Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 286/1760/19

провадження № 61-10267св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Орган опіки та піклування Овруцької районної державної адміністрації,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Ющенка Віктора Володимировича в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 лютого 2020 року у складі судді Скітневської О. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2020 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Орган опіки та піклування Овруцької районної державної адміністрації (далі - Овруцької РДА) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 має п`ятеро дітей, однак із відповідачем виховували трьох, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Овруцький районний суд Житомирської області рішенням від 26 березня 2015 року у справі № 286/8024/14-ц відібрав від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 без позбавлення їх батьківських прав.

Дитина тривалий час проживала у дитячому будинку сімейного типу Коберник та Круглова у Житомирському районі.

Відповідно до рішення Апеляційного суду Житомирської області у квітні 2018 року доньку ОСОБА_3 повернуто біологічним батькам та передано в родину відповідачів.

Згідно з розпорядженням голови Овруцької РДА від 12 квітня 2019 дитина втратила статус дитини позбавленої батьківського піклування.

Зазначав, що 27 травня 2019 року до чергової частини Овруцького відділу поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - Овруцький ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області) зі служби «102» надійшло повідомлення про те, що неповнолітній ОСОБА_6 гостював у біологічної матері вдома у с. Листвин Овруцького району Житомирської області та випадково дізнався, що рік тому вітчим, ОСОБА_2 , з матір`ю, ОСОБА_1 , вбили його сестру, ОСОБА_3 , а саме: штовхнули дитину, яка вдарилась головою в ліжко, від чого наступила смерть, надалі тіло спалили в печі, кістки викинули у річку.

Відповідачі підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 115 КК України, на підставі чого ухвалами Корольовського районного суду м. Житомир від 29 та 30 травня 2019 року до них застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Рішенням виконкому Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 42, малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відібрано від батьків та з метою проведення медичних та діагностичних обстежень госпіталізовано до дитячого відділення районної лікарні с. Словечне Овруцького району Житомирської області.

Малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 30 травня 2019 року поставлені на первинний облік служби у справах дітей Овруцької райдержадміністрації Житомирської області як діти, що позбавлені батьківського піклування, надано їм статус «Діти, позбавлені батьківського піклування».

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, Орган опіки та піклування Овруцької РДА просив суд:

- позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти на дітей, до досягнення ними повноліття, починаючи з дня подання заяви до суду у розмірі 1/2 всіх видів заробітку, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Овруцький районний суд Житомирської області рішенням від 27 лютого 2020 року позов задовольнив частково.

Позбавив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 батьківських прав щодо їх малолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 їх заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, кожній дитині щомісячно, починаючи з 03 червня 2019 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Вирішив питання судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог, належними доказами, які свідчать про те, що відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей. Вважав, що інтересам дітей відповідатиме позбавлення батьківських прав відповідачів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду.

Розпорядженням голови Житомирського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року № 1, відповідно до частини четвертої статті 31 ЦПК України, справу передано на розгляд до Вінницького апеляційного суду (т. 1 а. с. 253).

Вінницький апеляційний суд постановою від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 лютого 2020року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що рішення місцевого суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, яка подана у липні 2020 року до Верховного Суду, адвокат Ющенко В. В. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посилаючись неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанції, справу направити на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу адвокат Ющенко В. В. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мотивував тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Зазначив, що суди попередніх інстанцій, на його думку, не врахували висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 404/6381/16-ц про те, що виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтуванням ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, не спілкуються з дитиною, не надають дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання освіти.

Зазначені фактори, як кожен так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Тримання відповідача під вартою (у кримінальному провадженні),на час розгляду справи свідчить про існування об`єктивних перешкод для реалізації його батьківських обов`язків та спричиняє неналежне піклування про дітей з підстав, що не залежать від нього.

Вважає, що позивач не надав докази відповідно до статті 164 СК України на підтвердження заявлених позовних вимог усупереч висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладеного у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.

Суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання щодо участі представника відповідачів адвоката Ющенка В. В. та ОСОБА_2 у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У зв`язку із несправністю системи відеоконференцзв`язку у день прийняття постанови за результатами апеляційного перегляду адвокат Ющенко В. В. та Макарчук П. М. не брали участь у судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо розгляду справи за участю адвоката Ющенка В. В.

За таких обставин, вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі представника відповідачів та ОСОБА_2 .

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у 2018 році доньку ОСОБА_3 за рішенням суду повернуто відповідачам.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (т. 1 а. с. 19-20).

З акту обстеження сім`ї від 25 січня 2019 року слідує, що вона складається із п`яти осіб, а саме: відповідачі та їх неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , однак членам комісії не вдалося можливим обстежити умови проживання дітей за адресою: с. Листвин Овруцького району, оскільки мати ОСОБА_1 відмовлялась впускати їх в будинок (т.1 а. с.5).

Із звернення голови Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області до начальника Овруцького ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, від 15 лютого 2019 року вих. № 136, вбачається, що 12 лютого 2019 року відповідачі дозволили комісії зайти до будинку, про те доньку ОСОБА_9 відмовилися показати. У зв`язку з цим сільський голова просив начальника місцевої поліції звернутися до суду з метою отримання рішення щодо проникнення до житла ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою з`ясування наявності чи відсутності загрози життю та здоров`ю дитини (т. 1 а. с. 16).

