Справа № 597/617/22

Провадження № 1-кп/595/85/2022

У Х В А Л А

04 серпня 2022 року

Бучацький районний суд Тернопільської області

       в складі: головуючого судді                 ОСОБА_1

       з участю секретаря судового засідання         ОСОБА_2

прокурора                                 ОСОБА_3

 обвинуваченого                                                   ОСОБА_4

захисника – адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника – адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Бучач кримінальне провадження  № 12022211110000084 від 14 квітня 2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Заставна Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.189 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою колегії суддів Тернопільського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року задоволено подання голови Заліщицького районного суду Тернопільської області ОСОБА_8 про направлення матеріалів кримінального провадження № 12022211110000084 від 14 квітня 2022 року (справа № 597/617/22, провадження №1-кп/597/48/2022) про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, до іншого суду.

       03 серпня 2022 року із Заліщицького районного суду Тернопільської області до Бучацького районного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022211110000084 від 14 квітня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

       Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2022, матеріали вказаного кримінального провадження передано для розгляду судді Бучацького районного суду Тернопільської ОСОБА_1 .

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 серпня 2022 року кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

У підготовчому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що кримінальне провадження підсудне Бучацькому районному суду Тернопільської області, оскільки підсудність кримінального провадження визначена ухвалою колегії суддів Тернопільського апеляційного суду, підстави для закриття кримінального провадження відсутні. Вважає за необхідне призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у відкритому судовому засіданні, колегіально у складі трьох професійних суддів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_7 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував, вважає, що розгляд кримінального провадження слід здійснювати у відкритому судовому засіданні колегіально судом у складі трьох професійних суддів.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника – адвоката ОСОБА_7 , не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду, клопотав про розгляд кримінального провадження у колегіальному складі суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечив щодо призначення справи до судового розгляду, вважав таке передчасним та, відповідно, можливим після вирішення питання розгляду справи колегіально судом у складі трьох професійних суддів, про що клопоче обвинувачений.

Обвинувачений ОСОБА_4 щодо призначення справи до судового розгляду підтримав думку свого захисника - адвоката ОСОБА_5 , окрім того, просив розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально в складі трьох суддів.

Потерпіла ОСОБА_9 , будучи присутньою в судовому засіданні просила призначити справу до судового розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.

Підсудність вказаного кримінального провадження за Бучацьким районним судом Тернопільської області визначена ухвалою колегії суддів Тернопільського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року, якою задоволено подання голови Заліщицького районного суду Тернопільської області ОСОБА_8 та направлено матеріали кримінального провадження № 12022211110000084 від 14 квітня 2022 року (справа № 597/617/22, провадження №1-кп/597/48/2022) про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, до Бучацького районного суду Тернопільської області.

Так, за приписами ч.1 ст.315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Як встановлено судом, копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування надані прокурором обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , та їх захисникам, відповідно адвокату ОСОБА_7 та адвокату ОСОБА_5 , в порядку ст.293 КПК України 11 липня 2022 року.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, під час його затвердження прокурором дотримано вимоги процесуального закону, відтак підстави для його повернення прокурору відсутні.

Під час підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню за обвинуваченням   ОСОБА_6  та ОСОБА_4  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, судом не було встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.

Частинами 2, 4 статті 315 КПК України передбачено, що з метою підготовки до судового розгляду суд: визначає дату та місце проведення судового розгляду; з`ясовує у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду. Під час підготовчого судового засідання суд роз`яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

Відповідно до ч.2 ст.31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

У зв`язку з наведеним, зважаючи на те, що обвинувачені клопотали щодо колегіального розгляду даного провадження, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження слід розглядати колегіально судом у складі трьох професійних суддів, визначених у порядку, передбаченому ст.35 КПК України.

Судове засідання, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, відсутності клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні, слід проводити відкрито, оскільки обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, судом не встановлені.

Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді, є наступним: прокурор, обвинувачені, захисники обвинувачених та потерпіла.

Крім того, прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про виклик в судове засідання свідків, згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 ,  ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13 ,  ОСОБА_14 ,  ОСОБА_15 яке, з урахуванням думки сторін судового провадження, суд вважає за необхідне задовольнити.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав, які б перешкоджали призначенню судового розгляду у даному кримінальному провадженні.

Також, прокурор подав до суду два клопотання про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які просив задовольнити, з підстав, викладених у клопотанні. Вказані клопотання були вручені обвинуваченим та їх захисникам 20.07.2022. Зазначив, що 23 квітня 2022 року слідчим суддею Чортківського районного суду було обрано ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 червня 2022 року, який двічі продовжувався, востаннє до 06 серпня 2022 року. Вважає, що продовжують існувати ризики, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо них слідчим суддею. Так, відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: такі можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки усвідомлюють негативні юридичні наслідки за вчинене ними діяння, які можуть полягати у засудженні їх до покарання, відбування якого здійснюється в умовах ізоляції від суспільства; також обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків, потерпілу ОСОБА_9 , схиляти до зміни показів один одного, що підтверджується характером вчиненого ними злочину, а саме вимаганням у ОСОБА_9 грошових коштів з погрозою розголошення відомостей, які потерпіла бажає зберегти в таємниці, тривалістю вчинення ними таких протиправних дій, а також, з метою уникнення кримінальної відповідальності; зважаючи на вид та міру покарання, що їм загрожує, можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема ухилятись від явки до суду для участі в судовому розгляді кримінального провадження щодо них, і тим самим унеможливлювати проведення тих чи інших слідчих дій, що буде негативно впливати на хід досудового розслідування; також можуть вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки обидва раніше судимі. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 , який ніде не працює та не одружений, не маючи стійких соціальних зв`язків, будучи засудженим Заліщицьким районним судом за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу, на шлях виправлення не став, вчинив новий злочин. Обвинувачений ОСОБА_6 був неодноразово судимий за вчинення злочинів, у тому числі корисливих, востаннє вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2021 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 4 роки позбавлення волі, звільнений, на підставі ст.75 КК України, від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, проте на шлях виправлення не став, під час іспитового строку вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.189 КК України.

Адвокат ОСОБА_7 щодо клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив. Зазначає, що його підзахисному інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, за ознаками: вимога передачі чужого майна або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці (вимагання) вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану. Проте, вважає дане обвинувачення необґрунтованим і нічим не підтвердженим. Зазначає, що з аналізу свідчень потерпілої ОСОБА_9 слідує, що відсутня підозра у вчиненні ОСОБА_6 пред`явленого йому обвинувачення, оскільки в його діях немає факту вимагання, підозра є необґрунтованою та ґрунтується тільки на припущеннях. Крім того, захисник вважає, що відсутні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може ухилятися від слідства та/або суду, оскільки прокурор сам долучив до матеріалів кримінального провадження довідку про склад сім`ї обвинуваченого, що свідчить про наявність в нього дружини та неповнолітніх дітей, як наслідок в нього міцні соціальні зв`язки, що унеможливлює його від переховування. Крім того, у ОСОБА_6 відсутній закордонний паспорт, а тому немає підстав тримати його під вартою, вважає за необхідне застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з 22.00 год. до 08.00 год. ранку. Зазначає, що всі ризики наведені у клопотанні прокурора є безпідставними і ґрунтуються лише на припущеннях.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника адвоката ОСОБА_7 , та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 вважає, що клопотання прокурора про застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до задоволення не підлягає, з підстав, викладених в поданому суду письмовому запереченні та просить відмовити у клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 та обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням певних обов`язків. Зазначає, що клопотання прокурора не відповідає фактичним обставинам справи, а виклад обставин та ризиків у ньому є надуманим і нічим не підтвердженим, оскільки на даний час відпала потреба застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зникли ризики, передбачені п.п.1.3 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовжені запобіжного заходу. Крім того, кваліфікуючу ознаку ч.4 ст.189 КК України, орган досудового розслідування визначив вчинення діяння під час воєнного стану після 24.02.2022 безпідставно. Крім того, зазначає, що на даний час перестав існувати ризик, а саме, що ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі може вчиняти будь-які дії щодо впливу на свідків та потерпілу, оскільки досудове розслідування кримінального провадження завершене, сторонами докази зібрані, допитані свідки, потерпіла, інші учасники провадження. Зауважує, що при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою потрібно враховувати що ОСОБА_4 є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце реєстрації та проживання, на даний момент не може виїхати за межі країни, оскільки виїзд на період воєнного стану заборонений, а отже відпав ризик можливості переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника щодо клопотання прокурора, просив застосувати відносно нього запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Потерпіла ОСОБА_9 вважає, що до обвинувачених слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При встановленні судом відомостей про особу потерпілої, така відмовилась повідомляти місце своєї роботи, оскільки побоюється за свою безпеку та переслідування з боку обвинувачених.

При розгляді клопотань прокурора про обрання запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , суд виходить з таких обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як встановлено судом, ухвалами слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2022 року підозрюваним ОСОБА_6 та ОСОБА_4 обрано запобіжні заходи у виді тримання під вартою строком до 19 червня 2022 року.

Ухвалами слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 та 16 червня 2022 року підозрюваним, відповідно, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком, відповідно, до 14 та 15 липня 2022 року.

Крім того, згідно ухвал слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 липня 2022 року підозрюваним ОСОБА_6 та ОСОБА_4 повторно продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 06 серпня 2022 року.

При вирішенні вказаного питання судом приймається до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред`явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Так, відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesA,№ 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

На думку суду, наведені в клопотанні обставини, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_4  кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189  КК України, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.

Одночасно слід зазначити, що наявність обґрунтованої підозри про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189  КК України було встановлено слідчим суддею при обранні та продовженні щодо них запобіжного заходу.

У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 у справі "Михалкова та інші проти України" зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинно забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому суд має керуватися практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі "Ілійков проти Болгарії" від 26.07.2001, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

В обґрунтування клопотання прокурор вказав на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися, а саме, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілу, показання один одного; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються.

Суд вважає, оскільки обвинувачені не мають постійного офіційного місця роботи, ОСОБА_4 не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, при наявності обґрунтованої підозри, та тяжкості злочину, у вчиненні якого вони обвинувачуються, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, яке загрожує ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у разі визнання їх винуватими, такі можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема ухилятися від явки до суду для участі у кримінальному провадженні.

Доводи захисника ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 щодо відсутності підстав вважати, що останній може ухилятися від суду, оскільки з долученої прокурором довідки про склад його сім`ї вбачається наявність у нього дружини та неповнолітніх дітей, та, як наслідок, міцних соціальних зв`язків, що унеможливлює його від переховування, суд не приймає до уваги, оскільки та обставина, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, сама по собі може бути мотивом та підставою для переховування від суду.

Необхідно також звернути увагу, що обвинувальний акт направлено до суду, призначено підготовче судове засідання, проте докази зібрані на стадії досудового розслідування ще не досліджувалися, покази свідків та потерпілої безпосередньо не сприймались судом.

Слід зазначити, що обґрунтовувати свої висновки суд може лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків та потерпілих продовжує існувати до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілої і їх дослідження судом.

Крім того, наявний ризик вчинення обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюються, оскільки обидва обвинувачених були раніше судимими, зокрема обвинувачений ОСОБА_4 27.10.2015 був засуджений Заліщицьким районним судом за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу. Щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , то такий був неодноразово судимий за вчинення злочинів, в тому числі корисливих, востаннє вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2021 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільнений, на підставі ст.75 КК України, від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Після засудження обвинувачені на шлях виправлення не стали, а вчинили особливо тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.189 КК України, а ОСОБА_6 такий злочин вчинено під час іспитового строку, що свідчить про те, що є ймовірність вчинення останніми іншого кримінального правопорушення.

Суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки їх існуванню та виникненню запобігає обраний відносно обвинувачених запобіжний захід.

Зважаючи на доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які є дійсними та триваючими, і виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м`який, суд, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , характеру та обставин справи, особи обвинувачених, дійшов висновку, що заявлені прокурором ризики продовжують існувати та не зменшилися, що є підставою для застосування до обвинувачених строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даних, які б свідчили, що обвинувачені не можуть утримуватись в умовах слідчого ізолятору суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На переконання суду, застосування щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення їх належної процесуальної поведінки, що узгоджується з правовими позиціями ЄСПЛ, а тому підстави для застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, відсутні.

Одночасно, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого тримання обвинувачених під вартою буде перевірятися в порядку ст.331 КПК України, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинувачених під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 314-316, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

       Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022211110000084 від 14 квітня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Бучацького районного суду Тернопільської області (м.Бучач, вул. Міцкевича, 11 Тернопільської області) на 08.08.2022 о 12:00 год.

Справу слухати колегіально, судом у складі трьох професійних суддів у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бучацького районного суду Тернопільської області.

Передати матеріали кримінального провадження до канцелярії суду для визначення через автоматизовану систему документообігу суду колегії суддів.

В судове засідання доставити обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які перебувають у Державній установі «Чортківська установа виконання покарань №26» за адресою: м. Чортків вул. Л.Українки, 3 Тернопільської області, а також викликати потерпілу ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , повідомити прокурора.

Обов`язок забезпечення явки свідків обвинувачення в судове засідання, відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України, покладається на сторону обвинувачення.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02 жовтня 2022 року включно.

Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02 жовтня 2022 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, їх захисникам та прокурору.

Тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 здійснювати в Державній установі «Чортківська установа виконання покарань №26» за адресою: м. Чортків вул. Л.Українки, 3 Тернопільської області.

Копію ухвали направити для відома та виконання Державній установі «Чортківська установа виконання покарань №26» за адресою: м. Чортків вул. Л.Українки, 3 Тернопільської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині обрання запобіжного заходу може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили після її проголошення.

Для осіб, які перебувають під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 08.08.2022 о 16.30 год.

               Суддя                                                 ОСОБА_1