30.05.2022

Єдиний унікальний номер 205/2913/22

Провадження № 2/205/2031/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2022 рік                                                                м.Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м.Дніпропетровська Бізяєва Н.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем зареєстрований 28.07.2012 року міським відділом ДРАЦС реєстраційної служби маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №331.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що даний позов не може бути прийнятий до провадження та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України,  кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вимоги до позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, встановлено статтями 175, 177 ЦПК України.

Так, відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Проте, позовна заява не містить відомостей про конкретне місце проживання чи перебування відповідача, а лише містить посилання: мешкає Королівство Марокко.

Статтею 497 ЦПК України зазначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

З доданого до матеріалів позовної заяви свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 вбачається, що відповідач є іноземцем і громадянином Королівства Марокко, а відтак провадження у справі повинно здійснюватися з дотриманням положення Розділу ХІІ, що передбачає направлення судового доручення про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.130 ЦПК України, особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких у порядку, встановленому ст.502 ЦПК України.

Провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано розділом ХI ЦПК України, а також Законом України «Про міжнародне приватне право», Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Відповідно до ч.3 ст.499 ЦПК України, судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

«Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень», затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 року №1092/5/54, із змінами (далі - Інструкція), передбачено, що у разі, якщо при розгляді цивільної справи у суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном (п.2.1. р.ІІ).

Відповідно до п.п.2.1.1. р.ІІ Інструкції, д оручення складається судом України, який розглядає цивільну справу, і повинно містити інформацію та документи, передбачені міжнародним договором України. Доручення адресується компетентному суду запитуваної держави.

Пунктом 2.1.1. р.ІІ Інструкції визначено, у тому числі, якщо міжнародним договором України не передбачено інше, доручення повинно містити: наявні дані про фізичну особу: прізвище, ім`я, по батькові, дата і місце народження, місце проживання, громадянство, місце роботи чи професія або наявні дані про юридичну особу: найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, банківські реквізити. Зазначене також відповідає і вимогам п.4 ч.2 ст.499 ЦПК України в яких визначено, що у судовому дорученні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення.

Стаття 8 «Договору між Україною та Королівством Марокко про правову допомогу у цивільних і комерційних справах, який ратифіковано Законом №856-ІХ від 02.09.2020 року» (далі – Договір), визначає обсяг правової допомоги та відповідно до неї, правова допомога охоплює вручення повідомлень і пересилку судових та позасудових документів, виконання процесуальних дій, таких як опитування свідків або сторін, проведення експертизи або одержання доказів та обмін документами про цивільний стан, а також виконання будь-яких інших процесуальних дій за запитом компетентного органу однієї зі Сторін.

Відповідно до ст.6 Договору, для цілей цього Договору центральними органами Сторін є Міністерство юстиції України та Міністерство юстиції Королівства Марокко. Кожна Сторона інформує іншу Сторону про будь-яку зміну свого центрального органу. Центральні органи надсилають запити про правову допомогу безпосередньо один одному. При цьому не виключається можливість використання дипломатичних каналів.

Відповідно до ст.7 Договору, центральні органи здійснюють на запит один одного обмін інформацією та документами у сфері цивільного і комерційного законодавства.

Частиною 4 статті 14 Договору передбачено, що, якщо адреса, зазначена у запиті, є неповною або неточною, запитувана Сторона вживає всіх необхідних заходів для встановлення адреси відповідної особи. Якщо адреса не може бути встановлена, незважаючи на вжиті заходи, запитувана Сторона інформує про це запитуючу Сторону і повертає запит і документи.

Таким чином, відсутність повної адреси відповідача, який мешкає, як зазначає позивач у Королівстві Марокко, тобто за межами території України, перешкоджає виконанню вимог процесуального Закону щодо належного повідомлення відповідача та вручення останньому копії позовної заяви з додатками, шляхом звернення суду України з відповідним судовим дорученням.

Відповідно до ст.5 Договору, документи, що передаються компетентними органами при застосуванні цього Договору, звільняються від легалізації у будь-якій формі, якщо вони підписані та скріплені печаткою органу, який видав його в рамках своїх повноважень. Вказані документи, видані відповідно до національного законодавства однієї зі Сторін, мають на території іншої Сторони таку ж доказову силу, що і відповідні документи, видані у цій Стороні. У випадку сумніву щодо документів, отриманих відповідно до пункту 1 цієї статті, Центральні органи можуть підтверджувати їх автентичність.

Статтею 11 Договору визначено, що запити і підтвердні документи складаються мовою запитуючої Сторони та супроводжуються перекладом на мову запитуваної Сторони або на французьку мову.

Відповідно до приписів ст.79 Закону України «Про нотаріат» із змінами та положень глави 8 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 із змінами (далі – Порадок), нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус (ст.79 Закону України «Про нотаріат», п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Порядку) .  При цьому, перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію (п.2.2. п.2 глави 8 Порядку).

У такому разі, саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 є громадянином Королівства ОСОБА_3 та як зазначає позивач, проживає на території Королівства Марокко, позивачу ОСОБА_1 , крім того, що слід зазначити конкретне місце проживання відповідача, також слід надати в двох екземплярах належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави, для вручення їх відповідачу за місцем його проживання, що позивачем зроблено не було.

Суд звертає увагу позивача на те, що оформлення документів для їх можливого використання як за кордоном так і на території України є проставлення апостиля, запровадженого Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої приєдналися більше ніж 90 країн (Австрія, Сполучене Королівство Великобританії, Данія, Італія, Іспанія, Ізраїль, Греція, Німеччина, Португалія, Південна Корея, США, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Марокко та інші).

«Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» 1961 року, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22.12.2003 року (далі – Конвенція).

Відповідно до положень статей 2, 3 Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території (ст.2). Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений (ч.1 ст.3).

Відповідно до ч.1 ст.4, ст.5 Конвенції, передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції (ч.1 ст.4). Апостиль проставляється на вимогу  особи,  яка  підписала документ, або будь-якого пред`явника документа. Заповнений належним чином  апостиль засвідчує  справжність підпису,  якість,  в якій виступала особа,  що підписала документ, та,  у  відповідному  випадку,  автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення (ст.5).

Зразок апостиля міститься у Додатку вказаної Конвенції.

Також, як визначено положеннями ч.2 ст.28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Місцем свого проживання позивач зазначає як: АДРЕСА_1 , проте підстав звернення з даною позовною заявою саме до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, позивач не обґрунтовує.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В порушення вимог п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч.1 ст.1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позивачем до матеріалів позову надано роздруківку Дублікату квитанції № 0.0.2422190048.1 від 18.01.2022 року про проведення останньою оплати судового збору в розмірі 992,40 грн., проте судовий збір сплачено на відповідний рахунок Донецького ГУК Приморського району Маріуполь, а ні на відповідний рахунок за місцем звернення позивача з даним позовом, тобто до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, а саме: отримувач коштів: ГУК у Дніпропетровській області/Новокодацький район/22030101; код отримувача: 37988155; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; р/о: UA898999980313111206000004633; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації, підприємства), Ленінський районний суд м.Дніпропетровська код ЄДРПОУ 02891351.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги зі сплати судового збору.

Частиною 3 статті 177 ЦПК України визначено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Проте, позивач не зазначає про наявність в неї будь-яких пільг зі сплати судового збору, не заявляє клопотань про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору та відповідних доказів обґрунтувань.

Таким, чином, позивачу також необхідно сплатити судовий збір в розмірі 992,40 грн. на вказаний вище рахунок, надавши підтвердження його сплати, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи зазначене, приходжу висновку про необхідність залишення без руху даної позовної заяви з наданням позивачу строку для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дня отримання копії даної ухвали.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-260, 353 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків визначених в ухвалі.

Роз`яснити, що в разі якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя:                                        Н.О.Бізяєва

.