Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

06 жовтня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі :

ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

Селюченко 1.1.,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 02 серпня 2010 року яким,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, освіта неповна середня (9 класів), навчався в ЗОШ №18 м. Житомира, неодруженого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, 2 АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121, із застосуванням ст.ст.69,69-1КК України на 5 років позбавлення волі.

Запобіжний захід - тримання під вартою.

За вироком, ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

11 вересня 2008 року близько 12 години 15 хвилин ОСОБА_6, під час перерви між уроками, знаходився в садку школи №18 в м. Житомирі по вул. Островського,3, де мав намір відпочити та назбирати яблук. В цей час у вказаному садку знаходились і інші учні школи, які також відпочивали, серед них був і ОСОБА_7 ОСОБА_6 побачивши на землі яблуко, і маючи намір підняти його, нагнувся за ним. В цей час до ОСОБА_6 ззаду підбіг ОСОБА_7 та штовхнув його, від чого той впав на землю. У зв'язку з вказаними обставинами між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_7 висловлювався на адресу ОСОБА_6 образливими словами. На ґрунті вказаних неприязних стосунків та з помсти за

завдані образи у ОСОБА_6І, виник злочинний умисел направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7

Реалізуючі свій злочинний намір на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 наздогнавши ОСОБА_7, штовхнув його, внаслідок чого той впав. Після того, як ОСОБА_7 піднявся, ОСОБА_6 наніс йому удар в обличчя кулаком. В подальшому, долаючи фізичні зусилля ОСОБА_8 С, які були направлені на перешкоджання ОСОБА_6 наносити удари ОСОБА_7, ОСОБА_6 почав наносити чисельні удари ОСОБА_7, який лежав на землі, руками зі значною силою в різні частини тіла, в тому числі в область розташування життєво важливого органу - голову, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на тильній поверхні лівої кісті та тілесні ушкодження у вигляді масивних крововиливів під м'які мозкові оболонки і в речовину головного мозку, крововиливу в м'які тканини голови в потиличній області справа, 2-х саден в ділянці виличної кістки справа з невираженим синцем, які переходять на праве нижнє віко, а також повнокров'я внутрішніх органів, набряк легень, чим заподіяв ОСОБА_7 важку закриту черепно-лицеву травму, що потягла за собою смерть потерпілого, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку, саден та синця на обличчі, які являють собою єдиний механізм розвитку травматичного процесу, мають ознаки тяжких по причині загрози для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку у зв’язку з безпідставною перекваліфікацією дій ОСОБА_6 та невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав доводи апеляції, адвоката, засудженого та його представника, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши справу та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнала, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень, зазначених у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи”, в якому йдеться про те, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки.

За даними матеріалів справи, стосунки між засудженим та потерпілим до конфлікту були нормальні, що підтверджено у справі показаннями абсолютної більшості свідків (учнів та вчителів школи), а причиною його (конфлікту) виникнення були неправомірні дії потерпілого ОСОБА_7, який безпідставно штовхнув підсудного в спину тоді, коли той нахилився за яблуком. Від цього поштовху підсудний впав на землю. Окрім того,

потерпілий висловлювався на адресу підсудного образливо. Зазначені обставини підтверджені показаннями наведених у вироку свідків.

З матеріалів справи видно, що підсудний, наздоганяючи потерпілого, мав намір провчити його (помститись), про що він пояснював відразу після вчинення неправомірних дій щодо ОСОБА_7, і його показання в цій частині доказами у справі не спростовані.

В справі відсутні дані на підтвердження того, що підсудний мав намір вбити потерпілого. За показаннями вказаних у вироку свідків, підсудний наздогнав потерпілого, вони штовхалися, в їх сутичку втрутилися інші особи, з метою припинити їх дії. Судом першої інстанції встановлено, що підсудний не наносив потерпілому удари ногами, а лише руками, що також підтверджено показаннями більшості свідків, які узгоджуються з висновками судово- медичних експертиз. Вказаній обставині судом першої інстанції дана відповідна оцінка. Обгрунтованість висновку суду щодо цього матеріалами справи не спростовується.

Таким чином, доводи апеляції про те, що засуджений мав намір вбити потерпілого, не грунтуються на матеріалах справи.

З врахуванням вищезазначеного, суд правильно перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки він умисно наніс потерпілому численну кількість ударів в життєво важливий орган (голову), від яких настали тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані щодо його особи, яка характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, злочин вчинено неповнолітнім, його хворобливий стан здоров’я та негативну поведінку потерпілого. При цьому суд також врахував те, що обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Наявність вищевказаних кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд обґрунтовано застосував ст. ст. 69, 69-1 КК України та призначив засудженому покарання наближене до найнижчої межі, встановленої ч. 2. ст. 121 КК України.

За таких обставин, підстав для задоволення апеляції, немає.

Керуючись ст.ст.365, 366, КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 02 серпня 2010 року, щодо ОСОБА_6, - без зміни.

Судді: (підписи)

Згідно: суддя апеляційного суду

Житомирської області ОСОБА_1