Справа № 202/3712/22

Провадження № 1-кс/202/2822/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року                                                        м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, дистанційно – в режимі відео конференції, клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_6 , погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 13.07.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050010000371, у відношенні:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дружня Бородянського району Київської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, гранатометника 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2022 старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполь) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджене з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_3 , в якому просить застосувати відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливим обранням альтернативного запобіжного заходу – застави в розмірі не менше 400 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб.

Клопотання мотивовано тим, що 15 липня 2022 року ОСОБА_4 оголошено про підозру і він обгрунтовано підозрюється у тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді гранатометника 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»,  ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, близько 16 гол. 20 хв. 29.06.2022, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , отримавши законний письмовий наказ № 557/5/21дск від 28.06.2022 свого прямого начальника – ТВО командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_7 , доведений своїм безпосереднім начальником – заступником командира 3 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_8 , вибути до місця розташування ротного опорного пункту НОМЕР_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для заняття вказаної позиції з метою недопущення прориву противника у напрямку н. АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 , де створити сприятливі умови для контр-наступу та перейти в підпорядкування головного сержанта 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та забезпечити успішне виконання поставленого завдання підрозділу, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України – непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: допитами свідків, протоколами слідчих експериментів зі свідками та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, в обґрунтування існуючих ризиків зазначено,що підозрюваний, без застосування запобіжного заходу може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що солдат   ОСОБА_4  підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

-вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов`язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.

Таким чином, застосування будь-якого іншого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, та на думку слідчого будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану не будуть відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Водночас, у випадку судом застосування як альтернативного запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді застави, слід зазначити, що підозрюваний будучі військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи безпосередньо в районі проведення активних бойових дій у період здійснення зазначених заходів, отримує грошове забезпечення та додаткові винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що регламентується Постановою Кабінету Міністру України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під вартою ОСОБА_4 .

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На підставі викладеного, просить застосувати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, в умовах утримання на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В ході розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, також, з урахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні військового злочину під час військової агресії РФ проти України, що є виключною обставиною, визначити підозрюваному розмірі 400 прожиткових мінімумів.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання посилаючись на його безпідставність, надала письмові заперечення, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи та пояснила, що зібрані в ході досудового розслідування докази не підтверджують обґрунтованість підозри, а саме підозра ґрунтується на припущеннях. ОСОБА_4 не виконав наказ через те, що незрозумів його, та в нього погіршився стан здоровя про що він повідомляв свого командира. Зазначені в клопотанні ризики вважає необґрунтованими та нічим не підтвердженими, оскільки ОСОБА_4 не переховується від органу досудового розслідування, не впливає на свідків, не може знищити доказ чи перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином. Крім того, ОСОБА_4 раніше не судимий, одружений та його дружина перебуває у стані вагітності, також на його утриманні перебуває мати, яка є інвалідом третьої групи. Крім того, ОСОБА_4 має захворювання хребту та не міг виконати наказ за станом здоровя у зв`язку із загостренням хвороби. Просила відмовити в задоволенні клопотання або застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання підозрюваного, або особистого зобов`язання

Підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання та підтримав позицію захисника та пояснив, що він проходив військово-лікарську комісію, яка надала висновок, що він придатний до військової служби. Але стан його здоровя погірштвся – загострилась хвороба хребту. Під час того, як командир зачитував наказ, він перебував у стані сильного душевного хвилювання. Він дійсно отримував кошти за участь у бойових діях у розмірі 109 тис. грн. на місяць, але ж 400 неоподаткованих мінімумів застави вважає непомірною сумою

Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Прокурор та слідчий довели, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

Із доданих матеріалів клопотання вбачається, що підозра достатньо підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 №39 про призначення ОСОБА_4 на посаду гранатометника 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону, ВОС № 103061, довідкою військово-лікарської комісії № 77 від 04.07.2022 року № 77, протоколоми допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , протоколами слідчих експериментів, рапортом про відмову виконувати наказ самого ОСОБА_4 , іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності та взаємозв`язку.

Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_4 , переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Ризик, незаконно впливати на свідків, підтверджується тим, що ОСОБА_4 будучі знайомим зі свідками, може шляхом вмовлянь, погроз чинити вплив на свідків, щоб останні змінили свої показання, з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за мобілізацією, може, з метою переховуватись від органів досудового розслідування, може залишити розташування військової частини та вчинити інший злочин пов`язаний з військовою службою.

       Разом з тим, слідчий суддя вважає, що ризик можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному правопорушенні іншим чином, слідчим та прокурором необґрунтовані та наразі нічим не підтверджені.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_4 , про те що він раніше не судимий, одружений, його дружина на даний час перебуває у стані вагітності, а мати інвалід 3 групи, але у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що підозрюваний має вади здоров`я, але вважає, що висновком ВЛК він визнаний придатним до віськової служби.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м`якого запобіжного заходу, виходячи з наступного.

Так, домашній арешт не може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, оскільки такий вид запобіжного заходу включає покладення обов`язку, як перебування за місцем проживання, а з урахуванням того, що місцем проживання підозрюваного є с. Дружня, Бородянського району, Київської області, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту виключає виконання ОСОБА_4 обов`язків військовослужбовця в умовах воєнного стану та по суті є взаємовиключними. Крім того, з урахуванням відстані, перебування особи за місцем проживання у Київській області, не за місцем розташування військової частини та органу досудового розслідування, фактично унеможливить здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного під час дії запобіжного заходу та ускладнить досудове розслідування, тим більше в умовах військового стану.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання до ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем та підозрюється у вчиненні злочину проти порядку проходження військової служби в період воєнного стану, на думку слідчого судді, не є достатньо дієвим і не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Щодо запобіжного заходу у вигляді особистої поруки слідчий суддя зазначає, що на момент розгляду клопотання, жодних звернень про передачу ОСОБА_4 на поруки не надходило.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується при наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню. 

Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри, суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, зібраних органом досудового розслідування, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, слідчий суддя виходить із наступного.

Відповідно до вимог статей 176, 177, 178, 182 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину – розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, враховуючи виключний випадок, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні військового злочину в умовах воєнного стану на території України, що могло вплинути негативно на обороноздатність держави та підірвати авторитет Збройних Сил України, а також приймаючи до уваги особу підозрюваного ОСОБА_4 , який одружений, раніше не судимий,його матеріальний стан, слідчий суддя вважає, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, в зв`язку з чим, користуючись правом, передбаченим ч.5 ст.182 КПК України, вважає за доцільне визначити розмір застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі – 520 000 грн.

З урахуванням відомостей про особу підозрюваного,н а переконання слідчого судді, застава у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Разом з тим, з урахуванням положень ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», абз. 8 ст. 3, п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про військову службу правопорядку», положень Інструкції про порядок і умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затверджене Наказом Міністерства оборони України 26.09.2013 № 656, суд вважає за доцільне визначити підозрюваному ОСОБА_4 місце утримання на час дії запобіжного заходу гауптвахту ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місцем дислокації: АДРЕСА_4 .

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят)  днів по 15 вересня 2022 року включно.

Утримувати ОСОБА_4 на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_5 , з місцем дислокації АДРЕСА_4 .

Встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заставу у розмірі 200 (двохста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 520 000 (п`ятсот двадцять тисяч) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738 , Код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді діє по 15 вересня 2022 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя                                                         ОСОБА_1