ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 р. | № 14/394 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Кочерової Н.О. |
суддів: | Самусенко С.С. Черкащенка М.М. |
розглянув касаційну скаргу | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
на постанову | від 06.03.2006 Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі | № 14/394 господарського суду Полтавської області |
за позовом | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
до за участю | дочірнього підприємства “Автомобільне виробництво “КрАЗ” холдінгової компанії “АвтоКрАЗ” холдінгової компанії “АвтоКрАЗ” прокуратури Полтавської області |
про | перегляд постанови за нововиявленими обставинами |
за участю представників сторін:
від позивача Михалець О.В. дов. № 2/5910 від 03.10.2005
від відповідачів Майданник Д.Г. дов. № 2 від 03.01.2006
Середа В.В. дов. № 8 від 03.01.2006
від прокуратури Громадський С.О. посв. № 76 від 10.02.2005
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.10.2002 (суддя Плеханова Л.Б.) зобов’язано дочірнє підприємство “Автомобільне виробництво КрАЗ” холдінгової компанії “АвтоКрАЗ” поставити 115 автомобілів КрАЗ 65101-0000010 Державному комітету України з державного матеріального резерву.
В грудні 2004 року Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, якими вважає акт від 07.10.2004 р. складений на підставі перевірки щодо правомірності зберігання, самовільного вилучення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в діяльності ХК “АвтоКрАЗ” яким встановлені факти, що мають суттєве значення для справи, у зв’язку з тим, що встановлені під час проведення перевірки обставини існували на час розгляду справи і не могли бути відомими позивачу, оскільки викладені лише у листуванні між Мінекономіки, Мінпромполітики та Холдинговою компанією “АвтоКрАЗ”, та відповідні листи міністерств до ХК “АвтоКрАЗ” на адресу Держкомрезерву України не направлялись.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.12.2005 (суддя Плеханова Л.Б.) рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2002 залишено без змін.
Ухвала мотивована тим, що висунуті позивачем у якості нововиявлених обставин не є нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.03.2006 (судді: Мостова Г.І. – головуючий, Агрикова О.В., Мамонтова О.М.) ухвалу залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Державного комітету України з державного матеріального резерву просить постанову міжобласного апеляційного господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Держкомрезерау України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст.112,113 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові, за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Обґрунтовуючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, позивач як на нововиявлену обставину посилався на акт перевірки від 07.10.2004 р. яким було встановлено, що відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобрезерву на момент розгляду справи у 2002 році № 14/394 була ХК “АвтоКрАЗ”.
Оскільки виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК, судові інстанції правомірно прийшли до висновку, що акт перевірки від 07.10.2004 р. є новою обставиною, яка виникла після вирішення спору.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, в основу судового рішення яке переглядається за нововиявленими обставинами покладено порушення дочірнім підприємством “Автомобільне виробництво “КрАЗ” холдінгової компанії “АвтоКрАЗ”, зобов’язань за договором №90 від 15.08.1997 р. про відпуск матеріальних цінностей з мобілізаційного резерву, укладеним з Державним комітетом України по матеріальних резервах, а також зобов’язань за договором № 135 від 22.06.1999 р. про погашення дебіторської заборгованості шляхом закладення автомобілів КрАЗ до мобілізаційного резерву, укладеним з Державним комітетом України по матеріальних резервах. Своїми фактичними діями щодо прийняття саме від ДП “Автомобільне виробництво “КрАЗ” одного автомобіля КрАЗ Держкомрезерв підтвердив наявність договору, укладеного саме з ДП “Автомобільне виробництво “КрАЗ”.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про державний матеріальний резерв”№ 51/97-ВР від 24.01.1997 р. закладення матеріальних цінностей до державного резерву - це прийняття матеріальних цінностей для зберігання в державному резерві, а відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Відповідно до п.5 ст. 4 Закону України “Про державний матеріальний резерв” підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що виконують згідно з договором з центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, не входять до системи державного резерву.
Виходячи з наведених норм, а також враховуючи те, що Холдінгова компанія “АвтоКрАЗ” не входить до системи державного резерву, договір відповідального зберігання цінностей з центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, не укладався, матеріальні цінності для зберігання в державному резерві не передавалися, можна зробити висновок про відсутність правових підстав для виникнення зобов’язань у другого відповідача щодо зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей відсутні.
Проаналізувавши документи на які посилається позивач в обґрунтування поданої заяви, апеляційний суд правомірно встановив, що подані документи не є належними та допустимими доказами, оскільки єдиним належним та допустимим доказом того, що Холдінгова компанія “АвтоКрАЗ” є відповідальним зберігачем, може бути тільки договір відповідального зберігання цінностей, укладений між Холдінговою компанією “АвтоКрАЗ”та позивачем.
Відповідно до п. 4 ст. 8 Закону України від 24 січня 1997 року N 51/97-ВР “Про державний матеріальний резерв”, центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом несе відповідальність за поставку, закладення і зберігання матеріальних цінностей державного резерву, за відпуск матеріальних цінностей з державного резерву у зв’язку з їх освіженням (поновленням), заміною і в порядку тимчасового позичання.
Відповідно до п. 1 Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву, затвердженого Указом Президента України N 996 від 20.10.2001 р. (надалі за текстом Положення про Держкомрезерв України) Державний комітет України з державного матеріального резерву (Держкомрезерв України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 12 ст. 4 Положення про Держкомрезерв України Держкомрезерв України відповідно до покладених на нього завдань організовує відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного, в тому числі мобілізаційного, резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань.
Відповідно до п.18 ст.4 Положення про Держкомрезерв України Держкомрезерв України здійснює контроль за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами незалежно від форми власності зобов’язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей держаного реєстру.
Враховуючи наведені норми апеляційна інстанція правомірно дійшла висновку, що Держкомрезерв України, в силу своїх владних повноважень та функціональних обов’язків зобов’язаний був знати про те, хто є відповідальним зберігачем, а також був зобов’язаний здійснювати всі необхідні заходи для збереження, освіження матеріальних цінностей держрезерву для їх збереження та недопущення нанесення збитків державі.
При цьому судові інстанції підставно встановили, що зміст документів, які на думку Держкомрезерву України підтверджують наявність нововиявлених обставин, на час розгляду справи був відомий Держкомрезерву, що підтверджується слідуючим.
Відповідно довідки №239/82 від 10.11.2005р. начальника першого відділу та служби експортного контролю ХК “АвтоКрАЗ”річний звіт про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (державна статистична відомість форма № 12-мр) за 1995 та 1996 роки, Акт інвентаризації матеріальних цінностей від 05.11,1996 р., інвентаризаційний опис (звірювальна відомість) від 14.11.2000 р. були відправлені Держкомрезерву (додаток № 1 до відзиву ХК “АвтоКрАЗ”№31/18-84 від 14.11.2005 р.)
Відповідно до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2003 року № 1561 - 12, документи, що мають гриф обмеження доступу, формуються у справи, яким присвоюється інвентарний номер. Лист Мінпомполітики від 30.04.1999 року № М. - 666т “Про прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.1999 року № 674-18”(має гриф обмеження доступу “таємно”) знаходиться у справі, яка має інвентарний номер 1408. Держкомрезерву було відомо про наявність вищевказаного листа та про його зміст, оскільки головний спеціаліст Харківського КРВ Державного Комітету України з державного матеріального резерву Морозова Людмила Сергіївна на виконання завдання Заступника Голови Державного Комітету України з державного матеріального резерву В.І. Селецького по проведенню планової контрольної перевірки стану роботи з матеріальними цінностями мобрезерву була ознайомлена зі справою за інвентарним номером 1408, яка містить лист Мінпомполітики від 30.04.1999 року № М. - 666т “Про прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.1999 року № 674-18”. Факт ознайомлення зі справою за інвентарним номером 1408 підтверджується довідкою від 21.10.2002 р.
При цьому апеляційна інстанція правомірно не прийняла до уваги лист Мінпромполітики від 30.04.1999 року № М. -666т “Про прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.1999 року № 674-18”, у зв’язку з тим, що її зміст був відомий Держкомрезерву, оскільки в преамбулі договору №135 від 22.06.1999 р., який був укладений між Держкомрезервом та ДП “АвтоКрАЗ”є посилання на вказану постанову.
Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не можуть бути підставою для скасування постанови міжобласного апеляційного господарського суду і задоволення вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Враховуючи викладене, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу господарського суду Полтавської області, прийшов до правильного висновку, що заява про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.03.2006 у справі № 14/394 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді С.Самусенко
М.Черкащенко