Справа № 466/11017/21 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.

Провадження № 22-ц/811/4374/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року м.Львів

Справа № 466/11017/21

Провадження № 22ц/811/4374/21

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1

розглянув апеляційні скарги Львівської міської ради та ОСОБА_2 , підписану ОСОБА_1 , на ухвалу Шевченківського районного суду Львівської області, постановлену у м. Львові 22 листопада 2021 року у складі судді Федорової О.Ф., за заявою представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Львівської міської ради, з участю третьої особи: ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин, визнання права користування земельною ділянкою та скасування ухвали Львівської міської ради, -

встановив:

18 листопада 2021 року представник ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - ОСОБА_6 звернулася у суд із заявою про забезпечення позову у цій справі. В обґрунтування заяви посилається на те, що заявленими позовними вимогами серед інших є: скасування ухвали Другої сесії восьмого скликання Львівської міської ради №280 від 25 лютого 2021 року, якою надано громадянці ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0782 га на АДРЕСА_1 ; визнання права користування земельною ділянкою площею 0,1 га на цій вулиці, частиною якої є земельна ділянка площею 0,0782 га, кадастровий номер 4610137500:02:006:0352, за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зазначає, що на час звернення до суду із заявою з сайту Львівської міської ради стало відомо про існування погоджувальної записки та проекту ухвали Львівської міської ради «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у АДРЕСА_1 », а також, альтернативної ухвали Львівської міської ради «Про затвердження земельної ділянки у АДРЕСА_1 , яка призначена для продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону)». Заявник вважає що існує реальна загроза передачі у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , або продажу спірної земельної ділянки з аукціону, що в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по даній справі. Тому вважає що є підстави для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони Львівській міській раді, ОСОБА_2 та будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти з земельною ділянкою площею 0,0782 га, кадастровий номер 610137500:02:006:0352, реєстрацію права власності, передачу її у власність, а також продаж або оренду даної земельної ділянки на земельних торгах у формі електронного аукціону. Ухвала Львівської міської ради № 280 від 25 лютого 2021 року свідчить про реальність загрози порушення прав позивачів та ускладнення виконання ймовірного рішення суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2021 року заяву задоволено.

Заборонено Львівській міській раді, ОСОБА_2 , будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти з земельною ділянкою площею 0,0782 га, кадастровий номер 4610137500:02:006:0352, наступні дії: реєстрацію права власності на земельну ділянку, передачу земельної ділянку власність, продаж або оренду земельної ділянки на земельних торгах у формі аукціону.

Ухвалу суду оскаржує Львівська міська рада та ОСОБА_2 .

Львівська міська рада у апеляційній вказує, що суд, не з`ясувавши всіх обставин, передчасно постановив ухвалу про забезпечення позову, при цьому не дослідив, чи такі позивачі дійсно є родичами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , чи передавалися їм у постійне користування чи у власність земельні ділянки, в тому числі і спірна. Також вважає, що суд, приймаючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, впливає на роботу органу місцевого самоврядування в частині вільного волевиявлення територіальної громади щодо прийняття рішень на розпорядження земельною ділянкою, яка є в комунальній власності. Просить скасувати ухвалу про забезпечення позову.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначено, що суд не пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір, неповно з`ясував обсяг позовних вимог та не було враховано прав та інтересів третьої особи. Звертає увагу, що ОСОБА_8 з моменту прийняття ЗК Української РСР у 1990 році та фактичного виникнення такого явища, як приватна власність на земельні ділянки, до її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також її донькою - ОСОБА_9 не було отримано державного акту на право власності на земельну ділянку, або право користування ділянкою, яка є предметом спору, до моменту набрання чинності новим (діючим) ЗК України в редакції 2003 року. Зазначає, що ОСОБА_9 реалізувала своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки із комунальної власності в межах передбачених законом норм площею 0,0376 ЗК України біля будинку АДРЕСА_2 , яку заповіла своїм синам - ОСОБА_4 та ОСОБА_10 . Позивачі не зверталися до Львівської міської ради у передбачений чинним законодавством спосіб з метою отримання земельної ділянки у користування, таким чином передчасно говорити про порушення їх прав зі сторони відповідача чи ОСОБА_2 . Просить скасувати ухвалу та скасувати заборону, встановлену ухвалою про забезпечення позову.

18 січня 2022 року представник позивачів ОСОБА_6 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому вказує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо забезпечення позову. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг; колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що існує реальна загроза передачі у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , або будь-кому іншому у разі продажу спірної земельної ділянки з аукціону, що може унеможливити реальне виконання судового рішення у випадку задоволення позову, що, у свою чергу, призведе до порушення тих прав позивачів, про які вони заявляють у позові, а саме: право на користування спірною земельною ділянкою, виникає необхідність встановлення заборони вчиняти з земельною ділянкою площею 0,0782 га, кадастровий номер 4610137500:02:006:0352, дії по реєстрації права власності на таку земельну ділянку, передачу її у власність, в оренду, а також, продаж на земельних торгах, у тому числі, але не виключно, у формі електронного аукціону.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із п. 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, та необхідність у цьому; по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не провів оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, а також залишив поза увагою, що таке забезпечення позову є фактично втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції не враховано, що заборона вчиняти дії щодо земельної ділянки, порушує права третьої особи - ОСОБА_2 , оскільки 25 лютого 2021 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №280 «Про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 )», якою вирішено надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0782 га на АДРЕСА_1 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови. ОСОБА_2 не є відповідачем у справі.

Таким чином, забезпечення позову шляхом заборони Львівській міській раді та іншим суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти з земельної ділянкою площею 0,0782 га, кадастровий номер 4610137500:02:006:0352, реєстрацію права власності на земельну ділянку, передачу такої у власність, продаж або оренду даної ділянки на земельних торгах у формі електронного аукціону є втручанням у здійснення Львівською міською радою своїх дискреційних повноважень у земельних правовідносинах, а також у права третьої особи ( ОСОБА_2 ), яка не є стороною у справі.

На підставі встановленого, колегія суддів вважає, щовисновок суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову у цій справі у описаному вище виді є помилковим та суперечить вимогам закону. Томуоскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись: ст. ст. 149, 150, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , підписану ОСОБА_1 , - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 10 червня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про забезпечення позову у виді заборони Львівській міській раді, ОСОБА_2 та будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти з земельною ділянкою площею 0,0782 га (кадастровий номер 4610137500:02:006:0352) наступні дії: реєстрацію права власності на земельну ділянку; передачу земельної ділянки власність; продаж або оренду земельної ділянки на земельних торгах у формі електронного аукціону.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 13 червня 2022 року.

Головуючий______________________Т. І. Приколота

Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________Р.В. Савуляк