Тимчасово виконуючий обов`язки начальника Овруцького ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області 28 травня 2019 року за № 5910/211/01-2019 повідомив голову Овруцької РДА про те, що 27 травня 2019 року до чергової частини зі служби «102» надійшло повідомлення заступника директора ліцею легкої промисловості ОСОБА_8 про злочин.

У письмових поясненнях про відсутність на навчанні учень ОСОБА_6 зазначив, що перебуваючи у біологічної матері в с. Листвин Овруцького району Житомирської області дізнався, що рік тому вітчим з матір`ю ОСОБА_1 вбили його сестру, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: штовхнули дитину, яка вдарилась головою в ліжко, від чого наступила смерть, в подальшому тіло спалили в печі, кістки викинули у річку.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають разом на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 має п`ятеро дітей, але разом з ОСОБА_2 виховують лише трьох.

У іншої справі попереднім рішенням Черняхівський районний суд Житомирської області позбавив ОСОБА_1 батьківських прав щодо двох старших дітей: ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ..

У жовтні 2014 року надійшло повідомлення від заступника головного лікаря Овруцької центральної районної лікарні про загрозу життю та здоров`ю малолітній ОСОБА_3

Овруцький районний суд Житомирської області рішенням від 26 березня 2015 року відібрав у відповідачів без позбавлення батьківських прав доньку - ОСОБА_3 .

У травні 2015 року рішенням № 221 виконавчий комітет Житомирської міської ради влаштовав ОСОБА_3 до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_10 .

Рішенням від 22 червня 2016 року Овруцький районний суд Житомирської області відмовив у позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо їх доньки ОСОБА_9 , також відмовив у поверненні дитини рідним батькам.

У квітні 2018 року ОСОБА_3 повернуто біологічним батькам.

У 2018-2019 роках з метою інспектування умов проживання дітей працівники Овруцького ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області разом зі службою у справах дітей Овруцької РДА п`ять разів відвідали сім`ю ОСОБА_12 в с. Листвин, проте останні їх до будинку не впускали, дитину не показували, мотивуючи тим, що представники дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_10 можуть її викрасти.

Слідчим відділенням Овруцького ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області за повідомленням ОСОБА_8 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019060250000302 за частиною другою статті 115 КК України (т.1 а. с. 13, 14).

Голова Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області повідомив службу у справах дітей Овруцької РДА про те, що в с. Листвин діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишились без догляду батьків та в зв`язку з загрозою життю і здоров`ю дітей прийнято рішення про влаштування їх в дитяче відділення районної лікарні с. Словечне (т. 1 а. с.10).

На підставі наказу служба у справах дітей Овруцької РДА від 30 травня 2019 року № 54 поставила ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на первинний облік дітей, позбавлених батьківського піклування (т. 1 а. с. 12).

Розпорядженням від 31 травня 2019 року № 61 голова Овруцької РДА надав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 статус дітей, позбавлених батьківського піклування (т. 1 а. с. 4).

Корольовський районний суд м. Житомир ухвалами від 29 та 30 травня 2019 року застосував до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 115 КК України (т.1 а. с. 11, 15).

Ухвалою від 19 березня 2020 року Коростенський міськрайонний суду Житомирської області змінив ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання її матері у АДРЕСА_2 .

Згідно з характеристикою виданою головою Словечанської сільської ради від 31 травня 2019 року ОСОБА_1 за період проживання в с. Листвин зарекомендувала себе різносторонньо. Останнім часом вела замкнений спосіб життя, з сусідами в стосунки не вступала, дитину соціальним працівникам не показувала, мотивуючим тим, що в неї хочуть вкрасти дитину. Скарг від сусідів на неї не надходило (т 1 а. с. 21).

Відповідно до характеристики виданої головою Словечанської сільської ради від 31 травня 2019 року ОСОБА_2 за період проживання в с. Листвин зарекомендував себе різносторонньо. Останнім часом вів замкнений спосіб життя, з сусідами в стосунки не вступав, дитину соціальним працівникам не показував, мотивуючим тим, що в нього хочуть вкрасти дитину. На час затримання був в нетверезому стані. Ніде не працює. Скарг від сусідів на нього не надходило (т 1 а. с. 22).

У липні 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проведено медичне обстеження стану здоров`я, фізичний та розумового розвитку дитини

За результатами обстеження у ОСОБА_4 встановлено розлади психологічного розвитку, пупкову грижу (т.1 а. с. 113), а у ОСОБА_5 - ураження головного мозку неуточненої етіології, інші розлади психологічного розвитку та пупкову грижу (т.1 а. с. 114).

Орган опіки і піклування Овруцької РДА 04 червня 2019 року № 02-18/799 склав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо їх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 55-56).

З 02 липня 2019 року і по теперішній час ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходяться на повному державному утриманні та вихованні в Комунальному закладі «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків», що підтверджується копіями довідок (т.1 а. с. 57).

Єдиним джерелом існування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є щомісячні соціальні виплати, як допомога малозабезпеченим сім`ям та допомога дітям з інвалідністю, що підтверджується довідками управління праці та соціального захисту населення (т.1 а. с. 24-25).

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено відсутність Овруцького районного суду Житомирської області в мережі інтернет, зокрема у програмному забезпеченні «Трукомф» та відсутність реєстрації у програмному забезпеченні «Трукомф» Державної установи «Житомирська УВП № 8».

Також складено Акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суди попередніх інстанції застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 та пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фундаментальними засадами цивільного судочинства є, зокрема, принципи диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).

Положеннями статей 13, 43 ЦПК України передбачено право учасника справи розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд. Зокрема, у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України зазначено про право особи брати участь у судових засіданнях.

У другому абзаці частини першої статті 366 ЦПК України зазначено, що про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди.

Проте там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У пункті 40 рішення у справі «Абрамов проти України» від 18 грудня 2018 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року, пункт 77, та зазначені у ньому справи).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

З огляду на частини першу та другу статті 212 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідачів і відповідача ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції виходив з того, що складено акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку, а відповідно вимог статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза приміщенням суду, переривання зв`язку, тощо, несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки воно не відповідає духу і нормам права.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Із справи відомо, що для реалізації свого права на безпосередню участь у розгляді справи адвокатом Ющенко В.В. у свої, та інтересах відповідача ОСОБА_2 подано клопотання про участь у справі у режимі відеоконференції .

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 01 червня 2020 року задовольнив клопотання адвоката Ющенка В. В. в інтересах ОСОБА_2 про проведення судового засідання 09 червня 2020 року в режимі відеоконференції (т. 2 а. с. 47).

Доручив Овруцькому районному суду Житомирської області забезпечити участь адвоката Ющенка В. В. в інтересах ОСОБА_2 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Вінницьким апеляційним судом у залі судових засідань № 4.

Доручив Державній установі «Житомирської УВД № 8» забезпечити участь ОСОБА_2 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Вінницьким апеляційним судом у залі судових засідань № 4.

Актом Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2020 року підтверджено несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку 09 червня 2020 року під час розгляду справи № 286/1760/19 (т. 2 а. с. 64).

Із протоколу судового засідання від 09 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 була присутня під час розгляду справи, суд з`ясовував думку щодо можливості розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

ОСОБА_1 заперечувала проти розгляду справи у відсутність адвоката Ющенка В. В. та Макарчука П. М.

Наявність адвоката Ющенка В. В. та Макарчука П. М. у визначеному місці проведення судового засідання у режимі відеоконференції не давала підстав для висновку про їх неявку у судове засідання у розумінні статті 372 ЦПК України.

Проте, суд апеляційної інстанції ухвалив розглядати справу за їх відсутності (т. 2 а. с. 65-66).

По-перше, частиною п`ятою статті 212 ЦПК України (у редакції, що діяла на час розгляду справи), передбачено, що ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Системний аналіз зазначеної норми свідчить, що із технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду та переривання зв`язку не випливає можливість обмеження сторони у доступі до суду, позбавлення учасника справи права на особисту участь у судовому засіданні та не дає підстав для розгляду справи у його відсутність.

По-друге, відповідач ОСОБА_13 та представник ОСОБА_14 прибули для участі у системи відеоконференцзв`язку не із своїх власних засобів, а державних - Овруцького районного суду Житомирської області та Державної установи «Житомирська УВД № 8», тому позитивний обов`язок з`ясувати технічну можливість відеоконференції та забезпечення функціонування засобів у даному випадку покладений на державу.

На підставі статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За наявності волевиявлення учасників справи на особисту участь у справі та технічну неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції у визначені день і час, суду слід відкласти розгляд справи на іншу дату та з`ясувати технічну можливість проведення судового розгляду у цьому режимі у інший день або з`ясувати із сторонами можливість іншої форми їх участі у розгляді справи для запобігання порушенню їх права на особисту участь у розгляді справи.

По-трете, з огляду на частину першу статті 212 ЦПК України, обов`язковою умовою розгляду справи у режимі відеоконференції є наявність у суді такої технічної можливості, про яку зазначається в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Задоволення клопотання і призначення судового засідання на 9 червня 2020 року без достеменного з`ясування технічної можливості відеоконференції, наявності і можливості реєстрації Овруцького районного суду Житомирської області та Державної установи «Житомирська УВД № 8» у програмному забезпеченні «Трукомф» та подальший судовий розгляд за відсутності відповідача та представника не можна вважати належним повідомленням про час і місце розгляду справи у режимі відеоконференції у розумінні забезпечення доступу до суду.

Заявлені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є обґрунтованими.

Постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з процесуальних підстав, тому доводи касаційної скарги по суті справи не перевіряються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є обґрунтованими, а постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати та справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

При новому судовому розгляді суду апеляційної інстанції слід перевірити відповідність заявлених підстав позбавлення батьківських прав вимогам чинного законодавства при суворому забезпеченні процесуальних прав учасників справи, зокрема на доступ до суду.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвокатаЮщенка Віктора Володимировича в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2020 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук