ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 липня 2022 року                     м. Черкаси                справа № 925/406/22          

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Бузун Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Будищенської сільської ради,

до відповідача: фізичної особи - підприємця Оніщенка Руслана Петровича,

про внесення змін до договору оренди,

за участю представників сторін:

від позивача:

Попельнуха Ю.І., начальник юридичного відділу виконавчого комітету сільської ради, довіреність від 20.01.2022, розпорядження від 19.01.2022 № 03-к, Положення про юридичний відділ Виконавчого комітету Будищенської сільської ради, затверджене рішенням від 28.05.2021 № 16-8/VIII Будищенської сільської ради,

Острівна К.В., спеціаліст І категорії юридичного відділу Виконавчого комітету Будищенської сільської ради, довіреність від 17.02.2021, розпорядження від 31.12.2020 № 120/02-05, Посадова інструкція спеціаліста І категорії юридичного відділу Виконавчого комітету Будищенської сільської ради, Положення про юридичний відділ Виконавчого комітету Будищенської сільської ради, затверджене рішенням від 28.05.2021 № 16-8/VIII Будищенської сільської ради,

від відповідача: Шарая Л.О., адвокат, ордер серія СА № 1020602 від 07.06.2022.

13.05.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява від 10.05.2022 № 273/02-17 Будищенської сільської ради до Фізичної особи-підприємця Оніщенка Руслана Петровича (далі - ФОП Оніщенко Р.П.) з вимогою внести зміни в договір 07.11.2007, укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ФОП Оніщенком Русланом Петровичем, шляхом збільшення річної орендної плати за земельну ділянку площею 7,50 га, встановивши її в розмірі 12 % від її грошової оцінки в пункті 7 вищезазначеного договору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує відмовою відповідача від укладення додаткової угоди до договору зі збільшенням орендної ставки, всупереч прийнятому рішенню сесії Будищенської сільської ради від 25.06.2021 № 19-6/VIII "Про затвердження положення "Про місцеві податки і збори на 2022 рік", яким затверджений відсоток нормативної грошової оцінки - 12%.

Ухвалою від 18.05.2022 господарський суд відкрив провадження у справі № 925/406/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 16.06.2022 об 11:00 год. Визначив учасникам справи строки для подання заяв по суті.

26.05.2022 у строк, встановлений судом, надійшов відзив відповідача, в якому він заперечує проти позовних вимог Будищенської сільської ради та просить стягнути із виконавчого комітету Будищенської сільської ради (19620, Черкаська область, Черкаський район, с. Будище, вул. 30 років Перемоги, 42, ЄДРПОУ 04407750) на користь Оніщенка Руслана Петровича понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

У відзиві відповідач спочатку викладає обставини, які ним визнаються. Відповідач визнає укладення між ним та Свидівоцькою сільською радою договору оренди землі від 07.11.2007. Рішенням Свидівоцької сільської ради від 05.04.2013 № 28-13 "Про внесення доповнення до рішення сесії сільської ради від 19.04.2007 № 14-62 "Про надання ФОП Оніщенко Р.П. земельної ділянки під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу" внесені доповнення, згідно котрих передана в оренду земельна ділянка відносить до категорії земель рекреаційного призначення, за функціональним використанням - земельна ділянка, яка використовується для організації відпочинку. Також відповідач погоджується щодо правонаступництва Будищенської сільської ради, яка внаслідок реорганізації Свидівоцької сільської ради на теперішній час є стороною у договорі оренди земельної ділянки від 07.11.2007. Відповідач погоджується, що рішенням Будищенської сільської ради № 19-6/VIII від 25.06.2021 затверджено положення регуляторного акту "Про місцеві податки і збори на 2022 рік", з яким відповідач ознайомився на офіційному сайті позивача. Згідно з п. 14.5. розділу 12 "Плата за землю" сільська рада збільшила розмір орендної плати за землю до 12%. Одночасно відповідач погоджується, що спірні правовідносини регламентуються Законом України "Про оренду землі", ЗК України, ПК України та положеннями статей 627-629, 632, 651 ЦК України.

Далі у відзиві на позов відповідач заперечує щодо внесення змін до договору оренди землі від 07.11.2007 в частині збільшення розміру річної орендної плати до 12% від її грошової оцінки, оскільки вказаним Договором не передбачено такої підстави внесення змін до договору як прийняття відповідного рішення орендодавцем, який є органом місцевого самоврядування; посилання позивача на п. 30 Типового договору оренди землі, як на підставу для внесення змін до спірного договору щодо орендної плати, відповідач вважає помилковим, адже Типова форма договору носить рекомендаційний характер і не є регуляторним актом у спірних правовідносинах, крім того, відповідно до положень Земельного кодексу України не передбачено повноважень селищних рад щодо законодавчого встановлення або зміни граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження належать Верховні Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні. Також відповідач зазначає, що протягом останніх 10 років сплачує добровільно річну орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3 % від її грошової оцінки.

02.06.2022, у межах встановленого судом строку, до суду надійшла відповідь на відзив Будищенської сільської ради, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та просить позовні вимоги задовольнити.

Позивач наголошує, що підставами змін до Договору від 07.11.2007 є сам договір оренди, Земельний кодекс України, Податковий кодекс України (далі - ПК України), Цивільний кодекс України та рішення Будищенської сільської ради, а посилання на Типовий договір було вказано з метою звернути увагу суду на прийняті в правовій системі України умови договорів оренди землі, затверджені Кабінетом Міністрів України.

Щодо повноважень Будищенської сільської ради на встановлення розміру орендної плати, позивач зазначає, що відповідно до  п. 288.5.2 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

Статтями 24, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що встановлення місцевих податків і зборів є компетенцією сільських, селищних та міських рад.

Відповідно до ст. 10.1.1 ПК України, до місцевих податків належить податок на майно. У свою чергу, плата за землю - це одна із складових податку на майно (пп. 265.1.3 ПК України).

Наразі земельний податок є місцевим (пп. 10.1. ПК України), а не загальнодержавним, а згідно з п. 12.05 ст. 12 ПК України визначено, що оприлюднені рішення про встановлення місцевих податків і зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками і зборами.

З огляду на вказане, позивач заперечує проти доводів відповідача щодо відсутності повноважень на зміну розміру орендної плати.

З приводу сплати відповідачем орендної плати у розмірі 3% від її грошової оцінки, позивач зазначає, що це є добровільним рішенням відповідача та не передбачено договором чи додатковою угодою. Водночас позивач підтверджує таку сплату відповідачем та надає копії довідок про рух коштів відповідача за періоди 01.01.2021-31.12.2021 та 01.01.2022-27.05.2022.

Крім того у відповіді на відзив позивач наводить норми ч. 8 ст. 129, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України; п. 3.2. рішення Конституційного суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009; правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, від 24.03.2020 у справі № 640/19275/18; практику Європейського Суду з прав людини, у якій наголошено, що заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати бути фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Також позивач звертає увагу суду, що на сьогоднішній момент Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" не є чинним, що говорить про відсутність обмежень граничного розміру, однак такий розмір повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Далі позивач цитує норми ч. 9 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, щодо необхідності обов`язкового надсилання копій доказів на адресу іншої сторони, у випадку ненадсилання - такі докази до розгляду не приймаються судом. У прохальній частині відповіді на відзив, а саме у п. 4, позивач просить відмовити у задоволенні вимоги про стягнення із виконавчого комітету Будищенської сільської ради на користь Оніщенка Руслана Петровича понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

09.06.2022 до суду надійшли заперечення відповідача, у яких він не погоджується з доводами позивача, просить відмовити в позові та стягнути 10 000 грн витрат на правничу допомогу. До заперечень додано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію ордера адвоката; копію квитанції до прибуткового касового ордера № б/н від 30.05.2022 про сплату ФОП Оніщенком Р.П. адвокату Шарая Л.О. 10 000 грн, докази направлення заперечення з додатками позивачу.

