СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2022 року Справа № 480/3126/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3126/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ) щодо зменшення основного розміру його пенсії за вислугу років з 86 % до 70 % та обмеження пенсії максимальним розміром при її перерахунку з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 28.07.2021 № 11/49417/3322, виданої Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019;

- зобов`язати ГУ ПФУ здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років, виходячи з 86 % відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 28.07.2021 № 11/49417/3322, виданої Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019, без обмеження її максимальним розміром, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є військовим пенсіонером Міністерства Оборони України, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 у справі № 480/120/19 визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії за вислугу років з 86% до 70% грошового забезпечення. Зобов`язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум з 01.01.2018.

На підставі рішення Верховного суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19 позивачу Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки видано нову довідку від 28.07.2021 № 11/49417/3322 для перерахунку основного розміру пенсії, однак відповідачем було відмовлено у такому перерахунку у зв`язку з чим він звернувся до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі № 480/8467/21, крім іншого, зобов`язано ГУ ПФУ здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення виданої Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 28.07.2021 №11/49417/3322, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідачем здійснено перерахунок пенсії, однак відсотковий розмір зменшено з 86 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення та обмежено максимальний розмір пенсії десятьма мінімальними прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність.

На звернення позивача ГУ ПФУ в Сумській області листом від 13.01.2022 повідомило про відмову у перерахунку пенсії позивачу з врахуванням 86 % грошового забезпечення та зазначило, що оскільки за результатами проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення суду її розмір перевищив максимальний відповідачем було застосовано відповідні норми законодавства.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 03.05.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, тому у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання ГУ ПФУ в Сумській області відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач є військовим пенсіонером Міністерства Оборони України, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 у справі № 480/120/19 визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії за вислугу років з 86% до 70% грошового забезпечення. Зобов`язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум з 01.01.2018.

Відповідно до рішення Верховного суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19 позивачу Сумським ОВК видано нову довідку від 28.07.2021 № 11/49417/3322 для перерахунку основного розміру пенсії, однак відповідачем було відмовлено у зазначеному перерахунку у зв`язку з чим звернувся до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі № 480/8467/21, крім іншого, зобов`язано ГУ ПФУ здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення виданої Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 28.07.2021 №11/49417/3322, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідачем здійснено перерахунок пенсії, однак відсотковий розмір зменшено з 86 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення та обмежено максимальний розмір пенсії десятьма мінімальними прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність.

На звернення позивача ГУ ПФУ в Сумській області листом від 13.01.2022 повідомило про відмову у перерахунку пенсії позивачу з врахуванням 86 % грошового забезпечення та зазначило, що оскільки за результатами проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення суду її розмір перевищив максимальний відповідачем було застосовано відповідні норми законодавства.

На момент призначення пенсії позивача ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262 була викладена у наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".

Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014, до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.

На момент проведення перерахунку пенсії позивачу ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262 була викладена у наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Судом встановлено, що пенсію позивачу було призначено у грудні 2002.

Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 74 % до 70 % сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 86 % до 70 % сум грошового забезпечення, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку на підставі довідки про розмір грошового забезпечення.

Внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % та 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.

Частиною 3 статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак, як Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", так і Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України [перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року № 21-420а13 та № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13, та Верховним Судом в рішенні від 4 лютого 2019 року у справі № 240/5401/18, в якому зазначено, що внесені зміни до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін не зазнала.

Крім цього, суд врахував висновки, викладені у зразковому рішенні Верховного Суду № 240/5401/18 (№ Пз/9901/58/18) від 04.02.2019.

Частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому у вказаному рішенні Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Щодо обмеження пенсії позивача її максимальним розміром суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними. Обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (пункти 3, 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України). Це виключає можливість органу державної влади, у тому числі парламенту, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб відтворювати положення правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, крім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким певний акт (його окремі положення) було визнано неконституційним, у подальшому змінені в порядку, передбаченому розділом XIII Основного Закону України.

Конституційний Суд України в пункті 7 Рішення № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року вже висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З огляду на те, що положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнано Конституційним Судом України неконституційним, воно втратило чинність з дня ухвалення такого рішення, а саме з 20.12.2016. При цьому внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774 від 06.12.2016 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є по своїй суті повторним запровадженням правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому ці зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження максимального розміру пенсії.

Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII щодо встановлення максимального розміру пенсії втратили чинність, а тому пенсія військовим пенсіонерам повинна виплачуватись без обмеження максимальним розміром, тобто в розмірі її фактичного нарахування.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 86 % до 70 % та обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 28.07.2021 № 11/49417/3322, виданої Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з 86 % відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 28.07.2021 № 11/49417/3322, виданої Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 без обмеження максимальним розміром, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 992,4 грн судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал