ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/3264/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючий, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 (колегія суддів: Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Шапран В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 (суддя Котков О.В.)

за позовом Національного банку України

до: 1. Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання недійсним правочину

за участю:

позивача: Клименко О.В. (адвокат)

відповідача-2: Безпалюк Н.В. (адвокат)

третьої особи: Сидоренко Ю.А. (самопредставництво),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Національний банк України (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" № 12 від 12.02.2015 про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №8/33/13-KLMV від 21.01.2013.

1.2. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що зарахування за спірною заявою відбулось неоднорідних вимог (різні валюти зобов`язань), а також тим, що майнові права за Кредитним договором №8/33/13-KLMV від 21.01.2013 перебувають у заставі Національного банку України відповідно до договору застави №12/ЗМП/2 від 26.03.2014, отже, порушуються права останнього як заставодержателя за договором застави, оскільки відбулась втрата предмета застави.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, позов задоволено повністю.

2.2. Мотивуючи свої рішення, суди послались на те, що ТОВ "Соларенерго" має зобов`язання перед ПАТ "Златобанк" за кредитним договором №8/33/13-KLMV від 21.01.2013; ТОВ "Соларенерго" за договорами відступлення права вимоги набуло право вимоги до ПАТ "Златобанк" за грошовими зобов`язаннями; оскільки зобов`язання за договорами відступлення права вимоги і кредитним договором підлягають виконанню у різних валютах, такі вимоги не можна вважати однорідними; спірне зарахування відбулось без згоди заставодержателя - позивача, що порушує його права; щодо пропущення позивачем позовної давності суди вказали, що позивач довідався про існування оспорюваного правочину 15.08.2017 з листа ПАТ "Златобанк" від 11.08.2017, тому позовну давність не пропустив.

3. Короткий зміст касаційної скарги, заяви, клопотання учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Соларенерго" просить скасувати прийняті у справі рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

3.2. На обґрунтування своїх вимог відповідач-2 посилається на те, що судами неправильно було застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права без врахування висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц та від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15 та Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17 від 17.11.2021 у справі №501/2410/18, від 17.11.2021 у справі №910/11193/2, а також у постановах від 08.09.2021 у справі №369/7772/15-ц та від 23.10.2021 у справі №127/17427/20, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18 (п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) та на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (п.4 ч.2 ст.287 ГПК України).

3.3. 28.12.2021 відповідачем-2 подано доповнення до касаційної скарги, які суд касаційної інстанції приймає до розгляду, оскільки такі доповнення подані з дотриманням вимог статті 298 ГПК України.

3.4. Національний банк України та ПАТ "Златобанк" подали відзиви на касаційну скаргу відповідача-2, в яких вони просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення як законні та обґрунтовані - без змін.

3.5. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав (08.02.2022) пояснення на касаційну скаргу "Соларенерго", яке за своєю суттю є відзивом на касаційну скаргу, з пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 29.12.2021, для подання відзивів (до 17.01.2022).

3.6. Частиною 1 статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

3.7. Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.8. Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

3.9. Отже, поза межами вказаного строку право на подачу відзиву відсутнє.

3.10. На підставі викладеного, відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суд залишає без розгляду.

3.11. У письмовому клопотанні представника відповідача-1 про відкладення розгляду касаційної скарги на дату після 05.07.2022 колегією суддів під час судового розгляду 25.05.2022 із здійсненням повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог статті 222 ГПК України було відмовлено не виходячи до нарадчої кімнати згідно із положеннями частини 4 статті 233 ГПК України із зазначенням мотивів такої відмови.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

4.2. Як встановлено судами, 21.01.2013 між ПАТ "Златобанк" (кредитодавець) та ТОВ "Соларенерго" позичальник) укладено кредитний договір №8/33/13-KLMV (далі - Кредитний договір).

4.3. Відповідно до п.1.1 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

4.4. Згідно з п.1.2 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у наступних валютах: у гривні та доларах США у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Базовою валютою є гривня. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній в кредитному договорі, відповідно до письмової заяви позичальника. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією. Грошові кошти за кредитною лінією надаються банком за заявками позичальника після їх акцепту банком. Заявка складається за формою, затвердженою банком, в 2-х примірниках. Зобов`язання банка по кредитуванню в рамках даного кредитного договору визначаються сумою акцептованої ним заявки та виникають в момент акцепту заявки. При наданні позичальнику кредитних коштів за акцептованою заявкою в обсязі, зазначеному в заявці, така заявка вважається виконаною, а зобов`язання банка дотриманими. При досягненні позичальником максимального ліміту заборгованості нові заявки банком не розглядаються до часткового або повного повернення кредитних коштів. Після часткового/повного повернення кредиту позичальник може надавати в банк нові заявки в межах чинного максимального ліміту заборгованості.

4.5. Як передбачено п.1.3 Кредитного договору, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 110 000 000,00 грн. Максимальний ліміт заборгованості на день надання кредиту в разі надання його траншами розраховується в базовій валюті шляхом складання сум виданих траншів в кожній з валют цього кредитного договору, помножених на офіційний курс гривні до валюти наданих траншів, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу, та поділених на курс гривні до базової валюти, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу.

4.6. За п.1.4 Кредитного договору строк дії максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією складає 6 місяців. Кінцева дата повернення кредиту не пізніше 19.07.2013 включно.

4.7. Додатковими договорами до кредитного договору було внесено зміни, зокрема строк користування кредитом було продовжено до 27.07.2015.

4.8. 05.03.2014 між Національним банком України та АТ "Златобанк" було укладено Кредитний договір №12.

4.9. 26.03.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та ПАТ "Златобанк" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав №12/ЗМП/2 (далі - Договір застави).

4.10. Відповідно до п.1.1 Договору застави предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, перелік яких наведений у додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (надалі всі зазначені вище кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - кредитні договори).

4.11. Як передбачено п.1.3 Договору застави надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору, а також усіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, що наведені у цьому договорі.

4.12. Згідно з додатком №1 до договору застави у забезпечення надано, зокрема, майнові права за Кредитним договором №8/33/13-KLMV від 21.01.2013, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Соларенерго".

4.13. 11.08.2017 ПАТ "Златобанк" листом № 2323 повідомило Національний банк України про наступне.

4.14. 12.02.2015 між ПАТ "Златобанк" (боржник), ТОВ "Соларенерго" (новий кредитор) та ТОВ "Агрофірма сошників плюс" (первісний кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №100 (далі - Договір про відступлення-1).

4.15. Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору про відступлення-1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває належне первісному кредиторові право вимоги у боржника грошових коштів на загальну суму, що складає еквівалент 6 465 236,70 доларів США, в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав. За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного та реального виконання обов`язку з повернення залишку коштів в розмірі, що складає еквівалент 6 465 236,70 доларів США.

4.16. Згідно з п.1.4 Договору про відступлення-1 право вимоги засновано на правочинах, укладених між первісним кредитором та боржником, а також на договорах відступлення прав вимоги, укладених первісним кредитором з клієнтами боржника згідно переліку, що додається до даного договору.

4.17. Як передбачено п.1.7 Договору про відступлення-1, підписанням цього договору ПАТ "Златобанк" підтверджує факт належного повідомлення про відступлення прав вимоги, визнає відступлення прав грошової вимоги в розмірі, зазначеному в пункті 1.3 цього договору, та зобов`язується виконувати свої обов`язки за правочинами на користь нового кредитора. Одночасно з передачею прав вимоги новому кредитору припиняються зобов`язання боржника по відношенню до первісного кредитора.

4.18. 12.02.2015 між ПАТ "Златобанк" (боржник), ТОВ "Соларенерго" (новий кредитор) та ТОВ "Будинок Краусса" (первісний кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення-2).

4.19. Відповідно до Договору про відступлення-2 банк має зобов`язання з повернення грошових коштів згідно з договорами, що зазначені нижче на загальну суму 2 528 869,61 доларів США, 82 762 615,83 грн (що є еквівалентом 3 271 365,92 доларів США), 158 245,45 євро (що є еквівалентом 178 769,88 доларів США), 217 516,90 російських рублів (що є еквівалентом 3 323,60 доларів США):

- договір банківського рахунку № 8380-ЮР від 16.10.2014, укладений між ПАТ "Златобанк" та ПрАТ "Бахмутский аграрний союз";

- договір банківського рахунку № 2477-ЮР від 19.08.2011, укладений між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Регіон";

- договір банківського рахунку фізичної особи від 20.03.2014, укладений між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_1 ;

- договір про відкриття поточного рахунку та надання і використання платіжної картки від 18.03.201, укладений між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_1 ;

- договір банківського рахунку фізичної особи від 20.03.2014, укладений між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_2 ;

- угода про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076689, яка укладена між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_3 ;

- договір про відкриття поточного рахунку та надання і використання платіжної картки від 03.09.2013, укладений між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_3 ;

- угода про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №079123 від 19.01.2015, яка укладена між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_3 ;

- договір банківського вкладу №062703 "Класичний плюс" в іноземній валюті від 06.06.2014, укладений між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_3 ;

- договір банківського вкладу №060929 "Весняний" в іноземній валюті від 07.05.2014, укладений між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_3 ;

- угода про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №077401 від 17.12.2014, яка укладена між банком та ОСОБА_3 ;

- договір банківського рахунку №7587-ЮР від 26.02.2014, укладений між ПАТ "Златобанк" та ПрАТ "Аквасервіс";

- договір банківського рахунку №5432-ЮР від 04.02.2013, укладений між ПАТ "Златобанк" та ТОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість".

4.20. Відповідно до Договору про відступлення-2 права вимоги до ПАТ "Златобанк" за вищезазначеними договорами на загальну суму, еквівалентну 5 982 329,01 доларів США, були передані/відступлені відповідними особами-кредиторами (клієнтами, вкладниками) банку на користь ТОВ "Будинок Краусса" за наступними договорами: договір № 1 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 2 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 3 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 5 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 6 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 7 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 8 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015; договір № 9 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015; договір № 10 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015; договір № 11 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015; договір № 12 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015; договір № 13 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015.

4.21. Згідно з п.1.5 Договору про відступлення-2 підписанням цього договору банк підтверджує факт належного повідомлення про відступлення прав вимоги, визнає відступлення прав грошової вимоги в розмірах, зазначених в абзаці (А) в преамбулі цього договору, та зобов`язується виконувати свої обов`язки за договорами банківського рахунку на користь нового кредитора. Одночасно з передачею прав вимоги новому кредитору припиняються зобов`язання боржника по відношенню до первісного кредитора.

4.22. 12.02.2015 між ПАТ "Златобанк" (боржник), ТОВ "Соларенерго" (новий кредитор) та Національним університетом "Львівська політехніка" (первісний кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 102 (далі - Договір про відступлення-3).

4.23. Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору про відступлення-3 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває належне первісному кредиторові право вимоги у боржника грошових коштів на загальну суму, що складає еквівалент 1 805 038,47 доларів США, в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав. За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного та реального виконання обов`язку з повернення залишку коштів в розмірі, що складає еквівалент 1 805 038,47 доларів США.

4.24. Згідно з п.1.4 Договору про відступлення-3 право вимоги засновано на правочинах, укладених між первісним кредитором та боржником, а також на договорах відступлення прав вимоги, укладених первісним кредитором з клієнтами боржника, згідно переліку, що додається до даного договору.

4.25. Як передбачено п.1.7 Договору про відступлення-3, підписанням цього договору ПАТ "Златобанк" підтверджує факт належного повідомлення про відступлення прав вимоги, визнає відступлення прав грошової вимоги в розмірі, зазначеному в пункті 1.3 цього договору, та зобов`язується виконувати свої обов`язки за правочинами на користь нового кредитора. Одночасно з передачею прав вимоги новому кредитору припиняються зобов`язання боржника по відношенню до первісного кредитора.

4.26. На підставі вказаних вище договорів про відступлення права вимоги ТОВ "Соларенерго" набуло права вимоги до ПАТ "Златобанк" за грошовими зобов`язаннями на загальну суму 14 252 604,18 доларів США.

4.27. Заявами № 12 та № 12-1 від 12.02.2015 ТОВ "Соларенерго" повідомило ПАТ "Златобанк" про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 8/33/13-KLMV від 21.01.2013.

4.28. Відповідно до заяви №12-1 від 12.02.2015 ТОВ "Соларенерго" на підставі п.1.2 Кредитного договору заявило про дострокове повне погашення поточної заборгованості шляхом зарахування заборгованості відповідача в рахунок погашення своєї заборгованості за Кредитним договором.

4.29. Разом з тим, 11.08.2017 ПАТ "Златобанк" листом № 2323 повідомило Національний банк України, що заборгованість ТОВ "Соларенерго" перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором №8/33/13-KLMV станом на 01.08.2017 становить 500 931 598,56 грн.

4.30. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

4.31. Відповідно до положень статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в редакції чинні на момент вчинення оспорюваного правочину зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ч.1). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч.2).

4.32. Згідно статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у відповідній редакції господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною (ч.1). У разі якщо зобов`язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов`язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов`язання), господарське зобов`язання припиняється виконанням (ч.2). Господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони (ч.3). Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання (ч.4). Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом (ч.5).

4.33. Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

4.34. Відповідно до статі 603 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має право пред`явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора (ч.1). У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред`явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред`явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ч.2).

4.35. Зарахування зустрічних однорідних вимог є особливим способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

4.36. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо). Такий правовий висновок, зокрема, сформовано в пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справи № 914/3217/16.

4.37. Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної практики, що вбачається із постанов Верховного Суду від 22.08.2018 зі справи № 910/21652/17, від 11.09.2018 зі справи № 910/21648/17, від 11.10.2018 зі справи № 910/23246/17, від 15.08.2019 зі справи № 910/21683/17, від 11.09.2019 зі справи № 910/21566/17, від 25.09.2019 зі справи № 910/21645/17, від 01.10.2019 зі справи № 910/12968/17, від 05.11.2019 зі справи № 914/2326/18.

4.38. Скаржник посилається на порушення судами принципу «правової визначеності», оскільки у справі № 910/20978/15 рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2015, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015, Вищого господарського суду України від 15.03.2016 було задоволено позов ТОВ "Соларенерго" і визнано припиненими правовідносини між ТОВ "Соларенерго" та ПАТ "ЗЛАТОБАНК" за Кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV на підставі заяв ТОВ "Соларенерго" №12 та №12-1 від 12.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

4.39. Верховним Судом України постановою від 30.11.2016 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «ЗЛАТОБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» про перегляд Верховним Судом України постанови ВГСУ від 15.03.2016.

4.40. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц звернула увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

4.41. Наразі саме на суди покладено значний обсяг відповідальності за дотримання принципу правової визначеності.

4.42. Крім того, в основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

4.43. Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

4.44. Принцип правової визначеності серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (п.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999 (заява №28342/95). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99), від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України" (заява №41984/98), від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії" (заява №69529/01), від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява №24465/04), від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України" (заява №3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

4.45. Поняття "перегляд" охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У рішенні ЄСПЛ у справі "ЦЕНТР "УКРАСА" проти України" від 25.11.2021 (заява №2836/10) ЄСПЛ дійшов висновку, що судові рішення у провадженні №15/140 фактично нівелювали результати провадження №12/254, що остаточне рішення і призвело до порушення принципу юридичної визначеності (констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції).

4.46. ТОВ "Соларенерго" у суді першої інстанції в своїх поясненнях посилалося на судові рішення у справі № 910/20978/15, які суди попередніх інстанцій не дослідили, не оцінили і не відобразили в оскаржених рішеннях.

4.47. Європейський суд з прав людини, досліджуючи питання права на справедливий суд крізь призму повноти судового рішення, зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), від 27.09.2001 року № 49684/99). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

4.48. Водночас ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення у цій справі зазначеним вимогам не відповідають.

4.49. Стосовно незаконності заяви про зарахування вимог (невідповідності вимогам законодавства та договору) слід зазначити наступне.

4.50. Суди приймаючи рішення зазначили що: «Відповідно до п. 3.4. договору застави заставодавець зобов`язаний: не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов`язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя (п.п. 3.4.2); не вносити надалі змін до кредитних договорів та забезпечувальних договорів без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя. Ці вимоги не стосуються зміни розміру процентних ставок за кредитами, перенесення строку сплати процентів на строк не більше 60 днів, понесення сплати нарахованих процентів та комісій за обслуговування кредитної заборгованості по одноразовому переносу строку в межах одного календарного місяця, зміни валюти кредитування шляхом укладення додаткових угод до кредитних та забезпечувальних договорів (п.п. 3.4.5); не чинити будь-яких дій, що перешкоджатимуть здійсненню заставодержателем передбаченим цим договором прав щодо звернення стягнення чи реалізації майнових прав (п.п. 3.4.8.); не пізніше п`яти робочих днів після підписання цього договору повідомляти боржників, майнових поручителів та/або поручителів за кредитними і забезпечувальними договорами про укладення цього договору шляхом направлення листів з повідомленням про вручення та не пізніше наступного робочого дня після їх відправлення надати повний перелік відправлених листів з зазначенням реквізитів (дати відправлення, вихідного реєстрового номеру, поштового реєстру тощо) та завірені повноважною особою і печаткою заставодавця копії відправлених листів, оригінали поштових реєстрів (п.п. 3.4.12).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов`язана, якщо інше не встановлено договором, вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про заставу» (в редакції чинній на 12.02.2015) при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодавець зобов`язаний: виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права; не здійснювати уступки заставленого права; не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості; вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб; надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.

Згідно зі ст. 51 вказаного Закону у вказаній редакції при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право в разі порушення заставодавцем обов`язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.

За приписами ст.ст. 579, 586 ЦК України предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.51. Натомість заява ТОВ "Соларенерго" № 12 та № 12-1 від 12.02.2015 про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, а саме зарахування, про яке заявила одна зі сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

4.52. При цьому, як вбачається зі встановлених обставин справи, ПАТ "Златобанк" не визнавав таке зарахування і у листі від 11.08.2017 до НБУ вказував, що заборгованість ТОВ "Соларенерго" перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором № 8/33/13-KLMV станом на 01.08.2017 існує і становить 500 931 598,56 грн.

4.53. Отже, немає підстав вважати, що ПАТ "Златобанк" порушив будь-яким чином свої зобов`язання як заставодавець чи вчинив правочин всупереч приписів законодавства, що ставить під сумнів доводи НБУ про незаконність оспорюваного правочину з цих підстав та порушення прав НБУ.

4.54. Товариство з обмеженою відповідальністю «Соларенерго» обґрунтовувало факт обізнаності Національного банку України про існування оспорюваного одностороннього правочину наявністю встановленого особливого режиму контролю за діяльністю Акціонерного товариства «Златобанк» шляхом призначення куратора, який знав про укладений правочин.

4.55. Суд апеляційної інстанції спростовуючи цей довід вказав, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що призначений Національним банком України куратор був дійсно обізнаний про існування оспорюваного одностороннього правочину на дату його пред`явлення до Акціонерного товариства «Златобанк».

4.56. Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

4.57. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач - що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

4.58. Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 487/10132/14-ц.

4.59. Отже, судом апеляційної інстанції не враховано, що позивач мав довести те, що він не міг інформацію про порушення отримати раніше.

4.60. Також суд апеляційної інстанції вказав, що посилання скаржника на існування справи №910/20978/15, як на підставу порушення Національним банком України строків позовної давності, є необгрунтованим, оскільки Національний банк України не був учасником вказаної справи.

4.61. Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник вказує на те, що ним для підтвердження обізнаності позивача про оспорюваний правочин подавались копії заяви Національного банку України про вступ у справу № 910/20978/15, пояснень Національного банку України від 15.03.2016 та листа Національного банку України від 13.05.2015, зі змісту яких, як зазначає скаржник, вбачається, що Національний банк України знав про оспорюваний правочин ще 19.03.2015.

4.62. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові зазначив, що до суду 07.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" надійшли письмові пояснення, до яких було додано: копію заяви Національного банку України про вступ у справу № 910/20978/15 від 15.03.2016, копію пояснень Національного банку України від 15.03.2016, копію листа Національного банку України від 13.05.2015.

4.63. Однак суд апеляційної інстанції зазначених доказів не оцінював.

4.64. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5).

4.65. Статтею 238 ГПК України встановлено, що у мотивувальній частині рішення зазначається: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. (ч. 4).

4.66. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

4.67. Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

4.68. З огляду на викладене за наявності допущених судами порушень вказаних вимог процесуального законодавства рішення та постанова підлягають скасуванню зі скеруванням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.69. За вказаних обставин доводи, викладені у касаційній скарзі щодо незаконності судових рішень підтверджуються, а аргументи відзиву на касаційну скаргу не знайшли свого підтвердження.

4.70. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об`єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

4.71. Судові витрати відповідно до положень статті 129 ГПК України підлягають розподіленню за результатами розгляду спору по суті під час ухвалення судового рішення.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у справі № 910/3264/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич