскаржувана ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду незаконна і підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Растран” задовольнити.
Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.03.2006 у справі № 105/8-05 скасувати. Матеріали направити до Київського міжобласного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: С.Самусенко
М.Черкащенко