Справа № 22ц-150/09 Головуючий у 1 інстанції Пушкарчук В.П.
Категорія 2 Доповідач Киця С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 травня 2009 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киці С.І.
суддів Антонюк К.І., Данилюк В.А.
при секретарі Шереметі С.А.
з участю прокурора Ткачука С.Я.
позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6
представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7
представника відповідача Луцької міської ради - Гордійчука М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Прокурора м.Луцька в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Луцької міської ради, відділу майна міської комунальної власності Департаменту економіки, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про часткове скасування рішення Луцької міської ради, свідоцтва про право власності Луцької міської ради, визнання недійсним договорів купівлі-продажу нежитлового підвального приміщення за апеляційною скаргою прокурора м.Луцька на рішення Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2008 року,
в с т а н о в и л а:
Прокурор м.Луцька подав на рішення Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2008 року апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Зазначеним рішенням суду в позові Прокурора м.Луцька в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Луцької міської ради, відділу майна міської комунальної власності Департаменту економіки, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - житлово-комунальне підприємство № 3, про часткове скасування рішення Луцької міської ради, свідоцтва про право власності Луцької міської ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового підвального приміщення відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт вважає, що ухвалене рішення є необгрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцької міської ради № 25/3.7 від 13.09.2005р. затверджено перелік нежитлових приміщень, які підлягають приватизації шляхом викупу, до якого включено й нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 35,7кв.м. На підставі цього рішення Луцькою міською радою 13 березня 2006 року видане свідоцтво про право власності, відповідно до якого територіальній громаді м.Луцьку в особі Луцької міської ради на праві комунальної власності належить нежитлове підвальне приміщення загальною площею 36.8 кв.м. (приміщення № 10-1), яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, в спільному користуванні приміщення № ХХІІІ площею 9.2 кв.м. Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 березня 2006 року, укладеному між відділом обліку майна міської комунальної власності Луцької міської ради та підприємцем ОСОБА_3 нежитлове підвальне приміщення продане останньому. 2 серпня 2006 року підприємець ОСОБА_3 продав підвальне приміщення ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будників є співвласниками допоміжних приміщень буднику, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і при будинкової території відповідно до своєї частки у майні буднику. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно ст.8 цього Закону нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, при приватизації житлового фонду передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
З матеріалів справи вбачається, що спірне підвальне нежитлове приміщення по пр.Волі, 9а до його передачі в комунальну власність міста було в користуванні ЖКП № 3, а відповідно до договору № 343 від 5 березня 2005 року передано в оренду Передрія В.Д. і використовувалось ним як оздоровчий комплекс.
Прокурор звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, мотивуючи тим, що вони є власниками квартир у будинку АДРЕСА_1 і співвласниками спірного підвального приміщення.
Встановлено, що ОСОБА_1 була приватизована квартира № 15 у даному будинку відповідно до розпорядження Луцької міської ради № 761-р від 22 січня 2007 року, тобто після передачі спірного підвального приміщення у комунальну власність. На час приватизації нею квартири спірне підвальне приміщення вже перебувало у власності ОСОБА_4 і не могло бути передане їй у власність чи користування. Позивач ОСОБА_2 придбала лише квартиру АДРЕСА_1 без підвального приміщення. Позивачами не надано суду доказів щодо набуття ними права власності на спірне нежиле приміщення.
Судом першої інстанції встановлено, що спірне підвальне приміщення не використовувалось позивачами як підвал. Позивачі не користувались ним і дане приміщення не є допоміжним до будинку, в якому є у їх власності квартири. У спільному користуванні жильців будинку перебуває інша частина підвального приміщення площею 226,9 кв.м., що стверджується матеріалами інвентаризаційної справи № 29404 комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації». Як встановлено в судовому засіданні в даній частині підвального приміщення не знаходиться технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку не є можливим. Знаходження певних приміщень в підвалах не може визнаватись безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир.
Положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» на спірні правовідносини не поширюються, оскільки спірне приміщення не відносилось до допоміжних приміщень житлового будинку, являлось окремим нежитловим приміщенням, що було розташоване в будинку та належало до комунальної власності міста. За змістом закону нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами побутового обслуговування населення на умовах оренди, і при приватизації житлового фонду передаються у комунальну власність відповідних міських Рад народних депутатів, не втрачають свій статус недопоміжних нежитлових приміщень, незалежно від того, де і у якій частині житлового будинку вони знаходяться.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що нежитлове підвальне приміщення не являлось допоміжним приміщенням будинку, відносилось до комунальної власності, відчужене міською радою з дотриманням вимог закону, а рішення Луцької міської ради відповідає вимогам законодавства та прийняте в межах повноважень, а тому підстав для задоволення позову немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора м.Луцька відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді