Постанова

Іменем України

14 липня 2022 року

м. Київ

справа № 295/13823/14-ц

провадження № 61-17140св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 червня 2021 року у складі суддіСлюсарчук Н. Ф. та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування позову посилалося на таке. 19 травня 2006 року між Акціонерно-комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 11005106000, за умовами якого останній отримав кредит в іноземній валюті в сумі 23 100,00 швейцарських франків, зобов`язався повернути кошти у повному обсязі не пізніше 19 травня 2016 року та сплатити за користування кредитом відсотки у розмірі 9,5 % річних.

На забезпечення повного та своєчасного виконання боржником своїх зобов`язань 19 травня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 11005106000/П-1, за умовами якого відповідальність боржника і поручителя є солідарною, а між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцям на праві приватної власності.

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 не здійснює платежів на погашення заборгованості з березня 2013 року. Вимоги банку про погашення заборгованості залишені без задоволення. Станом на 22 серпня 2014 року заборгованість за кредитним договором становить 17 340,16 швейцарських франків.

Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 19 травня 2006 року № 11005106000 у розмірі 17 340,16 швейцарських франків, що в еквіваленті станом на 22 серпня 2014 року становить 249 503,35 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19 травня 2006 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , з метою задоволення вимог банку, що виникли на підставі кредитного договору від 19 травня 2006 року № 11005106000 в розмірі 17 340,16 швейцарських франків та встановити спосіб реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», встановити початкову ціну на підставі оцінки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року, позов АТ «УкрСиббанк» залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явився в судові засідання, заяв про розгляд справи, призначеної на 12 квітня 2021 року, 14 червня 2021 року, без його участі не подав.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2021 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що висновки судів попередніх інстанцій є помилковими, оскільки представник АТ «УкрСиббанк» 12 квітня 2021 року та 14 червня 2021 року подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та повідомив суд про причини неявки. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у справі ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому ця справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження; не врахував, що зазначена підстава є обов`язковою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Тому суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції. У випадках розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом учасників справі виклик учасників та реалізація процесуального права полягає виключно у наданні пояснень, а судові дебати не проводяться. Отже, неявка представника позивача за викладених обставин не впливає на вирішення спору та не може бути підставою для залишення позову без розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставами відкриття касаційного провадження є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, а саме порушення норм процесуального права: частини п`ятої статті 223, частини четвертої статті 263, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України; неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 лютого 2019 року у справі № 362/453/16-ц, від 18 лютого 2019 року у справі № 539/3475/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 461/9136/19.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судами встановлено, що позовна заява АТ «УкрСиббанк» надійшла до суду першої інстанції у вересні 2014 року.

З матеріалів справи випливає, що в судове засідання 12 квітня 2021 року та 14 червня 2021 року представник позивача не з`явився, хоча про час, місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить список повідомлених осіб, рекомендоване поштове повідомлення (т. 3, а. с. 85, 171).

Від представника позивача надходили заяви про відкладення судових засідань на 12 квітня 2021 року та 14 червня 2021 рокуу зв`язку з його зайнятістю в інших процесах, однак ці обставини нічим не підтверджені.

Заяви від представника позивача про розгляд справи без його участі не надходили.

Отже, представник позивача належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи і двічі поспіль не з`явився в судові засідання.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача, суд має залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження

№ 61-15254св20), від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18 (провадження № 61-2329св20), від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16-ц (провадження № 61-19254св19).

У рішенні у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» (Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії) від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19) та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20) висловлено правову позицію про те, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Як встановлено судами та випливає з матеріалів справи у судові засідання, призначені на 12 квітня 2021 року та 14 червня 2021 року, представник позивача не з`явився.

З урахуванням зазначеного та враховуючи тривалість провадження у справі, а також неподання представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що належним чином повідомлений представник позивача повторно не з`явився у судове засідання.

Суди попередніх інстанцій надали належну оцінку процесуальній поведінці представника позивача, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу та його представнику достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 18 лютого 2019 року у справі № 362/453/16-ц, від 18 лютого 2019 року у справі № 539/3475/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 461/9236/19, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 362/453/16-ц (провадження № 61-43933св18), зазначено, що «позивачі були присутні на більшості судових засідань, а в разі неможливості з`явитися - подавали відповідні заяви, не відмовлялися від позову та інтересу до нього не втрачали, судові засідання, призначені на 21 листопада 2017 року та 13 лютого 2018 року, зняті з розгляду не з їх вини, а у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, докази повідомлення позивачів та їх представника про судове засідання, призначене на 13 лютого 2018 року, у матеріалах справи відсутні, апеляційний суд правильно скасував судове рішення місцевого суду та направив справу для продовження її розгляду».

Отже, посилання заявника на неврахування висновків Верховного Суду у зазначеній постанові та на порушення судами попередніх інстанцій статті 6 Конвенції суд не бере до уваги, оскільки АТ «УкрСиббанк» та його представник були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи та не скористалися своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, подання заяви про відкладення розгляду справи із зазначенням поважних причин або на подання заяви про розгляд справи за їх відсутності. Кількість попередньо відкладених судових засідань не з вини позивача не впливає на обов`язок саме позивача з`являтися у подальші судові засідання або скористатися правом подання заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України визначає, що підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка в судове засідання позивача або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Ця норма є чіткою, дозволяє позивачу прогнозувати її застосування судом у випадку повторної неявки позивача незалежно від поважності причин такої неявки.

У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 539/3475/18 (провадження № 61-9463св19) зазначено, що «ціна позову в цій справі становить 500 000 грн, що станом на 01 січня 2019 року перевищувало сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн). Тому справа № 539/3475/18 не є малозначною».

У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 461/9136/19 (провадження № 61-19679св20) зазначено, що «у пункті 7 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції: не звернув уваги на те, що в справі спір виник з сімейних відносин, та не стосувався стягнення аліментів чи поділу майна подружжя, а тому ця справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження; не врахував, що зазначена підстава є обов`язковою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Тому суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції».

Висновок судів у цій справі не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 539/3475/18 (провадження

№ 61-9463св19) та від 21 квітня 2021 року у справі № 461/9136/19 (провадження № 61-19679св20), оскільки спір у вказаних справах та у справі, що переглядається, відрізняється як за предметом доказування, так і за правовим регулюванням, зокрема, на час подання позовної заяви норми ЦПК України не передбачали розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у справі ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому ця справа не могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а у випадках розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом учасників справі виклик учасників та реалізація процесуального права полягає виключно у наданні пояснень, судові дебати не проводяться, тому неявка представника позивача за викладених обставин не впливає на вирішення спору та не може бути підставою для залишення позову без розгляду, Верховний Суд відхиляє.

Позов у цій справі подано у вересні 2014 року, справа розглянута у відкритому судовому засіданні, норми ЦПК України 2004 року не передбачали розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскількизводяться до власного тлумачення норм права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик