АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 2190/4692/2012

Справа № 10/2190/372/12 Головуючий в 1-й Інстанції

Категорія – ст. 165-2 КПК України ігнатенко о.й.

Доповідач: Сажинов В.В.

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року жовтня місяця „01” дня

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участі прокурора ОСОБА_4

адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні матеріали кримінальної справи за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 21 вересня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Цією постановою відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді „взяття під варту”, обрано запобіжний захід – „підписка про невиїзд” щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2, заміжньої, не працюючої, раніше не судимої, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_7 підозрюється у тому, що 17.09.2012 року у період часу з 16.45 години до 19.05 години працівниками міліції за місцем проживання останньої в м. Херсоні по вул. Громадянської, 26 був проведений санкціонований судом огляд домоволодіння та прилеглої до нього території в ході якого, в домі за вищевказаною адресою було виявлено 10 газетних пакунків та 1 паперовий пакет з речовиною рослинного походження, яка згідно висновку спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 780,9 гр., яку ОСОБА_6 зберігала з метою збуту.

У своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування постанови суду про відмову в обранні щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та просить обрати їй запобіжний захід у вигляді взяття під варту, посилаючись на те, що остання вчинила тяжкий злочин, за який передбачено покарання на строк від 6 до 10 років позбавлення волі, вона ніде не працює, неповнолітніх дітей не має, що дає підстави вважати, що ОСОБА_6 знаходячись на волі буде намагатися ухилитися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі, продовжить злочинну діяльність, та буде ухилятися від виконання процесуальних рішень.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляції, прокурора, який підтримав апеляційні вимоги, адвоката ОСОБА_5, який виступив проти задоволення апеляції, судова колегія дійшла висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.148 КПК України, підставою для обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у виді взяття під варту можуть бути такі дані, які дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у справі або продовжити злочину діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 150 КПК України.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» № 4 від 25 квітня 2003 року, запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Однак, ні в поданні слідчого, ні в апеляції прокурора не вмотивовано на підставі яких наявних у справі фактичних даних можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваної.

Як убачається з подання слідчого, основною підставою обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 є тяжкість злочину.

Чинним КПК не передбачено, що при підозрі або обвинувачені особи у вчиненні злочину за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі понад три роки, єдино-можливим запобіжним заходом може бути лише тримання під вартою.

Згідно п. 3 Рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2003 від 8 липня 2003 року, у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу вбачається, що тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.

Колегія суддів вважає, що зазначені в подані слідчого мотиви й підстави поєднуються з такими ж вимогами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. та рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France judgment of 26 June 1991, Series 207 (1991) про те, що «попереднє ув'язнення не повино визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути "формою очікування" обвинувального вироку (п.51)».

Крім того, рішенням Європейського суду визначено, зокрема, у справі «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року, про те, що «підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов’язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою».

Відповідно до зібраних даних, які характеризують особу підозрюваної, ОСОБА_6 має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася. Даних про перешкоджання ОСОБА_6 слідству за цей період, чи намагання сховатися від слідства в матеріалах подання слідчого не надано.

Аналізуючи сукупність наведених вище обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваної, колегія суддів вважає постанову районного суду законною та обґрунтованою, а запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_6 буде достатньою гарантією для забезпечення виконання нею процесуальних обов’язків у даній справі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, оскільки у справі відсутні докази, які б підтверджували викладені у поданні слідчого та апеляції прокурора доводи про необхідність обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Керуючись ст. 29 Конституції, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ст. ст. 165-2, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 21 вересня 2012 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

С У Д Д І: