Справа № 2-а-738/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року м. Київ

Суддя Солом’янського районного суду м. Києва Українець В.В. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва про зобов’язання провести перерахунок та виплатити недораховану частину пенсії,

в с т а н о в и в:

24 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до УПФ України в Солом’янському районі міста Києва.

Свої вимоги мотивує тим, що у липні 2010 року звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії. Пенсія була перерахована з порушенням вимог закону, а саме: із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2007 рік, а не за 2008 рік як передбачено ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне державне пенсійне страхування», тобто з урахуванням показника середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. Вважає, що такий перерахунок порушує її права, тому просить суд зобов’язати УПФ України в Солом’янському районі міста Києва перерахувати та виплатити йому пенсію з 01 червня 2010 року з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2008 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 26 січня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині вимог за період з 01 червня 2010 року по 23 липня 2010 року.

З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що проти задоволення позову він заперечує. У письмових запереченнях зазначено, що при перерахуванні позивачу пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік Управління діяло в межах чинного законодавства.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

14 червня 2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії.

Пенсія була перерахована із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2007 рік.

19 січня 2011 року позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням показника за 2008 рік.

У перерахунку пенсії було відмовлено листом від 19 січня 2011 року, з якого позивачу стало відомо про його порушене право.

Чинною на час виникнення спірних правовідносин ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Встановлено, що позивач має право на перерахунок пенсії.

Разом з тим, при перерахунку пенсії позивача у 2010 році відповідачем застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2009 рік (як передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»), а показник за 2007 рік (як передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року).

Частиною 4 ст. 9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Як на підставу для перерахунку пенсії з урахуванням показника за 2007 рік, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.

Вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти (Закон України та постанова Кабінету Міністрів України), які по різному регулюють розмір показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її ст. 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними кістами при вирішенні зазначеного спору застосуванню підлягають положення Закону.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

За таких обставин дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2009 році є протиправними.

На день розгляду справи судом чинною редакцією ст. 40 Закону України Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне державне пенсійне страхування» визначено, що при перерахунку пенсії слід застосовувати показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, а не показник середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні – як було зазначено у редакції цієї статті, що визнана неконституційною.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги позивачем не змінювались, суд вважає за можливе вийти за межу позовних вимог та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням показника середньої зарплати по економіці України за 2008 рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п’ятою статті 48 цього Закону, провадиться в наступні строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду в частині вимог за період з 01 червня 2010 року по 23 липня 2010 року, тому перерахунок пенсії має бути здійснений з 24 липня 2010 року.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 19, 22, 75, 92 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167, 183-2 КАС України, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 календарний рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 24 липня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 гривні 40 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: