КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року                м. Кропивницький               Справа № 340/1334/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Науменка В.В.

при секретарі судового засідання Гловацькій М.О.,

за участі:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Поповкіної Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури середній заробіток за час затримки виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі №340/3604/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 за період з 20 лютого 2021 року по 31 січня 2022 року в розмірі 606835,80 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.03.2022, роз`яснено сторонам порядок та строки вчинення процесуальних дій (а.с. 51).

У підготовче засідання 15 березня 2022 року сторони не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, розгляд справи судом відкладено на 03.05.2022.

Ухвалою суду від 28.03.2022 судом продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 57-58).

12.04.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого встановлено, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що позивач не отримувала виконавчі листи щодо поновлення на роботі та не передавала їх на виконання до органів ДВС, не з`являлась особисто до Кіровоградської обласної прокуратури для вирішення зазначеного питання та не писала заяву про її поновлення на роботі, крім цього на даний час працює в іншій організації, а відтак у відповідача не було підстав для її поновлення (а.с. 63-76).

27.04.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач наполягає на задоволенні позову а доводи відповідача, викладені у відзиві, вважає безпідставними.

Відповідач правом надання заперечення не скористався.

У підготовче засідання 03.05.2022 з`явився представник відповідача, позивач не з`явився, відомості про його належне повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання були відсутні, розгляд справи відкладено на 13.05.2022.

У підготовче засідання 13.05.2022 сторони з`явились, у зв`язку з клопотанням представника відповідача про необхідність додаткового часу для надання нових доказів та письмового викладення заявленого клопотання про застосування наслідку пропуску строку звернення до адміністративного суду, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.05.2022.

У підготовчому засіданні 25.05.2022 представником відповідача подано заяву про залишення позову без розгляду, яка обґрунтована тим, що, на думку відповідача, позивачем пропущено встановлений законом місячний строк звернення до адміністративного суду у справах даної категорії, а відтак просив застосувати наслідки такого пропуску, передбачені ч. 3, 4 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Ухвалою суду від 25.05.2022 заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду залишено без задоволення.

За наслідками підготовчого засідання 25.05.2022 підготовче провадження судом закрито, справу призначено до розгляду по суті на 09.06.2022.

У судовому засіданні 09.06.2022 позивач позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Додатково зазначила, що жодного разу з нею не зв`язувались представники Кіровоградської обласної прокуратури щодо її поновлення на роботі, вона не отримувала жодних офіційних листів з цього питання. Не зверталась до органів ДВС, оскільки очікувала на результати апеляційного розгляду справи 340/3604/20. Про те, що існує наказ про її поновлення на роботі, дізналась лише під час судового розгляду даної справи. З таким наказом офіційно не ознайомлювалась. Вважає, що винесення такого наказу у квітні 2022 року безпосередньо пов`язано з ініціюванням нею судового розгляду у цій справі.

Представник відповідача позов не визнала, у його задоволенні просила відмовити з посиланням на позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Зазначила, що у відповідача відсутня вина у тому, що позивач не була поновлена на роботі, а відтак відповідач не може нести відповідальність, передбачену КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також зазначила, що позивачем неправильно вирахувано розмір середнього заробітку та який, за твердженням представника відповідача, є необґрунтовано великим.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач, починаючи з 1994 року працювала в органах прокуратури на різних посадах.

Водночас, 16.07.2020 Четвертою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення №23 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, на підставі якого наказом прокурора Кіровоградської області №233к від 20.08.2020 позивача звільнено з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1   статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 серпня 2020 року (а.с. 13).

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернулась до адміністративного суду з відповідним позовом, та рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі 340/3604/20, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №23 від 16.07.2020 про підсумки проведення співбесід прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Кіровоградської області від 20.08.2020 за № 233к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Кіровоградської області та органів прокуратури з 31.08.2020 року.

Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника   відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області та органів прокуратури Кіровоградської обласної прокуратури з 01 вересня 2020 року.

Стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури   на користь ОСОБА_1   309873 грн. 60 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів).

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 54 227 грн. 88 коп. (з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів) допущено до негайного виконання.

Не зважаючи на те, що рішення допущено до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді, на момент звернення позивача до суду воно відповідачем виконано не було, що сторонами не заперечується.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем допущеного судом до негайного виконання судового рішення у частині поновлення позивача на посаді в органах прокуратури.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин другої-третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про, зокрема, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

На підставі наведеного суд наголошує, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов`язком. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Вказане відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.01.2022 у справі 580/5185/20.

Таким чином, суд не приймає доводи відповідача щодо невжиття позивачем заходів щодо своєчасного виконання судового рішення про поновлення її на посаді.

Також суд зазначає про безпідставність тверджень відповідача про неподання позивачем заяви, яка б свідчила про його бажання та волевиявлення бути поновленим на роботі, оскільки подання подібної заяви вимагається у правовідносинах щодо укладення трудового договору, а не щодо поновлення на посаді на підставі рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

З огляду на встановлені державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Суд зауважує, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі статтею 236 Кодексу законів про працю України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Пунктом 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення до суду позивача з цим позовом рішення суду про поновлення позивача на роботі відповідачем виконано не було, що не заперечується.

Лише у ході судового розгляду даної справи, керівником Кіровоградської обласної прокуратури прийнято наказ №82к від 20.04.2022, яким скасовано наказ прокурора Кіровоградської області від 20.08.2020 №233к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Кіровоградської області та поновлено позивача на зазначеній посаді з 01.09.2020.

Копію зазначеного наказу, що не містить відмітки про ознайомлення з ним у встановленому законом порядку позивача, долучено представником відповідача до матеріалів справи 25.05.2022 під час проведення підготовчого засідання.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічний правовий підхід застосований Верховним Судом у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18.

Суд приходить до висновку, що у даному випадку мала місце затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді у період з 20.02.2021 (наступний день з дня ухвалення рішення суду про поновлення позивача на посаді, яке допущено до негайного виконання) по 20.04.2022 (дата винесення наказу про поновлення позивача на посаді), а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Що стосується розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України, передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 лютого 2022 року у справі 755/12623/19.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), застосовується у випадках: вимушеного прогулу, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (пункт 1 Порядку №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що у випадку стягнення з роботодавця середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, розмір такої заробітної плати визначається шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку працівника на кількість робочих днів вимушеного прогулу. При цьому, розмір середньоденного заробітку обчислюється за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У випадку вимушеного прогулу через незаконне звільнення з роботи, подією, з якою пов`язана виплата середньої заробітної плати, є таке звільнення, а тому середньоденний заробіток, відповідно до положень Порядку №100, обчислюватиметься за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому особу було звільнено з роботи.

Наказом прокурора Кіровоградської області №233 к від 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади та органів прокуратури з 31 серпня 2020 року.

Відтак, для обчислення розміру середньої заробітної плати слід брати середньоденну заробітну плату, розраховану за 2 календарні місяці роботи, що передували даті звільнення, тобто за червень та липень 2020 року.

Згідно довідки Прокуратури Кіровоградської області від 24.09.2020 №8-вн-20, заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи, що передували звільненню, становить 111037,98 грн., а саме: червень   2020 р. – 65750,29грн., липень 2020 року – 45287,69 грн. (а.с. 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78  цього Кодексу.

Водночас, частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.02.2021, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021, у справі 340/3604/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Кіровоградської обласної прокуратури про скасування рішення про неуспішне проходження атестації, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановлені обставини, які мають значення для вирішення справи, що розглядається.

Зокрема, зазначеним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи, що передували звільненню, складає 2582,28 грн.

Оскільки такі висновки встановлені у справі, у якій беруть участь ті самі особи, у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України вони є обов`язковими для адміністративного суду та не підлягають доказуванню у цій справі.

Позивач просила суд стягнути середній заробіток за період з 20.02.2021 по 31.01.2022, надаючи при цьому відповідний розрахунок (а.с. 53).

Враховуючи середньоденну заробітну плата позивача за два останні місяці роботи, що передували звільненню, розмір якої встановлений у справі 340/3604/20 та складає 2582,28 грн., а також кількість робочих днів за період з 20.02.2021 по 31.01.2022, яка становить 235 днів, суд приходить до висновку, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період становить 606835,80 грн. (2582.28 грн.ф Х 235 днів = 606835,80 грн.).

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові по справі №826/6583/14 від 15 лютого 2019 року, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До матеріалів справи додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн. (а.с. 40), які підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку - задовольнити.

Стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури (вул. В. Пермська, 4, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 02910025) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.02.2021 по 31.01.2022 у розмірі 606835,80 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської обласної прокуратури.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2022 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду                                                                       В.В. Науменко