Ухвалою від 16.06.2022 господарський суд закрив підготовче провадження по справі № 925/406/22 та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.06.2022 о 10:00.

30.06.2022 до суду електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису надійшло клопотання представника позивача про відкладення судового засідання.

Протокольною ухвалою 30.06.2022 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення судового засідання у зв`язку з незазначенням жодних причин неможливості явки.

30.06.2022 господарський суд розпочав розгляд справи по суті.

Присутній представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог та врахувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19. Також представник відповідача просив стягнути з позивача 10 000 грн витрат на правничу допомогу, усно уточнивши, що стягнути ці кошти необхідно з позивача - Будищенської сільської ради.

Ухвалою від 30.06.2022 господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні до 21.07.2022 о 12:00 год.; встановив відповідачу строк до 04.07.2022 для подання додаткових пояснень щодо прохальної частини відзиву стосовно стягнення витрат на правничу допомогу з виконавчого комітету Будищенської сільської ради з доказами направлення таких пояснень відповідачу; позивачу постановив надати можливість, в разі необхідності, до 20.07.2022 подати власні пояснення щодо додаткових пояснень відповідача.

06.07.2022 до суду надійшли пояснення відповідача з доказами направлення позивачеві. Відповідно до довідки органу поштового зв`язку, поштове відправлення оформлено 04.07.2022, тобто в строк, встановлений судом.

У поданих поясненнях представник відповідача зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив суд про те, що планує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. До заперечення на відповідь на відзив відповідач надав суду копію договору про надання правничої допомоги та копію квитанції до прибуткового касового ордера, котрі підтверджують понесення відповідачем витрат на правничу допомогу. Одночасно, у запереченні відповідач просив стягнути із виконавчого комітету Будищенської сільської ради, як розпорядника коштів позивача, понесені витрати на правничу допомогу. Оскільки позивач - Будищенська сільська рада є юридичною особою, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, безпосередньо є позивачем у справі, представник відповідача вважає, що у разі відмови в позовних вимогах, понесені відповідачем витрати на правничу допомогу мають бути покладені на позивача - Будищенську сільську раду.

Відтак відповідач просить відмовити у позовних вимогах Будищенської сільської ради про внесення змін до договору оренди землі повністю та стягнути із Будищенської сільської ради на користь ФОП Оніщенка Р.П. витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

21.07.2022 господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував і просив стягнути з Будищенської сільської ради на користь ФОП Оніщенка Р.П. 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив про направлення 12.07.2022 поштою клопотання про відмову у стягнення витрат на правничу допомогу, повідомивши суду номер поштового відправлення - 1962000202240.

У зв`язку з ненадходженням до суду такого клопотання господарський суд оголосив технічну перерву для з`ясування стану поштового відправлення за вказаним номером. Відповідно до витягу із сайту «Укрпошта» станом на 21.07.2022 о 12:17 год. при зазначенні номеру поштового відправлення 1962000202240 зазначено лише "дані про відправлення 1962000202240 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі".

Суд повідомив вказані обставини представникам позивача, з`ясував у відповідача, чи отримав він таке клопотання, відповідач зазначив про отримання поштою такого клопотання.

У зв`язку із ненадходженням до суду такого клопотання представник позивача подав клопотання від 08.07.2022 № 02-17/2064 суду безпосередньо у судовому засіданні, яке прийнято судом, зважаючи на наявність у позивача доказів відправлення клопотання поштою ще 12.07.2022, тобто до 20.07.2022 - у строк визначений судом.

Таке клопотання взято до уваги судом при розгляді питання розподілу судових витрат.

У клопотанні від 08.07.2022 № 02-17/2064 про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу сільський голова Будищенської сільської ради просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу. В обґрунтування клопотання позивач наводить норми ст. 126 Господарського процесуального кодексу України; п. 3.2. рішення Конституційного суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009; зазначає про те, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013); правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, від 24.03.2020 у справі № 640/19275/18; практику Європейського Суду з прав людини, у якій наголошено, що заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати бути фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Також позивач звертає увагу суду, що на сьогоднішній момент Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" не є чинним, що говорить про відсутність обмежень граничного розміру, однак такий розмір повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Далі позивач цитує норми ч. 9 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, щодо необхідності обов`язкового надсилання копій доказів на адресу іншої сторони, у випадку ненадсилання - такі докази до розгляду не приймаються судом. Також позивач наголошує, що поняття "надання професійної правничої допомоги" не тотожне поняттю "представництво в суді". Зазначає про існування Висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019. У прохальній частині сільський голова просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу так як відповідачем не було доведено склад та обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні представник позивача Попельнуха Ю.І. пояснила зміст клопотання про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу - відповідач самостійно несе витрати на правничу допомогу і домовленість його з адвокатом це їх особисті справи, які не впливають на позивача і в останнього відсутній обов`язок відшкодовувати такі витрати. Також представник позивача Попельнуха Ю.І. зазначила про відсутність інших доказів, окрім акту від 01.07.2022 про надання послуг, виконаних робіт по договору про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2022.

Представник відповідача звернув увагу суду та представників позивача на подання відповідних доказів разом із запереченнями на відповідь на відзив.

Представники позивача у судовому засіданні погодилися, що такі докази направлялися позивачу відповідачем разом із запереченням на відповідь на відзив.

Далі представник позивача Острівна К.В. зазначила про відсутність у Договорі про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2022 точного переліку дій, які вказані відповідачем та адвокатом в Акті від 01.07.2022 про надання послуг, виконаних робіт по договору про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2022.

На таке зауваження позивача представник відповідача адвокат Шарая Л.О. зазначила, що в п. 3 досліджуваного Договору визначено уповноваження Клієнтом адвоката на представлення його інтересів в суді, що включає в себе участь у судових засіданнях, а в п. 6 вказано перелік послуг, які надаються  Клієнту. Водночас передбачити точний перелік послуг в Договорі неможливо, оскільки неможливо передбачити, які саме процесуальні дії необхідно буде здійснювати в ході розгляду справи, які процесуальні документи складати тощо.

Представник позивача Острівна К.В. наголошувала, що відповідач та адвокат зобов`язані були передбачити точний перелік послуг в Договорі та за необхідності укласти додаткову угоду до такого Договору, а за відсутності такого переліку неможливо встановити, чи домовлялися сторони про виконання тих робіт, що зазначені в Акті.

Розглянувши матеріали  справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, господарський суд встановив таке.

07.11.2007 підписано договір оренди землі (далі - Договір) між Свидівоцькою сільською радою та ФОП Оніщенко Р.П.

Відповідно до п. 1 Договору, орендодавець на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 19 жовтня 2007 року № 14-62 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за рахунок земель загального користування (болота) та земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту села Свидівок.

Згідно з п. 2-5 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною 7,50 га (болото). На земельній ділянці відсутні будівлі та споруди. Земельна ділянка передається в оренду як землі, що використовуються для відпочинку. Грошова оцінка земельної ділянки згідно з технічною документацією про нормативну грошову оцінку, розроблену ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та затверджену рішенням Свидівоцької сільської ради 19.10.2007 року № 14-62, з урахуванням коефіцієнту індексації 2.551 на час укладання договору складає 252 750 грн.

За п. 6 Договору, його укладено на 49 років.

Пунктами 7-10 Договору передбачено порядок здійснення орендної плати.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку площею 7,50 га встановлюється в розмірі 1% від її грошової оцінки, що становить 2 527,50 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції розрахованої орендарем. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 12-13 Договору, земельна ділянка передається в оренду під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу без зміни її цільового призначення. Цільове призначення земельної ділянки  - землі, що використовуються для відпочинку.

Відповідно до п. 28 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позов визнає обставини зміни категорії земель, що в силу приписів ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню. Так Рішенням Свидівоцької сільської ради від 05.04.2013 № 28-13 "Про внесення доповнення до рішення сесії сільської ради від 19.04.2007 № 14-62 "Про надання ФОП Оніщенко Р.П. земельної ділянки під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу" внесені доповнення, згідно котрих передана в оренду земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, за функціональним використанням - земельна ділянка, яка використовується для організації відпочинку.

16.11.2020 Будищенською сільською радою прийнято рішення № 1-6/VIII "Про початок реорганізації Свидівоцької сільської ради шляхом приєднання до Будищенської сільської ради", таким чином позивач зазначає, що Будищенська сільська рада Черкаського району Черкаської області стала правонаступником договірних відносин між суб`єктами господарювання та Свидівоцькою сільською радою, а тому внесення змін та укладання нових договорів із суб`єктами господарювання здійснює Будищенська сільська рада.

Позивач та відповідач у заявах по суті визнають обставину, що Будищенська сільська рада є правонаступником, тобто шляхом реорганізації набула у встановленому законом порядку права та обов`язки Свидівоцької сільської ради, і на цей час є стороною у договорі оренди земельної ділянки від 07.11.2007.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. (ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України))

Рішенням сесії Будищенської сільської ради від 25.06.2021 № 19-6/VIII "Про затвердження положення "Про місцеві податки і збори на 2022 рік" затверджений відсоток нормативної грошової оцінки - 12%.

Позивач зазначає, що у зв`язку з цим, ним направлено ФОП Оніщенку Р.П. лист від 11.04.2022 № 202/02-75, з проханням розглянути можливість внесення змін в договір від 07.11.2007 шляхом укладення додаткової угоди про збільшення відсоткової ставки.

28.04.2022 за вхідним № 1380 Будищенська сільська рада отримала відповідь на лист від 11.04.2022 вих. № 202/02-75, в якому відповідач відмовився переглядати умови договору та укладати додаткову угоду зі збільшенням орендної ставки.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Розглядаючи спір, суд враховує такі положення чинного законодавства.

Відповідно до абз. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (далі - ЗУ "Про оренду землі"), відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 ЗУ "Про оренду землі").

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч.1, 2 ст. 21 Закону).

Відповідно до ст. 30 ЗУ "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За змістом ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) передбачає, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14).

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі" необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України.

У ст. 288.5. ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Стаття 274 ПК України визначає ставку земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження):

274.1. Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

274.2. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

Згідно з п. 271.1., 271.1.2. ст. 271 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

За змістом ст. 632, 651 ЦК України та ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

Тобто визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

У п. 10 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 28 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

За змістом п. 288.5 статті 288 ПК України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому, з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

Цей висновок підтверджується і такими вимогами законів.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України).

Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

У ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 п. а) ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

До переліку повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, визначеного у статті 12 ЗК України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження з огляду на положення статті 288 ПК України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні.

Тобто орган місцевого самоврядування має діяти відповідно до закону при вирішенні питань регулювання земельних відносин, у тому числі і щодо встановлення ставки земельного податку, мінімальний та максимальний розмір якого встановлюється у ПК України. А порядок зміни умов договору врегульовано як у законах України, так і в конкретному договорі, укладеному між сторонами спору.

Отже, рішення Будищенської сільської ради від 25.06.2021 № 19-6/VIII "Про затвердження положення "Про місцеві податки і збори на 2022 рік" про встановлення ставки орендної плати для відповідача в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є законодавчою зміною орендної плати.

Посилання позивача, що ним встановлено розмір земельного податку спростовується змістом самого рішення. Так п. 14 положень регуляторного акту "Про місцеві податки і збори на 2022 рік", що затверджений Рішенням Будищенської сільської ради від 25.06.2021 № 19-6/VIII має назву "Орендна плата", у п. 14.5. якого зазначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди відповідно до ст. 288.5 Податкового кодексу України. Класифікація видів цільового призначення земель та Коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки. Далі п. 14.5. містить таблицю "Розмір річної орендної плати за землю", у якій в розділі Секція Е, "Землі рекреаційного призначення", розділ 07, підрозділи 07.01-07.05, розмір орендної плати - 12,0%.

Отже позивачем у досліджуваній частині прийнятого рішення встановлено розмір орендної плати, а не земельний податок, незважаючи на назву самого рішення.  

Договором оренди сторонами не передбачено такої підстави для внесення змін до договору щодо розміру (ставки) орендної плати, як прийняття відповідного рішення орендодавцем, який є органом місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 вважає, що рішення органу місцевого самоврядування, у даному випадку сільської ради, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, бо такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, у ПК України.

Такі рішення сільської ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору.

Про те, що рішення органів місцевого самоврядування щодо перегляду розміру орендної плати не мають обов`язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого перегляду, висловлено і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2018 року у справі № 910/7905/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 911/3627/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 910/21685/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 910/21590/17, від 13 червня 2019 року у справі № 910/11764/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 916/2769/18, від 16 січня 2020 року у справі № 904/1912/19, від 04 лютого 2020 року у справі № 922/378/19.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що Договір стосовно земельної ділянки рекреаційного призначення, нормативно грошова оцінка якої проведена, містить розмір орендної плати менше законодавчо визначеного розміру, передбаченого п. 288.5.1. ст. 288 ПК України.

Разом з тим, відповідно до законодавства України, визначення розміру орендної плати є правом орендодавця, а її погодження - правом сторін. При цьому стосовно земельних ділянок державної та комунальної власності визначення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням положень Податкового кодексу України.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; судової практики; процедурних вимог.

За загальним правилом суд не може втручатися у дискреційні повноваження сторони договору оренди щодо вирішення питання про встановлення розміру орендної плати у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Разом з тим, ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, при вирішенні справи суд не має права виходити за межі позовних вимог та визначати орендну плату у розмірі іншому, ніж той, за яким звертався позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 922/53/19.

Суд звертає увагу сторін, що вимога про внесення змін до договору оренди шляхом зміни розміру орендної плати є вимогою немайнового характеру, тому у суду відсутні повноваження на встановлення іншого розміру орендної плати, оскільки це не є кількісним зменшенням, як у випадку вимоги майнового характеру.

Відтак, господарський суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Крім того відповідачем заявлено до стягнення 10 000 грн витрат на правову допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (ст. 30 Закону № 5076-VI)

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ФОП Оніщенко Р.П. надав документи, які свідчать про такі обставини.

16.04.2022 адвокатом Шарая Л.О. та ФОП Оніщенко Р.П. підписано договір про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір від 16.04.2022).

Відповідно до п. 1 Договору від 16.04.2022, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, адвокат зобов`язується надати клієнту консультаційну, правничу (правову, юридичну) допомогу з питання виниклого між ФОП Оніщенко Р.П. та Будищенською сільською радою Черкаського району Черкаської області спору щодо внесення змін до договору оренди землі від 07.11.2007.

Згідно з п. 3, 4 Договору від 16.04.2022, клієнт уповноважує адвоката представляти його інтереси в захисті майнових і немайнових прав в органах влади, органах виконавчої служби та суду, користуватися всіма наданими законодавством процесуальними правами позивача, відповідача, третьої особи та ін., які випливають, серед іншого, з господарської справи. Клієнт надає адвокату право подавати від його імені необхідні заяви, отримувати та подавати довідки і документи (їх дублікати), ставити за нього підпис, а також здійснювати всі інші дії та формальності, пов`язані з виконанням цього договору.

У п. 6 Договору від 16.04.2022 сторони передбачили, що послуги надаються клієнту шляхом: усного та письмового консультування з юридичних (правових) питань; складання необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо; надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів клієнта в правоохоронних органах та органах судової влади; особистої участі та представництва інтересів клієнта адвокатом в правоохоронних органах, підприємствах, установах організаціях всіх форм власності та судах України.

Згідно з п. 7 - 10 Договору від 16.04.2022, за послуги, вказані в цьому Договорі клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Оплата послуг здійснюється готівкою.

Додаткові витрати (проїзд адвоката до місця проведення судового засідання) покладаються на клієнта.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до врегулювання виниклого спору.

Повноваження адвоката підтверджуються копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 07.06.2022 серія СА № 1020602 та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.03.2011 № 409.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 30.05.2022 адвокатом Шарая Людмилою Олександрівною прийнято від ФОП Оніщенка Руслана Петровича на підставі договору від 16.04.2022 10 000 грн.

01.07.2022 сторони підписали Акт про надання послуг, виконаних робіт по договору про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2022 (далі - Акт).

Згідно з вказаним Актом, адвокатом надана клієнту наступна правнича допомога:

- 16.04.2022 - надання усної консультації з приводу порядку, строків, підстав внесення змін до договору оренди землі від 07.11.2022 (2 год.);

- складання адвокатом відповіді на лист Будищенської сільської ради від 11.04.2022 (3 год.);

- складання адвокатом відзиву на позовну заяву Будищенської сільської ради про внесення змін до договору оренди у справі у справі № 925/406/22 (5 год.);

- складання адвокатом заперечення у справі № 925/406/22 (4 год.);

- особиста участь та представництво інтересів клієнта адвокатом у судовому засіданні Господарського суду Черкаської області у справі № 925/406/22.

Також сторони зазначили, що станом на 01.07.2022 між ними відсутні претензії щодо якості та повноти наданих правових послуг.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19 вказує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" випливає, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, встановлення сторонами в умовах договору про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2022 вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі (10 000 грн), не передбачає необхідності зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта в суді, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, він не змінюється залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Відтак спростовуються доводи позивача щодо необхідності встановлення вартості кожної із наданої адвокатом послуг. В даному випадку відповідач та адвокат встановили фіксований розмір адвокатського гонорару, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 01.08.2019 по справі № 915/237/18 зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч. 5 ст. 126 ГПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст. 126 ГПК України)

Доводи позивача про неналежність в якості доказів понесення витрат на правничу допомогу Договору від 16.04.2022 та акту від 01.07.2022 спростовуються вищевикладеним, такі докази є належними та враховуються судом.

У своєму клопотанні про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу позивач не наводить суду обставин недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, відтак не доводить неспівмірності витрат, відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України.

Позивач звернув увагу суду на неправильність зазначення в Акті від 01.07.2022 дати Договору оренди землі, а саме замість 07.11.2007 зазначено 07.11.2022. Адвокат Шарая Л.О. пояснила це технічною опискою, оскільки дата 07.11.2022 ще не наступила, тому такий договір не існує, що виключає можливість надання консультацій з приводу іншого договору, ніж той, що досліджується в даній справі.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, враховуючи неспівпадіння лише року укладення договору оренди землі, вважає більш вірогідним допущення саме описки, а не надання адвокатських послуг відповідно до досліджуваного акту з інших правових питань.

З огляду на те, що позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами тих обставин, які свідчать про наявність підстав для зменшення розміру адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у ч. 4 ст. 126 ГПК України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи), суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.

Крім того, незгода сторони (у даному разі позивача) із невичерпним переліком послуг правничої допомоги, що зазначені у Договорі від 16.04.2022, не є тими обставинами, які суд має враховувати визначаючи співрозмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката. Решта аргументів позивача свого підтвердження у матеріалах справи не знайшла, оскільки відповідачем подано всі необхідні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, витрати позивача на правову допомогу в розмірі 10 000 грн є обґрунтованими та відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 74, 76 - 77, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Будищенської сільської ради (ідентифікаційний код 26323723, вул. 30-річчя Перемоги, 42, с. Будище, Черкаська обл., 19620) на користь Фізичної особи - підприємця Оніщенка Руслана Петровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,) 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено та підписано 26.07.2022.

Суддя                                                                                           З.В. Зарічанська